ВСТУП

Сукупність грошових розрахунків, у яких гроші виступають як засіб платежу, за своєю суттю є грошовим, або платіжним, оборотом. Готівковий грошовий обіг – це частина грошового обороту, яка являє собою безперервний рух готівки та інших цінностей у сфері обігу і виконання нею функції засобу обігу та засобу платежу.Сучасні окремі західні економісти визначають сутність гро­шей, виходячи з їхніх функцій. Вони стверджують, що гроши­ма може бути все визначене людьми за гроші, що виконує їхні функції. Так, K.P. Макконнеллі С.Л. Брю вважають, що "гроші — це те, що вважають грошима" або "все, що виконує функції гро­шей, і є грошима". Дж. Хікс розуміє гроші як "те, що викорис­товується як гроші". С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі вва­жають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію: "гроші — загальновизнаний засіб платежу, який при­ймається в обмін на товари і послуги, а також під час сплати боргів". Р. Барр також вважає, що "гроші можуть бути визна­чені як засіб обміну, загальноприйнятий у цьому платіжному співтоваристві". Сутність грошей виявляється в єдності трьох їхніх властивостей: гроші виконують роль загального еквівалента, своєрідного «економічного метра», за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість; гроші набувають загальної споживчої вартості, яка полягає у їхній здатності обмінюватися на всі інші товари, тобто вони мають абсолютну ліквідність; гроші виражають певні економічні відносини, які виникають між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. Грошовий обіг поділяється на дві сфери: готівкову і безготівкову. У сфері безготівкового обороту гроші переміщуються за рахунками в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати цей оборот, а отже, впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не тільки їм самим, а й третім особам – банкам. Визначаючи законодавчо права та обов’язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий оборот, а отже і на процес суспільного відтворення. Переваги безготівкових розрахунків полягають в наступному: зменшуються затрати праці і відсотки, пов'язані з використанням готівкових грошей (карбування, друк, перевезення, зберігання, сортування); сприяє безперервному кругообігу коштів. У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. Перевагами готівкової форми розрахунків є такі: повна гарантія платежів; висока швидкість платежів; неможливість виникнення дебіторської заборгованості. Тому на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб’єкти, що дає їм можливість найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили. Країни з розвинутою ринковою економікою прагнуть до скорочення готівкових грошей в обороті. В Україні, як і в більшості країн, організацією та регулюванням готівкового обороту займається центральний банк Національний банк України. Готівкові гроші мають значну питому вагу і тому перспективи їх зменшення пов'язані з: стабілізацією економіки; підвищенням надійності банків і зростанням довіри до них з боку населення; розвитком ринку державних цінних паперів, орієнтованих на населення; запровадженням високоефективних банківських технологій у галузі розрахунків, зокрема, національної системи електронних масових платежів за допомогою пластикових карток. Між готівково-грошовим і безготівковим обігом існує тісний і взаємна залежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, змінюючи форму готівкових грошових знаків на депозит в банку, і навпаки. Надходження безготівкових коштів на рахунку в банку - неодмінна умова для видачі грошей. Тому безготівковий і готівково-грошовий обороти разом утворюють єдиний грошовий оборот країни, в якому циркулюють єдині гроші одного найменування.. Для банків ці дві сфери грошей мають велике значення. У щоденних операціях беруть участь готівкові гроші: при виплатах і внесенні сум, при обмінних операціях з іноземною валютою та ін. Готівкові гроші вимагають витрат, пов'язаних з придбанням, транспортуванням, охороною. Також причиною великих витрат стає зберігання грошей. Суть готівкового грошового обігу полягає в тому, що обмінні операції супроводжуються рухом готівкових грошей. На відміну від безготівкового, він характеризується низкою негативних особливостей, а саме: готівково-грошовий обіг характеризується високими витратами щодо його організації. Це пов’язано з випуском (емісією) готівки, транспортуванням, збереженням, заміною зношених купюр і т. ін; на основі цієї форми організації грошового обігу складно забезпечити належний контроль з боку держави за грошовим оборотом; розрахунки між господарюючими суб’єктами у готівковій формі відкривають можливість для різних фінансових порушень, наприклад, для приховання прибутку, ухилення від податків і тощо. Готівково-грошовий обіг організується на основі наступних принципів: всі підприємства та організації повинні зберігати готівку гроші в комерційних банках; банки встановлюють ліміти залишку готівки для підприємств усіх форм власності; обіг готівкових грошей служить об'єктом прогнозного планування, управління грошовим обігом здійснюється в централізованому порядку; організація готівково-грошового обігу має на меті забезпечити стійкість, еластичність і економічність грошового обігу; готівкові гроші підприємства можуть отримувати тільки в обслуговуючих їх установах банків. Готівково-грошовий обіг організовується державою в особі центрального банку. Готівково-грошовий обіг включає рух всієї готівково-грошової маси за певний період часу між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між юридичними особами, між населенням і державними органами, між юридичними особами і державними органами. 

