6. Основні напрямки суспільно-географічних досліджень

Предметна область суспільної географії багатоаспектна та бага­торівнева. Тематичний спектр досліджень і об'єкти дослідженнь у цій галузі знань дуже різноманітні і різномасштабні — від окремого підприємства, господарства, населеного пункту до світового госпо­дарства, геоекономіки й геополітики. Що об'єднує таку обширну і різнопланову предметну область суспільної географії? Відповідь на це стрижневе питання знаходимо у визначенні предмету суспільної географії. Це наука про особливості та закономірності соціально-економічної (суспільної) організації географічної оболонки, про те­риторіальну організацію суспільства. Таким чином, будь-яке дослі­дження залишається в предметній області суспільної географії, якщо воно націлене на вивчення територіальної організації суспільства чи впливу суспільства на ландшафтну оболонку Землі. У контексті мето­дології та методів дослідження суспільна географія — наука про зако­ни, закономірності і форми соціально-економічної геопросторової ор­ганізації ландшафтної оболонки Землі.

Географи досліджують ландшафтну оболонку в цілому (глобаль­ний рівень) і окремими геопросторовими частинами (регіональний та локальний рівні). Об'єктами географічних досліджень можуть бути складові елементи ландшафтної оболонки — її компоненти чи гео­сфери.

Суспільна географія досліджує соціально-економічні компоненти

76

ландшафтної оболонки, серед яких природне середовище життєдія­льності людини, населення, інфраструктура (штучний матеріальний світ), господарська і духовна діяльність людей. Ландшафтну оболо­нку можна досліджувати і за її суспільними (соціально-економічними) сферами — геосферою (географічне середовище людства), антропо­сферою, техносферою, економосферою, культуросферою, соціосфе-рою, геополітичною сферою.

І компоненти, і геосфери можна вивчати поштучно, виокремлено, або в різноманітних поєднаннях і комплексах. Наприклад, ми може­мо досліджувати природні умови і ресурси, населення, інфраструк­туру або ж їх комбінації — природне середовище і господарську дія­льність, агрокліматичні умови і сільське господарство, населення і його господарську діяльність, антропосферу і техносферу. Нарешті, в суспільній географії поширені підходи, за якими соціально-еконо­мічні компоненти чи геосфери розглядаються інтегровано, у вигляді сукупностей всіх компонентів чи всіх геосфер. Геопросторові сукуп­ності компонентів називають територіальними (акваторіальними) географічними комплексами, інтегровану геосферу, що охоплює всі компонентні оболонки, називають соціосферою.

Багатокомпонентність, ієрархічність і комплексність ландшафт­ної оболонки є передумовою для застосування в географічних дослі­дженнях системно-структурного підходу. В цьому разі об'єкти до­сліджень — компоненти, комплекси, геосфери — розглядають як си­стеми (геосистеми), що мають свою специфічну структуру (гео-структуру) у вигляді просторової впорядкованості та організації складових елементів. Геосистеми називають також територіальни­ми системами.

Таким чином, в залежності від вибору об'єкта суспільно-геогра­фічних досліджень будемо розрізняти такі напрямки досліджень або підходи:

1) компонентний напрямок (підхід), за яким досліджують геопро-сторову організацію окремих компонентів ландшафтної оболонки; при цьому можливі такі головні варіанти:

(1а) — окремий соціально-економічний компонент розглядають як такий, виокремлено;

(16) — два чи більше соціально-економічних компонентів вивча­ють взаємопов'язано, співставно; аналізують, перш за все, їх геопро-сторове співпадання — неспівпадання, взаємодію та взаємну залеж­ність:

77

2. комплексний напрямок (підхід), за яким досліджують геопрос-торові поєднання та комбінації всіх головних соціально-економіч­них компонентів; в цьому разі об'єктами досліджень є територіа­льні природно-господарські комплекси або суспільно-географічні комплекси;

3. геосферний підхід (напрямок), за яким досліджують соціально-економічні геосфери земної оболонки в цілому чи виокремлено, у певному регіональному вимірі; і в цьому підході слід розрізняти ва­ріанти:

(За) — об'єктом дослідження виступає окрема компонентна гео­сфера (антропосфера, техносфера та ін.);

(36) — досліджується взаємодія та взаємна залежність двох або більше компонентних геосфер;

(Зв) — досліджується вся сукупність соціально-економічних гео­сфер, яка в цілому (інтегрованому) представленні може називатися соціосферою або ноосферою;

