
- •Лекція 2. Абіотичні фактори
- •Температура
- •Освітлюваність
- •Відносна вологість і опади
- •Лекція 3. Біотичні фактори. Гомо- та гетеро типові реакції
- •Принцип конкурентного витіснення Гаузе.
- •Конкуренція і розвиток
- •Лекція 4 Природа й людина: системний підхід.
- •Лекція 5 Проблема зміни ланок кругообігу речовини та енергії.
- •Біогеохімічні цикли. Кругообіг важливих хімічних елементів у біосфері. Антропогенний вплив на природні цикли основних біогенних елементів
- •Збереження циклічності - це умова існування біосфери.
- •Мал.1. Біогеохімічний цикл вуглецю.
- •Мал.2. Біогеохімічний цикл азоту.
- •Мал. 3. Біогеохімічний цикл фосфору.
- •Лекція 6. Біоценоз та його структура
- •Класифікація біоценозів
- •Властивості біоценозів
- •Вертикальна структура біоценозу
- •Горизонтальна структура біоценозу
- •3. Схема стосунків в діапазоні екологічної толерантності була запропонована в 1924 р. Німецьким екологом і зоогеографом р. Гессе, який назвав її валентністю екологічних факторів.
- •Регулятори і конформісти
- •Лекція 7. Основні екологічні закони та поняття
- •Методи дослідження систем
- •Техніка збору інформації
- •Лекція 8. Екологія та динаміка популяцій
- •Лекція9. Вплив людини на глобальні екологічні процеси
- •Лекція 10 Проблема забруднення природного середовища та стійкості геосистем до антропогенних навантажень.
- •2. Парниковий ефект
- •Озонова діра в атмосфері
- •Кислотні дощі
- •3. В результаті діяльності людей гідросфера змінюється: кількісно (зменшення кількості води, придатної для використання) та якісно (забруднення).
- •4. Найбільшою екосистемою в межах біосфери Землі є Світовий океан (моря вкривають 70,8 % поверхні планети й містять у собі 1,4млрд км3 води).
- •Лекція 10. Забруднення літосфери, охорона ґрунтів
- •Лекція 14 Проблема збереження біотичного й ландшафтного різноманіття.
- •Лекція 15 Основи економіки природокористування та еколого-економічні проблеми природокористування.
- •Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища містить цілий ряд інструментів впливу на матеріальні інтереси підприємств та окремих працівників.
- •Лекція 15. Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів та екотехнології
- •Період піврозпаду плутонію, найнебезпечнішого радіонукліду, перевищує 20 тис. Років, а накопиченої кількості цієї суперотрути достатньо для вбивства тисяч трильйонів людей.
- •2. Ці проблеми належать до найпекучіших. Дніпро і Дністер — головні водні, життєдайні артерії нашої держави, в басейнах яких проживає майже 80 % населення.
- •4. Українське Полісся і Карпати – у недалекому минулому екологічно найчистіші краї Європи сьогодні теж потребують природоохоронних заходів і зміни регіональної екополітики.
- •Лекція 15. Екологічні особливості галузевого використання природних ресурсів та екотехнології
- •Період піврозпаду плутонію, найнебезпечнішого радіонукліду, перевищує 20 тис. Років, а накопиченої кількості цієї суперотрути достатньо для вбивства тисяч трильйонів людей.
- •Лекція 17 Міжнародні природні ресурси та співробітництво в галузі охорони довкілля. Шляхи виходу з економічної кризи.
- •3. До найнеобхідніших термінових заходів з оздоровлення екологічної ситуації в районах України належать такі:
Вертикальна структура біоценозу
Особливу ярусну структуру водних і наземних біоценозів формують різні умови освітлюваності, які зумовлюють одночасно і ефективність утворення первинної продукції біоценозу. Сформована в просторі і часі ярусність первинного рослинного середовища створює ефективні умови для функціонування відповідних ярусів зооценозів. Основним фактором, котрий творить градієнт вертикального розчленування середовища, є кількість фотосинтетичної енергії, що надходить у різні яруси екосистеми. Для водних біоценозів це і є первинний фактор розшарування товщі води. Поглинання сонячної енергії цими шарами є надзвичайно інтенсивним. В океанах і морях виділяють фотичний шар, глибина якого сягає 400 м від дзеркала води. Товщина шару води, в якій сонячне світло є в кількості, що перевищує компенсаційну точку фотосинтезу рослин, становить приблизно 80 м. Обстеження фотичного ярусу виявили помутніння води, причиною якого часто є численність і активність організмів у поверхневих її шарах.
Градієнт проникнення сонячних променів у біоценози суші має вторинний характер і залежить від розвитку рослинності й особливо проявляється в лісових біоценозах. Деревний ярус, в якому реалізується більшість фотосинтетичних процесів, охоплює головний ярус крон. Він є віддалений на декілька або й десятки метрів від поверхні землі. Існуючі під наметом верхнього ярусу світлові умови залежать від біологічних властивостей видів дерев, які домінують у даному типі лісу. В тропічних і хвойних лісах кількість сонячного проміння, що досягає земної поверхні, непомітно змінюється в річному циклі. Причина полягає в малій зміні листяного шару й ажурності крон. У листяних лісах ця стратифікація (від лат. стратум — шар, фаціо — роблю) більш помітна у зв'язку із сезонною зміною листяного покриву.
