3.2 Шляхи становлення макроекономічної стабільності та виходу ввп із тіньового сектору

Длявиходу ВВП з тіньової економіки та перспектив його росту необхідно вирішити наступні проблеми.

Уточнення стратегічних та середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня через їх надмірну розпорошеність та всеосяжність, що не дає змоги повною мірою сконцентрувати ресурси держави на першочергових напрямах інвестиційного розвитку. Уточнення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на основі прогнозно-аналітичних досліджень.

Запровадження дієвих стимулів для активізації інноваційної діяльності підприємств через визначення механізму надання податкових і митних пільг для суб'єктів інноваційної діяльності та їх оптимізації, створення в Україні системи державних галузевих та комунальних інноваційних фондів. Врегулювання сфери трансферу технологій, забезпечення правової охорони результатів науково-технічної діяльності і запобігання нелегальному обороту об'єктів інтелектуальної власності. Визначення правових засад списання і реалізації застарілих та надлишкових засобів виробництва на підприємствах машинобудування для агропромислового комплексу. Створення умов для впровадження і використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій для потреб громадян, бізнесу, держави. Приведення законодавства України до вимог СОТ та лібералізація експорту брухту кольорових металів. Створення нормативно-правової бази для ефективного розвитку внутрішнього виробництва машинобудування, зокрема автомобілів. Удосконалення системи захисту життя і здоров'я населення, скорочення викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище.

Предметом прогнозування та стратегічного планування при цьому є такі показники: темпи зростання ВВП, валового національного продукту; ефективність національної економіки, її фондоємність, матеріалоємність, енергоємність, продуктивність праці; показники інфляції, безробіття, динаміка цін, спроможність національної валюти, курси валют; торговельний баланс, показники імпорту/експорту, кон’юнктура світового фінансового ринку; зміни у бюджетно-податковій і монетарній політиці; реальні ресурси (фінансові, інформаційні, матеріальні, трудові, наукові та освітні) соціально-економічного розвитку, науково-технічний потенціал тощо.

У прогнозно-плановій роботі доцільно врахувати всі взаємопов’язані дані основних рахунків СНР (виробництва, утворення доходів, операцій з капіталом, зовнішніх операцій тощо).

Наявність потужного тіньового сектора (55−65%) спотворює усі національні рахунки, не дає змоги органам державної влади точно визначити потреби економіки в різних ресурсах, давати обґрунтовані економічні прогнози. Всі вищевказані показники залежать від точності вимірювання економічного продукту та відповідних витрат ресурсів, проте особливої уваги потребує галузева, територіальна та відтворювальна структура економіки.

Фактором стабілізації економіки України має стати активізація малого і середнього бізнесу, підвищення рівня загальних доходів населення, зокрема оплати праці, пенсійного забезпечення, що дасть можливість підвищити купівельну спроможність громадян; має відбутися процес інтеграції науки і виробництва, також необхідні зміни у підготовці кадрів, тому що новітні технології потребують освіченого, висококваліфікованого, дисциплінованого працівника; необхідні кардинальні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами; виробництво має перейти на сучасні технології.

Ринкова модель, що склалася в Україні, потребує радикальних реформ. Ця модель є негнучкою, і вона не має в собі резервів, що надають можливість економіці швидко та ефективно пристосовуватися до зовнішніх викликів, зокрема, як до зовнішньої економічної кризи, так і внутрішньої системної кризи. Неготовність України до викликів спричинена багатьма причинами: недиверсифікованим експортом, нестабільною економікою, недосконалістю структурних реформ. Суттєвим недоліком є те, що наша економіка нині не інноваційна, і не стимулює інноваційної діяльності. Наслідком неадаптивності нашої економічної моделі є низька продуктивність праці. Забезпечення економічного зростання в Україні, здійснення структурних перетворень можливі лише за умови максимального використання науково-технічного потенціалу та надання економічному розвитку інноваційного спрямування.[9]

Основними напрямки покращення становища, встановлення макроекономічної стабільності та підвищення інвестиційної привабливості країни виступає  створення нової податкової системи, заснованої на рівності прав платників податків та митарів, відповідальності кожної зі сторін за виконання зобов’язань, запровадженні реального автоматичного здійснення компенсаційних платежів, підвищенні відповідальності за ухиляння від сплати податків та корупційні злочини, використанні міжнародних стандартів податкового регулювання, ліквідації податкових і адміністративних платежів суто фіскального призначення [4]; збалансування ринкової грошово-кредитної системи, що передбачає встановлення рівноваги між грошовими ринками та зниження ризиків у кредитних і депозитних операціях;  досягнення повноцінного функціонування товарних ринків, що виражається у наявності конкуренції серед постачальників, відсутності монополістичних зловживань, еластичності ринкової пропозиції;  забезпечення ринкових відносин у міжнародній торгівлі, насамперед шляхом державного заохочення й підтримки українського експорту з метою виходу на постійний профіцит торговельного балансу України і накопичення міжнародних валютних запасів, замість їх розтрачання на оплату імпорту;  забезпечення державного сприяння іноземним інвестиціям шляхом забезпечення свободи інвестиційної діяльності, відкритості фондового інвестування і ліберального валютного обміну, ліквідації обмежень і спрощення регулювання приватного бізнесу [2].

З вищенаведеного можна зробити висновок, що в Україні спостерігається стан макроекономічної нестабільності, спричинений насамперед значним податковим тиском, зростаючим дефіцитом платіжного балансу та зовнішньої торгівлі, скороченням ЗВР, наявністю несприятливого середовища для заснування та ведення бізнесу, що в свою чергу впливає на інвестиційну привабливість країни, а саме відкидає Україну на задній план серед країн-реципієнтів іноземних інвестицій.