1.2 Методи виміру основних макроекономічних показників

Валовий випуск ( ВВ ) – це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому під базовими цінами розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки ( акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін. ).

Відповідно до прийнятої в СНР трактовки меж виробничої діяльності, ВВ включає: усі товари, незалежно від місця їх використання; послуги, що надають іншим інституційним одиницям, та ін.

Розрізняють два типи валового випуску: ринковий і неринковий. Ринковий ВВ включає: товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру; товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі; товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві; готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового використання.

Неринковий ВВ включає: товари і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого споживання, нагромадження; товари і послуги, що надаються безкоштовно іншим інституційним одиницям і суспільству в цілому; продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.

Існують три основних методи підрахунку ВНП, здійснюваних ніби з різних кінців економічного процесу, співставлення результатів

ВНП можна розрахувати одним із трьох ме­тодів, підсумувавши: додану вартість за всіма галузями національної економіки (за виробництвом); усі витрати на купівлю загального обсягу вироб­леної у певному році продукції (за витратами); усі доходи, отримані у країні від виробництва продукції в певному році (за доходами).

Головна вимога до розрахунку показників ВНП полягає в необхідності враховувати всі товари та послуги, вироблені упродовж року, лише один раз, тобто враховувати кінцеву продукцію і не брати до уваги проміжні товари та послуги.

Кінцевий продукт — товари та послуги, продані, або підготов­лені до продажу з метою кінцевого використання для держав­них закупівель, інвестицій і експорту.

Проміжні товари — товари, які купуються для подальшого ви­робництва з них товарів та послуг.

Аналіз показників ВВП, розрахованих за допомо­гою першого методу (за виробництвом), дає змогу ви­значити співвідношення і роль окремих галузей у створенні ВВП.

Один метод підрахунку ВНП проводиться за витратами на створені в країні продукції та послуги. Метод розрахунку ВНП за витратами ґрунтується на передбаченні, що весь кінцевий продукт купується домогосподарствами, підприємцями, державою та закор­донними споживачами. Цей метод в його загальному вигляді представляє підсумовування чотирьох груп витрат.

Витрати для споживання, тобто загальна сума витрат в країні на споживацькі товари і послуги. Витрати на інвестиції, тобто затрати на інвестиційні товари - виробничі будівлі, споруди, обладнання, матеріально-технічні запаси, житлове будівництво і т.п., але без вкладень в цінні папери. До складу ВНП включаються так звані валові інвестиції, тобто всі витрати як на приріст потужностей, так і на заміну вибуваючих потужностей. Затрати лише для приросту потужностей, для нового обладнання називаються чистими інвестиціями Державні витрати, тобто витрати держави безпосередньо на виробництво товарів і платних послуг, наприклад, затрати державні школи, лікарні, бібліотеки, парки і т.п., на виробництво на підприємствах державного сектора економіки. Чистий експорт тобто сума експорту без суми імпорту.

Таким чином, суму валового національного продукту (ВНП), обчислювану за витратами, можна представити у вигляді суми чотирьох груп витрат і зобразити наступною формулою (1.3:

GNP=C+I+G+X(TB)

(1.3)

Розрахунок суми ВНП за доходами в його загальному вигляді здійснюється наступним чином підсумовуються чотири компоненти так званих пофакторних доходів, тобто доходів, отримуваних від функціонування факторів виробництва: доход фактора Праця - заробітна плата (позначається символом W - від англійського - wages- заробітна плата); доход фактора капітал - відсоток (позначається символом і - від англійського - interest - відсоток на капітал); доход фактора земля та інші природні ресурси - рента (позначається символом R - від англійського - rent - рента); доход фактора підприємництво окремо не виділяється, його замінює загальний показник прибутку (позначається символом Р або Рг - від англійського - profit - прибуток).

Для розрахунку суми чотирьох пофакторних доходів кожний з них береться, зрозуміло, не в чисто теоретичному вигляді , а з рядом обмовлень, обмежень, які випливають як з означення самого поняття ВНП, так і з можливостей статистичного обліку. Так, заробітна плата представлена її сумою за відомостями на оплату праці, а також зв'язаними із зарплатою сумами виплат для соціального страхування, соціального забезпечення, в тому числі із приватних пенсійних і страхових фондів. Відсоток підсумовує відсотки для кредитів, для внесків в банки і для інших вкладень капіталу. Рента об'єднує всі види доходів у формі орендної плати. Прибуток складається з некорпоративного прибутку, тобто прибутку індивідуальних господарств, кооперативів, товариств та інших неакціонерних підприємств, і частини прибутку корпорацій, тобто акціонерних компаній, який розподіляється між акціонерами, наприклад, у формі дивідендів, але у ВНП не включається нерозподілений прибуток корпорацій (акціонерних товариств), який не є формою пофакторних доходів і може бути спрямованим на розвиток корпорацій, тобто використаним як витрати.

Сума пофакторних доходів утворює категорію національний доход (позначається символом N1 - від англійського - national income-національний доход). Таким чином, ми отримуємо формулу національного доходу (НД або N1 (форомула 1.4.

NI=W+i+R+P(Pr)

(1.4)

Слід мати на увазі, що категорія національного доходу в системі ВНП відрізняється від категорії національного доходу в системі ССП (ВСП), де вона представляє всю створену вартість.

ЧНП представляє всю суму вартості національного продукту з відрахунком вартості спожитих засобів виробництва, тобто ш відрахунком сум амортизації і вартості спожитих предметі» споживання. Величина ЧНП за його теоретичною характеристикою практично не відрізняється від категорій чистий продукт або національний доход в системі ССП (ВСП).

Для виміру того обсягу, який суспільство додало в результаті своєї річної економічної діяльності до добробуту, використовують показник чистого внутрішнього про­дукту (ЧВП) (формула 1.5).

ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування

(1.5)

Цей показник відбиває ринкову оцінку кінцевої продукції та послуг, що йде у споживання після заміни списаного устаткуван­ня. Іншими словами, цей показник можна визначити як такий, що показує розмір доходів від власності на землю, робочу силу, капі­тал, підприємницькі здібності, за допомогою яких був створений ЧНП.

Якщо від вартісної оцінки ЧНП відняти суму непрямих податків, отримаємо показник національного доходу (НД).

Національний доход — зароблений доход, оскільки він не вклю­чає в себе ні непрямі податки, ні субсидії і означає чистий приріст продуктів та послуг за рік до добробуту нації. На практиці розрізняють вироблений і спожитий національний доход.

Вироблений НД — це заново створена нацією вартість усіх това­рів і послуг за рік.

Використаний НД — це вироблений НД за вирахуванням величини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторго­вельного сальдо тощо.

Отже, для характеристики макроекономічних параметрів застосовують економічну інформацію, до методів одержання якої відносять оперативний, бухгалтерський і статистичний облік, економічний експеримент і метод експертних оцінок. Основою економічного розвитку суспільства є доход нації (чистий національний доход), який використовується на споживання і нагромадження.