Лісова піднаметова трав'яна рослинність найкраще розвивається навесні. Згодом, коли листя разом з гіллям утворять щільний намет, розвиток цього ярусу затримується, оскільки ці умови витримують лише тіньолюбні види. В лісах зі сталим листяним покривом трав'яний ярус менше змінюється протягом річних циклів і залежить головним чином від вертикальної структури намету (одно-, дво- чи триярусного). У біоценозах суші ярусна структура фітоценозів і зооценозів значною мірою накладається одна на одну. У водних біоценозах спостерігається розмежування фіто- і зооценозів. Наприклад, продуценти — це водні рослини, що живуть у верхніх шарах води, а риби, які ними живляться, селяться на дні водоймищ. Особливо значне розмежування в морських біоценозах, де рибам доводиться кілька кілометрів підійматися з дна моря до своїх "пасовищ" у фотичній зоні.
У вертикальній структурі лісових біоценозів, де стратифікація виражена більш чітко, ніж в інших біогеоценозах суші, налічується чотири основних яруси (хоча можна виділити й більш дрібні):
1. Ярус крон розташований найвище у лісових експозиціях. Його товщина і віддаленість від поверхні землі залежать від видового складу дерев. В однопородних і одновікових лісових насадженнях шар крон є одноярусний. Багатовидові деревостани зі складною віковою структурою мають дво- триярусний намет. Намет може мати декілька окремих ярусів: у субучинах верхній ярус творить сосна, а нижчий – дуб.
2. Чагарниковий, або підлісковий, ярус охоплює як чагарники,так і дерева, які в даних умовах можуть розвиватися у вигляді чагарника.
Групу дерев, утворену з молодого покоління лісу, лісівники називають підростом.
3. Трав'яний ярус включає однорічні й багаторічні трави, а також чагарники.
4. Приземний ярус складається з мохів і лишайників.
Таким чином, ярусність — це розчленування фітоценозів на структурні або функціональні горизонти (шари, яруси), які мають різний ступінь зімкнення і відіграють неоднакову роль в асиміляції і акумуляції речовин і енергії, в безпосередньому і опосередкованому впливі на життєдіяльність організмів угруповання. Ярусом називають частину шару рослинного угруповання, в якій розміщені асимілюючі органи рослин — листя, стебла або всмоктуючі ділянки коріння, а також запасаючі підземні органи рослин (коріння, кореневища, цибулини, бульби).
Рослини різних ярусів живуть в неоднакових фітокліматичних і ґрунтових умовах, тому вони розрізняються не лише за висотою, але й за екологією та біологією, вимогами до світла, вологи, температурного режиму, способами поширення насіння, плодів. Однак у межах одного ярусу створюються подібні умови, а тому рослини, які тут ростуть, набувають однакових ознак.
Ярусність дає змогу значно зменшити конкуренцію між рослинами в фітоценозі і розселитися їм на одній території у великій кількості. Наприклад, у в'язовому лісі, завдяки ярусності, видове насичення майже в чотири рази вище за те, що було в ньому при одному лише деревному ярусі, а екземплярна насиченість вища навіть у 2000 разів.
Антропогенізація лісових і лучних фітоценозів, зокрема ґрунтові дигресії, а також спрощені посадки і посіви культур ведуть до збіднення ярусної структури і видового складу фітоценозів.
Тваринний світ, подібно рослинному, поділяють на два яруси життя: зооедафон (види, які живуть в ґрунті) і наземні тварини. Цей поділ певною мірою умовний. Наприклад, у лісовому біоценозі поряд з видами, весь життєвий цикл яких приурочений лише до одного середовища — підземного (дощові черв'яки, більшість лісових безхребетних, кроти) або наземного (майже всі птахи), є багато й таких, які мешкають в обох його частинах повсякденно (лисиця, вовк, борсук) або ж проходять різні стадії розвитку почергово то в одному, то в іншому середовищах (багато комах у стадії личинки живуть у ґрунті, а в дорослому віці ведуть наземний спосіб життя).
Певним фітоценозам часто відповідають конкретні зооценози. Наприклад, хвойні фітоценози з домішкою берези й осики та рясними заростями ягідних чагарників є домівкою популяцій рябчика і тетерука. Горіхо-плодоносні фітоценози (горіха грецького, ліщини, їстівного каштана, кедрової сосни, а також бука, дуба) заселяють популяції дикого кабана, білки, бурундука, мишей, сойок. Лось, олені та козулі надають перевагу листяним лісам і хащам смеречняків і ялинників з їх багатими кормовими ресурсами — листям, молодими гілочками, травою. Бобри живуть у прибережних лісах з пануванням вільхи, осики й берези, які є не лише їхнім кормовим ресурсом, але й підручним будівельним матеріалом.
Надзвичайно важливу роль у життєдіяльності біоценозу відіграють ґрунтові зооценози, або зооедафони. Найбільше ґрунтовий зооценоз представлений дрібними організмами. За масою вони становлять 50-72% ґрунтових організмів. Мікробна маса відновлюється впродовж року 5-20 разів, а тому сумарна продукція живої речовини сягає кількох десятків тонн з 1 га.
У кожному біоценозі його вертикальна структура, або ж ярусність, не є чимось сталим. Ці яруси, заповнені рослинними, тваринними та мікробними формами живої матерії, перебувають у постійному русі: продукують біомасу і накопичують енергію, народжуються і відмирають, піднімаються й опускаються або ж зміщуються латеральними потоками.