4) системно-структуриий підхід (напрямок), за яким об'єкти сус­ пільно-географічних досліджень розглядають як геосистеми — сис­ темні утворення в межах ландшафтної оболонки; географи повною мірою сприймають загальнонауковий методологічний принцип щодо системно-структурної організації навколишнього світу і роз­ робляють геосистемний підхід. Ландшафтна оболонка Землі, її скла­ дові — геосфери, компоненти, комплекси — являють собою земні системи (геосистеми) різних типів і масштабів; в цьому разі дослі­ дження спрямовують на аналіз системних зв'язків і взаємодій, які формують цілісні об'єкти — геосистеми, і наголошують геопросто- рову організацію таких елементів, яку називають геоструктурою або територіальною структурою.

В сучасних суспільно-географічних дослідженнях поширене представлення частково інтегрованих компонентів, які ми нази­ваємо макрокомпонентами. Популярним напрямком досліджень є аналіз загальної (геосферної) та диференційованої (геопросторо-вої) взаємодії двох головних макрокомпонентів — суспільства і природи. Значного поширення набуває і трикомпонентний підхід, за яким досліджують геопросторову взаємозалежність і взаємо­дію трьох макрокомпонентів: природи-населення-господарства. В цьому разі досліджувані геокомплекси та геосистеми назива­ють природно-господарськими, природно-соціальними, соціоприро-дними та ін.

78

Просторова організація життєдіяльності суспільства багатоас-пектна і багаторівнева. Вона охоплює розміщення населення віднос­но природного середовища та використання його ресурсів. Вона включає також просторове поширення тих чи інших видів господар­ської діяльності, територіально-акваторіальний розподіл виробни­чої і соціальної інфраструктури, рекреаційної та духовної діяльності населення. Важливою складовою просторової організації суспільст­ва є адміністративно-територіальний устрій країн і регіонів, терито­ріальна структура державного управління та місцевого самовряду­вання.

Життєдіяльність населення створює різноманітні форми його те­риторіального зосередження, які називають територіальними соціу­мами: сім'ї і домашні господарства; територіальні громади — сільсь­кі, селищні, міські; територіальні соціуми адміністративно-терито­ріальних одиниць — районів, областей; соціуми (суспільства) регіо­нів, країн, груп країн, планети в цілому. Іншими словами, територі­альна організація життєдіяльності суспільства ієрархічна, багаторі­внева. Узагальнено і схематично будемо розрізняти такі рівні тери­торіальної організації суспільства:

1. точковий — окреме господарство, сільське поселення, підпри­ємство, інженерно-технічна система і т. д.;

2. локальний — місто, промислові та транспортні центри і вузли, локальні системи інфраструктури, сільськогосподарські та рекреа­ційні райони; об'єкти природно-заповідного фонду;

3. регіональний, орієнтований на адміністративно-територіаль­ний поділ, з такими градаціями:

• мікрорегіональний — міста, адміністративні райони;

• мезорегіональний (субрегіональний) — великі міста і міські агло­мерації, групи адміністративних районів;

~ макрорегіональний — столичні міста, обласні регіони, групи об­ластей;

4. національний (мегарегіональний) — окремі країни, групи країн;

5. глобальний — світовий соціум.

Кожний із зазначених рівнів просторової організації суспільства можна розглядати як відповідний напрямок суспільно-географічних досліджень за їх масштабом.

79

Контрольні питання та завдання

1. Характеризуйте багатокомпонентність та багаторівневість (ієрархічність) ландшафтної оболонки Землі як об'єкту дослі­джень суспільної географії.

2. Наведіть приклади покомпонентних і комплексних, геосферних (окремих чи інтегрованих геосфер) суспільно-географічних до­сліджень.

3. Прокоментуйте систематику напрямків суспільно-географічних досліджень за різними методологічними підходами — компонен­тним, комплексним, компонентно-геосферним, комплексно-гео-сферним, системно-структурним.

4. Які варіанти структурування ландшафтної оболонки за макро-компонентами поширені у сучасній суспільній географії?

5. Які рівні територіальної організації суспільства розрізняють у суспільній географії? Наведіть приклади напрямків суспільно-географічних досліджень, що відповідають таким рівням.

