1. Наукова картина світу

Теорія та методологія користуються поняттям наукова картина світу. Квінтесенцією інтелектуальних досягнень середньовіччя ви­ступає теологічна картина світу. Багато її установок несумісні з на­укою, але життєвість і силу теологічної картини світу визначає її етична спрямованість, націленість на моральні засади людського буття.

Донедавна базовою для всіх наук залишалась фізична картина світу, яка була найбільш розробленою і давала системне уявлення про природу. На даний час традиційна наукова картина світу як своєрідна концептуальна модель світу переживає певну кризу. Як зазначає І. Пригожий ("Новий альянс", 1979), нині ми відійшли від уявлення про природу як про автомат, підпорядкований математич­ним законам, чий непорушний прояв визначає раз і назавжди її май­бутнє, так само, як було визначене її минуле. Ми приходимо до зо­всім іншої теоретичної ситуації, до картини світу, що включає саму людину, яка відкриває і описує цей світ. Не буде перебільшенням характеризувати цю концептуальну трансформацію як справжню метаморфозу науки.

Наука як соціальний інститут сформувалась протягом XVII — початку XVIII століть. Наука — це високоспеціалізована діяльність по виробленню, систематизації та перевірці знань для потреб їх практичного використання. Наука являє собою знання, яке досягло певної оптимальності за критеріями обгрунтованості, достовірнос­ті, непротирічивості, точності та плідності.

На рубежі XIX — XX ст. започаткований сучасний спосіб орга­нізації науки з потужною технічною базою і великими науковими лабораторіями та інститутами. Стрімкий, експоненційний розви­ток суспільства і науки з середини XX ст. Дж. Бернал назвав науко­во-технічною революцією. У наш час наукова картина світу і зага­льний стиль наукового мислення зазнають помітних і навіть ради-

18

кальних змін. Слідом за фізикою, яка рішуче відмовилась від меха­ністичної картини Всесвіту з появою теорії відносності, квантової механіки, принципів відносності і невизначеності, таку ж "'револю­цію" переживають природознавство, суспільствознавство і філосо­фія. Ще вчора матеріальний і духовний світ здавався достатньо впорядкованим і таким, що рухається до все більшої гармонії. Але реальне буття певною мірою заперечує такий "наївний оптимізм". Суспільно-історичний розвиток, перебіг подій стають дедалі все менш визначеними і передбачуваними, іноді ірраціональними, сус-нільно-економічні процеси — все менш впорядкованими, соціальні й політичні процеси — все більш стохастичними, недетерміновани-ми, незрозумілими.

Сучасна природнича картина світу вже переросла свій "фізичний ідеал". Вона вже немислима без хімії, біології, геології, географії, екології, економіки, суспільствознавства. Суспільно-географічні дослідження повинні повною мірою враховувати такі тенденції но­вого наукового мислення, нової наукової картини світу. Зауважимо, що нова картина світу не могла не позначитися і на мистецтві, яке поряд з реалізмом все частіше використовує розпливчасті й химерні, парадоксальні й фантастичні, ірреальні та сюрреальні образи й за­соби.

Контрольні питання та завдання

1. Що являє собою наукова картина світу? Які пізнавальні функції виконує це поняття?

2. Як змінювались наукові картини світу за час існування науки? Поясніть головні риси сучасної фізичної картини світу: які її осо­бливості розходяться з сучасними уявленням про Всесвіт і буття?

3. Поясніть зміст і соціальні функції науки. Чим відрізняється наука від інших видів людської діяльності?

4. Що являє собою науково-технічна революція? Назвіть автора цього поняття.

5. Як позначається криза традиційної фізичної картини світу на культурі, мистецтві?

19