
- •Лекція 2. Абіотичні фактори
- •Температура
- •Освітлюваність
- •Відносна вологість і опади
- •Лекція 3. Біотичні фактори. Гомо- та гетеро типові реакції
- •Принцип конкурентного витіснення Гаузе.
- •Конкуренція і розвиток
- •Лекція 4 Природа й людина: системний підхід.
- •Лекція 5 Проблема зміни ланок кругообігу речовини та енергії.
- •Біогеохімічні цикли. Кругообіг важливих хімічних елементів у біосфері. Антропогенний вплив на природні цикли основних біогенних елементів
- •Збереження циклічності - це умова існування біосфери.
- •Мал.1. Біогеохімічний цикл вуглецю.
- •Мал.2. Біогеохімічний цикл азоту.
- •Мал. 3. Біогеохімічний цикл фосфору.
- •Лекція 6. Біоценоз та його структура
- •Класифікація біоценозів
- •Властивості біоценозів
- •Вертикальна структура біоценозу
- •Горизонтальна структура біоценозу
- •3. Схема стосунків в діапазоні екологічної толерантності була запропонована в 1924 р. Німецьким екологом і зоогеографом р. Гессе, який назвав її валентністю екологічних факторів.
- •Регулятори і конформісти
- •Лекція 7. Основні екологічні закони та поняття
- •Методи дослідження систем
- •Техніка збору інформації
- •Лекція 8. Екологія та динаміка популяцій
- •Лекція9. Вплив людини на глобальні екологічні процеси
- •Лекція 10 Проблема забруднення природного середовища та стійкості геосистем до антропогенних навантажень.
- •2. Парниковий ефект
- •Озонова діра в атмосфері
- •Кислотні дощі
- •3. В результаті діяльності людей гідросфера змінюється: кількісно (зменшення кількості води, придатної для використання) та якісно (забруднення).
- •4. Найбільшою екосистемою в межах біосфери Землі є Світовий океан (моря вкривають 70,8 % поверхні планети й містять у собі 1,4млрд км3 води).
- •Лекція 10. Забруднення літосфери, охорона ґрунтів
- •Лекція 14 Проблема збереження біотичного й ландшафтного різноманіття.
- •Лекція 15 Основи економіки природокористування та еколого-економічні проблеми природокористування.
- •Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища містить цілий ряд інструментів впливу на матеріальні інтереси підприємств та окремих працівників.
- •Лекція 15. Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів та екотехнології
- •Період піврозпаду плутонію, найнебезпечнішого радіонукліду, перевищує 20 тис. Років, а накопиченої кількості цієї суперотрути достатньо для вбивства тисяч трильйонів людей.
- •2. Ці проблеми належать до найпекучіших. Дніпро і Дністер — головні водні, життєдайні артерії нашої держави, в басейнах яких проживає майже 80 % населення.
- •4. Українське Полісся і Карпати – у недалекому минулому екологічно найчистіші краї Європи сьогодні теж потребують природоохоронних заходів і зміни регіональної екополітики.
- •Лекція 15. Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів та екотехнології
- •Період піврозпаду плутонію, найнебезпечнішого радіонукліду, перевищує 20 тис. Років, а накопиченої кількості цієї суперотрути достатньо для вбивства тисяч трильйонів людей.
- •Лекція 17 Міжнародні природні ресурси та співробітництво в галузі охорони довкілля. Шляхи виходу з економічної кризи.
- •3. До найнеобхідніших термінових заходів з оздоровлення екологічної ситуації в районах України належать такі:
Озонова діра в атмосфері
Життя на Землі залежить від енергії Сонця. Ця енергія надходить у вигляді різних випромінювань. Серед них переважають промені видимою світла, а також довгохвильові (інфрачервоні, або теплові) й короткохвильові (ультрафіолетові). Ультрафіолетове (УФ) випромінювання має найбільшу енергію, є фізіологічно активним—діє на живу матерію. Ці промені залежно від довжини хвилі (чим вона менша, тим вища енергія хвилі) можуть викликати фізіологічні зміни н організмах, призводити до розриву молекул білків, мутацій, переважно несприятливих. Увесь потік УФ променів Сонця, що доходить до земної атмосфери, умовно поділяють на три види: УФ-А (довжина хвилі 400—315 нм); УФ-В (315—280); УФ-С (менше 280 нм). Надзвичайно шкідливими для життя, навіть смертельними, є УФ-В і особливо УФ-С. Що ж захищає нас і всю біосферу від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця? Це — озоновий шар атмосфери.
На висоті 20—50 км повітря містить підвищену кількість озону, тобто кисню, молекула якого складається з трьох атомів (О3). Цей газ добре відомий вченим. Деяка кількість його утворюється, наприклад, під час грози. Він є дуже сильним окисником, на чому й засноване його застосування в техніці (наприклад, для знезараження води). Як же озон утворюється в стратосфері? Виявляється, за рахунок молекул звичайного, двоатомного кисню О2, що поглинає жорстке високоенергетичне випромінювання УФ-В ї УФ-С. Енергія цих променів витрачається на фотохімічну реакцію утворення озону з кисню. В результаті УФ-В і УФ-С до поверхні Землі не доходять, озоновий шар для них такий же непрозорий, як, скажімо, чорний папір. Цікаво, що озону в цьому шарі міститься дуже мало, на рівні моря він утворив би шар товщиною 2—3 мм. Незважаючи на малу густину, озоновий щит надійно захищає все живе від дії УФ-променів.