7. РІВНІ І МАСШТАБИ СУСШЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Британський географ П. Хаггет (1979 р.) підмітив цікаву особли­вість географічної науки. В багатьох науках дослідники намагають­ся збільшити розміри об'єктів досліджень за допомогою телескопів, мікроскопів, сканерів та ін. Такими є, зокрема, астрономія, фізика, хімія, біологія, медицина, матеріалознавство. Географи ж, навпаки, займаються зворотною процедурою: вони "стискують" земну пове­рхню до тих пір, поки вона не стане "оглядовою" і не матиме зруч-них.для дослідження розмірів. Це традиційна і загальновідома про­цедура картографування, яку можна здійснювати у різних просторо­вих масштабах.

Суспільна географія досліджує різномасштабні явища — від без­посереднього середовища окремої людини (мікросередовище) до географічної оболонки Землі в цілому як макросередовища суспіль­ства. Відтак, визначають порядок географічних величин та встанов­люють відповідні рівні й масштаби географічних досліджень.

П. Хаггет (1979) пропонує таку класифікацію порядків географіч­них об'єктів:

- перший порядок утворюють території, співставні з розмірами

80

земної кулі, що мають діаметр від 40 тис. км (земний екватор) до 12,5 тис. км;

• другий порядок — співставний з територіями великих країн, з діаметром територій від 12500 до 1250 км;

• третій порядок відповідає територіям на рівні найбільших ад­міністративно-політичних одиниць з діаметром від 1250 до 125 км;

• четвертий порядок співставний з територіями великих міст і малих адміністративно-політичних одиниць, що мають діаметр в межах 125 — 12,5 км;

• п 'ятий порядок охоплює території діаметром від 12,5 до 1,25 км, що відповідає окремим господарським об'єктам.

Орієнтовно, об'єкти, що їх досліджують географи, розміщені в інтервалі п'яти порядків величин (1: 100 000) — від кількох десятків-сотень метрів до земної поверхні в цілому.

Практика морфометричного аналізу текстур на аеро- та косміч­них зображеннях поставила проблему ієрархії хорологічних (прос­торових) одиниць у географічних дослідженнях. Б. В. Виноградов (1961-1976 pp.) розробив таку систему хорологічних одиниць та їх картографічних масштабів (табл. 2):

Таблиця 2

Хорологічні одиниці
Коди	Назви
Е	Екзахора	1	300 000 000
Р	Пентахора	1	100 000 000
Т	Терахора	1	30 000 000
G	Гігахора	1	10 000 000
М	Мегахора	1	3 000 000
Ма	Макрохора	1	1 000 000
Me	Мсзохора	1	300 000
Мі	Мікрохора	1	100 000
N	Нанохора	1	30 000

Нагадаємо: масштаб показує співвідношення лінійних розмірів на карті та на місцевості; наприклад, 1 : 300 000 означає: 1 см на карті дорівнює 300 000 см на місцевості, або 3 км.

Нижче рівня нанохор йдуть елементарні хорологічні топологічні одиниці (масштаби від 1: 10 000 до 1: 3000 та 1: 1000).

Зазначена ієрархія геохор встановлена на основі аналізу статис­тичних розподілів текстур (контурів) аеро- та космічних знімків, які

81

показують приблизно трикратну різницю між розмірами сусідніх ступенів. Перші два рівні використовуються лише у космічній гео­графії, наступні — у традиційній картографії. Представлений ряд хорологічних одиниць для конкретних територій може бути різним: окремі його рівні можуть бути наявні більшою чи меншою мірою або відсутніми взагалі.

Географи традиційно розрізняють за масштабом дослідження крупно-, середньо- та дрібномасштабні співставно з найбільш поши­реними масштабами географічних карт (табл. 3):

Таблиця З

Географічні дослідження	Масштаби карт
	вітчизняні	британські (П.Хаггет, 1979)
Крупномасштабні	1 : 10 000-1 : 100 000	1 : 10 000-1 : 25 000
Середньомасштабні	1 : 200 000 - 1 : 1 000 000	1 : 50 000 - 1 : 1 000 000
Дрібномасштабні	1 : 2 500 000 і більше	1 : 250 000 і більше

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть просторові порядки географічних об'єктів (за П. Хагге-том) та відповідні масштаби досліджень.

2. Прокоментуйте ієрархічну систему хорологічних одиниць та їх картографічних масштабів, розроблену Б. В. Виноградовим. Які з виділених ним хорологічних таксонів найбільш поширені в сус­пільній географії?

3. Як систематизують географічні дослідження за масштабом? Співставте відповідні масштаби карт вітчизняні та британські (за П. Хаггетом).

82

Розділ НІ

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