1. Наукові методи та їх систематика

Науковий метод (від грецького methodos — шлях, спосіб дослі­дження чи навчання) — це сукупність правил і прийомів досліджен­ня явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення. Серед фундаторів і розробників наукового методу Ф. Бекон, Р. Декарт, І. Кант. Метод кожної науки є підсумком пізнання законів розвитку предмета цієї науки, результатом усвідомлення форм, в яких руха­ється зміст науки. За твердженням Г. Гегеля, метод — "не зовнішня форма, а душа і поняття змісту". Метод і теорія для кожної науки взаємодіють між собою як форма і зміст і виступають як дві сторони єдиного цілого — пізнавального процесу.

Метод поєднує елементи теорії, методики і техніки дослідження. Метод враховує загальну логіку пізнавальної діяльності, з одного боку, і предметну специфіку конкретної науки — з другого. Класи­фікація наукових методів залишається недостатньо розробленою та дискусійною. Розрізняють методи-підходи, які показують загальний спосіб розв'язання наукової проблеми, та методи-прийоми, що вка­зують конкретні правила, процедури та операції досліджень.

Науковий метод -— це сукупність дослідницьких дій, що застосо­вуються для здобуття нових знань. Чим більш розвинена та чи інша наука, тим більшим і кращим є її методичний арсенал. Вміння прави­льно вибирати метод чи методи досліджень — мірило професіоналі­зму дослідника. Звичайним критерієм правильності того чи іншого методу є відтворюваність результату: якщо ми повторно проведемо дослідження за таким методом, то результат буде той самий. Метод може бути нечутливим, якщо його результат слабко реагує на зміни вихідних даних, або нестійким, якщо незначні зміни вихідних даних дають суттєві коливання результатів.

Метод досліджень — це сукупність мислених логічних і практич­них дій (операцій, процедур, алгоритмів), які мають на меті розв'я­зання певного пізнавального (наукового) завдання. За допомогою наукових методів отримують нову інформацію про досліджувані

83

об'єкти і процеси, аналізують закономірності їх функціонування, змін та розвитку, одержують змістовні узагальнення й висновки, які дають змогу поглибити теорію та практичне застосування набутих знань. Такі пізнавальні функції наукових методів. Свого часу (XVIII ст.) англійський філософ Френсіс Бекон порівнював прави­льний метод у науковому пізнанні із світильником, який показує по­дорожньому шлях у темряві.

Методи нерозривно взаємопов'язані з методологією та методи­кою досліджень. Методологія — це філософське вчення про методи пізнання, наука про побудову людської пізнавальної діяльності. Ме­тодологія пояснює застосування загальних світоглядних принципів до пізнання, творчої діяльності в цілому. Методика — це вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів для розв'язання типового пізнавального завдання. Методика являє со­бою системну сукупність різноманітних прийомів дослідження. Якщо така сукупність строго впорядкована щодо послідовності застосуван­ня дослідницьких процедур, її називають алгоритмом.

Метод повинен відповідати предметній специфіці даної науки, її цільовим настановам, теоретичним та методологічним принципам. Науковий метод повинен відповідати таким вимогам:

• цілеспрямованість на розв'язання дослідницьких завдань пев­них видів;

• правильність (істинність), яка підтверджується повторюваніс­тю його результатів: правильний метод при Його повторному засто­суванні повинен дати той самий результат;

• чіткість і зрозумілість: результати, одержані за даним мето­дом, повинні мати чітку й логічну інтерпретацію;

• надійність, стійкість щодо незначних змін і коливань вихідних даних чи умов;

• економічність щодо витрат часу, засобів та коштів: з багатьох можливих методів перевагу надають найбільш економічному.

Суспільна географія користується системою методів досліджень, яка становить її методичний арсенал. Відповідно до різних рівнів дослідження сукупність методів поділяють на кілька груп.

Філософські методи мають на меті використання у наукових до­слідженнях категорій, положень, принципів і законів певних філо­софських систем —діалектики, позитивізму, раціоналізму, інтуїти­візму, сенсуалізму і т. д. На цьому рівні визначають загальну мето­дологічну орієнтацію (спрямованість) досліджень. Філософські ме-

84

тоди пояснюють протирічивий і складний розвиток засобів відо­браження реальності та пізнання — понять, категорій, принципів, ідей, гіпотез, теорій, концепцій. Найбільш визнаним філософським методом у вітчизняному наукознавстві є діалектична логіка. Його доповнюють інші логіки — формальна, математична і т. д. Діалек­тичний метод розглядає всі явища у русі й розвитку, у взаємозв'я­зку та взаємозумовленості, з точки зору причинності, єдності та боротьби протилежностей, переходу кількості в якість, заперечен­ня заперчень. Філософські методи не підміняють загально- чи кон-кретнонаукові, але дають їм певну спрямованість, націленість на реалізацію принципів і законів відповідної філософської системи, світогляду.

Загальнонауковими методами називають засоби і прийоми дослі­джень, які з певними уточненнями та модифікаціями використову­ють в усіх науках. Такими є, наприклад, індукція і дедукція, аналіз і синтез, логіко-дедуктивний метод, метод моделювання та ін.

Конкретно-науковими називають ті методи, які застосовуються в окремих науках або у споріднених групах наук. їх поділяють на дві групи: міждисциплінарні методи і спеціальні методи.

Спеціальні методи розробляють для потреб окремої науки і ви­користовують, головним чином, в ній. Якщо той чи інший спеціа­льний метод широко використовується іншими науками, набуває загального визнання, то він стає міждисциплінарним або загально-науковим. У суспільній географії спеціальні методи спрямовані на аналіз соціально-економічної (суспільної) організації ландшафт­ної оболонки в цілому та її окремих складових. Такими є методи аналізу положення географічних об'єктів, розміщення окремих по­селень, підприємств, суспільно-географічних ареалів, методи сус­пільно-географічної регіоналізації, районування, зонування, еше­лонування.

Група суспільно-географічних методів спрямована на аналіз комплексів (поєднань) різних видів господарської діяльності — ви­робництв, галузей, циклів виробництв, кластерів і груп галузей. У складі цієї групи методи територіальних суспільно-географічних комплексів, методи територіальних систем розселення, виробницт­ва, інфраструктури, духовної та політичної діяльності. Сюди ж від­несені методи природно-ресурсних і енерго-виробничих циклів, те­риторіальних господарських (виробничих) комплексів, міжгалузе­вих комплексів.

85

Положення методів досліджень у загальній структурі наукового пізнання "від фактів — до теорії" ілюструє така методологічна схе­ма (3. Є. Дзеніс, 1980):

ТЕОРІЯ

2">

ФАКТИ

Маємо своєрідну "пізнавальну піраміду", оскільки обсяг фактич­ної інформації на кожному етапі її обробки та осмислення звужуєть­ся (зменшується), а рівень її узагальнення та теоретичного осмислен­ня зростає. Як бачимо, методи займають вузлове положення в пізна­вальній діяльності щодо переходу від фактів до закономірностей і теорій.

Контрольні питання та завдання

1. Як визначають науковий метод? Як співвідносяться методи до­сліджень з методологією та методикою? Яке місце, за 3. Дзенісом, посідають методи у загальній структурі наукового пізнання?

2. Які вимоги ставляться до наукового методу?

3. На які групи поділяють методи досліджень у залежності від рів­нів пізнання? Характеризуйте методи філософські, загальнонау-кові, конкретно-наукові, спеціальні.

86