Структура вікової психології
На основі остаточного відокремлення психології від філософії, становлення як самостійної науки, накопичення наукової інформації відбувається диференціація психологічних знань і утворення окремих наукових галузей в рамках психології. Так, внаслідок цієї диференціації виокремилася генетична психологія, яка, в свою чергу, поділилась на порівняль ну, етнопсихологію та вікову психологію.
Накопичення величезної кількості інформації з питань закономірностей роботи психіки людини впродовж її онтогенезу дозволило систематизувати та впорядкувати вікову психологію за допомогою галузевої структури. Структура вікової психології містить наступні розділи:
дитяча психологія, предметом вивчення якої є розвиток психіки дитини від зародження до 10 років,
підліткова психологія, що спеціалізується на вивченні психологічних особливостей підлітків 10 - 15 років,
психологія юнацтва, яка охоплює розвиток психіки людини з 15 до 21 року,
психологія ранньої та середньої дорослості, що з'ясовує зміст і зміни психіки особистості впродовж 21 - 60 років її життєвого шляху,
психологія людей похилого віку - геронтопсихологія, що вивчає психологічні особливості людини після 60-річного віку її життя.
Функції вікової психології
Вікова психологія реалізує всі властиві психологічній науці функції. Теоретико-пізнавальна функція вікової психології передбачає пізнання психічної реальності, її структури, механізмів розвитку та функціонування з позиції інтересів дитини, дорослої і старої людини, а також з'ясування закономірностей і чинників вікового розвитку.
Прогностична функція реалізується у формуванні психологічних прогнозів щодо співвідношення вікового та індивідуального розвитку. Зміст прикладної функції полягає у з'ясуванні на основі теоретичного та емпіричного аналізів закономірностей становлення психічної реальності, виробленні практичних рекомендацій щодо врахування особливостей вікового розвитку.
Тема: Методи дослідження у віковій психології
План:
Методи психолого-педагогічного дослідження.
Загальнонаукові методи пізнання психологічної дійсності.
Загальнопсихологічні методи вікової психології.
Методи вікової психології.
Література:
Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - СПб.: Питер, 2009.
Вікова та педагогічна психологія / За ред. Скрипченка О.В. - К.: Просвіта, 2001.
Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2002.
Психология человека от рождения до смерти. Психологический атлас человека / Под ред. А.А. Реана. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007.
Рыбалко Е.Ф. Возрастная и дифференциальная психология. - СПб.: Питер, 2001.
Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. - К.: Академвидав, 2006.
Сапогова Е.Е. Психология развития человека. - М.: Аспект-Пресс, 2001.
Шеффер Д. Дети и подростки: Психология развития. -СПб.: Питер, 2003.
Методи психолого-педагогічного дослідження
Вікова психологія як наукова галузь охоплює як загальнонаукові методи, так і спеціалізовані. Такий діапазон дослідницького інструментарію у віковій психології дозволяє науково ґрунтовно вивчати психічні прояви представників всіх вікових періодів.
Метод вікової психології - це спосіб наукового вивчення змісту та механізмів психічного розвитку людини впродовж її онтогенезу.
Метод – це прийоми і засоби, за допомогою яких можливо отримати достатні дані про об’єкт.
В класифікації загально-психологічних методів виокремлюють чотири групи, у відповідності з такими етапами психологічного дослідження:
1) підготовчий – вивчення стану проблеми, визначення завдань та робочої гіпотези дослідження, розробка методики дослідження;
2) збір фактичних даних, які забезпечують вірогідність висновків;
3) кількісна обробка даних дослідження;
4) інтерпретація даних та формулювання висновків.
В залежності від етапів дослідження, на яких використовуються методи та їх функцій, вони поділяються на чотири групи: організаційні, емпіричні, обробки даних та інтерпретаційні (за Скрипченком О.В).