До поверхні Землі доходять довгохвильові УФ-промені діапазону УФ-А. Від їх негативної дії наш організм вміє захищатися, синтезуючи в шкірі шар темної речовини — меланіну (засмага). Проте тривале перебування на сонці, коли в шкірі ще немає меланіну, викликає її почервоніння, запалення, головний біль тощо.
Озоновий шар містився у атмосфері не завжди. Протягом тривалого часу ранньої історії Землі, коли в складі її атмосфери не було кисню, не утворювався й озон. Ультрафіолетові промені вільно досягали поверхні Землі й стерилізували її краще, ніж нині це роблять УФ-випромінювачі в хірургічних клініках. І лише тоді, коли в повітрі з'явилася якась мінімальна кількість кисню (принаймні 10 % його вмісту на сьогодні), життя змогло піднятися з глибини океану до його поверхні, а згодом й вийти на суходіл.
Останнім часом вчені надзвичайно занепокоєні, бо спостереження метеорологів, які працюють у Антарктиді, свідчать, що озоновий шар над цим материком почав зменшуватися. В ньому виникла пульсуюча діра, вміст озону в якій менший від звичайного на 40—50%- Ця діра з'являється, антарктичною весною (з серпня по жовтень), а антарктичного літа зменшує свою площу. Проте існує тенденція до збільшення її площі з року в рік. Нині вона не затягується влітку, а її площа перевищує площу материка Антарктиди. Встановлено підвищення УФ-фону в країнах, розташованих у Південній півкулі ближче до Антарктиди, перш за все у Новій Зеландії. Медики цієї країни констатують збільшення захворювань, зумовлених підвищеним УФ-фоном, таких, як рак шкіри й катаракта очей.
Тривожні повідомлення надходять з Північної півкулі: й тут виявлено озонову діру (над Шпіцбергеном), щоправда, менших розмірів, ніж над Антарктидою. Зниження вмісту озону в атмосфері загрожує зменшенням врожаїв сільськогосподарських рослин, захворюваннями тварин і людей, збільшенням шкідливих мутацій тощо, а якщо озон зникне зовсім, буде знищено все живе на нашій планеті. Наскільки ж великою є така небезпека і чим спричинена поява й збільшення дір у озоновому шарі? На думку вчених, серйозна загроза зникнення озонового шару спричинить до тяжких наслідків. Щодо причин появи озонових дір єдиної думки немає. Встановлено, що руйнуванню озонового шару сприяють деякі хімічні речовини, які вступають у реакцію з озоном і розкладають його на кисень. У результаті на Землю надходить більше УФ-променів. Такі зв’язуючі озон речовини є в природі (наприклад, окиси азоту), проте в дедалі зростаючих кількостях вони викидаються в атмосферу за рахунок діяльності людей. Мова йде, перш за все, про хлорфторметани (фреони н галони). Вони широко використовуються в промисловості (як холодоагенти в рефрижераторах і для очищення мікросхем) та побуті (аерозольна упаковка балончиків для фарби, лаку, парфумів). У 1980 р. країни Північної Америки та Західної Європи випустили аж 5 млрд таких балончиків. Усього ж в світі щорічно виробляється кілька мільйонів тонн фреонів. Для людини фреони та їх пари не шкідливі, проте вони надзвичайно стійкі — в атмосфері можуть зберігатися до 80 років. Пари фреонів, врешті-решт, з висхідними течіями повітря потрапляють у стратосферу. Під впливом УФ-випромінювання Сонця їх молекули розпадаються, вивільняючи атоми хлору. Ця речовина діє як дуже сильний каталізатор, розкладаючи молекули озону до кисню. Один атом хлору здатний розкласти 100 тис. молекул озону.
Під загрозою зникнення озонового шару керівники багатьох країн вирішили вжити енергійних заходів. У 1985 р. у Відні урядами більшості країн світу було підписано конвенцію по охороні атмосферного озону. Учасники конвенції взяли на себе зобов'язання до 2000 року зменшити на 50 % споживання фреонів, а потім і зовсім відмовитися від них, замінивши їх безпечними сполуками.
До чого може призвести зникнення озонового шару свідчать досліди, проведені в 70-х роках американськими військовими, які розробляли озонову зброю. Як повідомляла американська преса, над одним з ненаселених тихоокеанських атолів було запущено ракету, яка розпорошила в озоновому шарі спеціальний реагент, що повністю зв'язав озон, утворивши над цим острівцем діру, що існувала кілька годин. Кілька годин поверхня острова опромінювалася смертельною УФ-радіацією. В результаті на острові загинуло все живе: рослини, тварини, бактерії тощо. Залишилося кілька черепах, тіло яких захищене товстим панциром, проте їх очі було випалені ультрафіолетом.
Значної шкоди озоновому шару завдають також польоти висотних літаків, у вихлопних газах яких є окиси азоту, а також запуски космічних апаратів, особливо таких, як американські «Спейс Шаттли», що працюють на твердому паливі й викидають особливо багато таких окисів. Підраховано, що 300 запусків «Спейс Шаттлів» підряд могли б повністю зруйнувати озоновий щит Землі.
Крім озону, що є в стратосфері, в приземному шарі повітря Землі подекуди зареєстровано підвищений вміст озону. Його джерелом є вихлопні гази автомобілів, особливо тих, у яких погано відрегульовані двигуни. В поєднанні з певними атмосферними умовами (відсутність вітру тощо) у великих містах, таких як Токіо, Мехіко, Лос-Анджелес, утворюється фотохімічний смог.