Готівково-грошовий рух здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, паперових грошей. Емісію готівки здійснює центральний банк (як правило, державний). Він випускає готівкові гроші в обіг і вилучає їх, їли вони прийшли в непридатність, а також замінює гроші на нові зразки купюр і монет. З оборотних кас обласних Управлінь НБУ готівку гроші направляються в операційні каси комерційних банків. Частина цих грошей банки можуть передавати один одному на платній основі, але більша частина готівки видається клієнтам - юридичними та фізичним особам. Частина готівкових грошей, що знаходяться в касах , використовується для розрахунків, але більша частина передається населенню у вигляді різних видів грошових доходів. Населення також використовує готівку для взаєморозрахунків, але більша їх частина витрачається на виплату квартплати та комунальних платежів, погашення позик, купівлю товарів і оплату різних платних послуг, купівлю цінних паперів, лотерейних квитків, орендні платежі, сплату штрафів, пені і неустойок тощо. Для комерційних банків встановлюються ліміти їх операційних кас, тому суму, що перевищує ліміт, вони здають у відповідні обласні Управління НБУ. Також встановлюється ліміт їх оборотних кас, тому гроші в сумі, що перевищує ліміт, переводиться в резервні фонди, тобто вилучаються з обігу.  Особливу і чільну роль у процесі обігу готівкових грошових коштів відіграє Національний банк України і комерційні банки. Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків (банкнот, монет). Для друкування банкнот та карбування монет створено власний Банкнотно-монетний двір. З введенням в дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замовлення комерційних банків. Національний банк створює і організовує діяльність Державної скарбниці України, нагромаджує золотовалютні резерви, які зараховуються на баланс Національного банку. Комерційні банки, як банки другого рівня банківської системи України є основною ланкою у безпосередньому зверненні готівкових грошових коштів і представляють широкий спектр послуг у цій галузі. Випуск готівкових грошей в обіг має місце не тільки при їх емісії Центральним банком, але і при видачі грошей підприємствам і організаціям з кас комерційних банків. 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ГОТІВКОВОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ В БАНКАХ УКРАЇНИ

1.2 Характеристика готівкового грошового обігу

Гроші — один із чинників, що регулює економіку. Коли їх недостатньо — господарський механізм дає збої. Але й надто великий обсяг грошей в обігу не сприяє економічному розвитку. Отже, держава повинна слідкувати за тим, щоб функціонування грошей у країні здійснювалось у прямій залежності від економічного зростання.У Конституції України зазначено, що грошовою одиницею нашої держави є гривня. НБУ формує стабілізаційний фонд, виступає гарантом дієздатності гривні. Для цього створюється золотий запас, державний валютний фонд, запас коштовностей. Випуск в обіг паперових грошей в Україні забезпечує фабрика грошей (банкнот), на монетному дворі здійснюється карбування монет. Hаціональний банк України згідно з Законом "Про банки та банківську діяльність" і проектом Закону "Про Національний банк України" має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети, організації їхнього обігу та вилучення з обігу. Грошовий обіг — сукупність грошових розрахунків незалежно від способу та форми їх здійснення. Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.Грошовий обіг потрібно розрізняти на макро- і мікрорівні економіки. На мікрорівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому разі гроші є капіталом, який забезпечує одержання відповідної норми прибутку. На відміну від грошей на мікрорівні їх маса на макрорівні не виступає частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу всього суспільства, так як це робить капітал окремого індивіда. Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні ВВП.Кожна країна формує власну грошову систему, прагнучи надати їй повну незалежність, і визначається її внутрішнім законодавством, тобто є явищем суто національним. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави. Водночас усі сучасні грошові системи мають майже однакову структуру і складаються з таких основних підсистем : cистема безготівкових розрахунків; cистема готівкового обігу; валютна система. Готівковий обіг - це рух грошей у формі готівки та виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу. Готівкові гроші використовуються для забезпечення реалізації товарів та послуг та для розрахунків, не пов'язаних безпосередньо з рухом товарів та послуг. Готівковий рух грошей здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівкових грошей здійснює Національний банк України. Він випускає готівкові гроші в обіг і вилучає їх, якщо вони стають непридатними до вжитку, а також замінює гроші на нові зразки купюр та монет. У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Такий рух безготівкових грошей обслуговує відносини між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між населенням і державними установами тощо. Безготівковий обіг - це рух вартості без участі готівкових грошей. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді переведення сум через рахунки в банках. Грошові кошти в безготівкових розрахунках не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.У безготівковій формі обслуговуються розрахунки за товарні операції. До них належать платежі за продукцію, виконані роботи й надані послуги, та нетоварні операції - платежі до бюджету, погашення заборгованості та кредит, страхові платежі та інші зобов'язання. Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток та інших кредитних інструментів. Розмір безготівкового обігу залежить від обсягу товарів у країні, рівня цін, кількості ланок у розрахунках, величини розподільчих і перерозподільчих операцій, здійснюваних через фінансову систему. Безготівковий грошовий обіг має ряд переваг порівняно з обігом готівкових грошей. Тут немає витрат на друкування, упаковку, транспортування готівки. Готівковий обіг потребує утримання значного штату касирів, контролерів. Тому безготівковий обіг має важливе економічне значення в прискоренні обертання обігових ресурсів, скороченні кількості готівкових грошей, зниженні витрат обігу.Між готівковим і безготівковим обігами існує взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу до іншої. Так, безготівковий обіг виникає при внесенні готівкових грошей на рахунок у кредитній установі. Отже, безготівковий обіг не може відбуватися за відсутності готівкового. Одночасно готівкові гроші з'являються в клієнтів при знятті їх з рахунка в кредитній установі. Таким чином, готівковий і безготівковий обіг утворюють загальний грошовий обіг країни. Усі розрахунки та платежі, які становлять грошовий обіг, можна згрупувати в кілька великих потоків залежно від їх призначення у відтворювальному процесі. Це дає змогу схематизувати весь грошовий обіг у вигляді кількох взаємопов'язаних і здійснюваних за колом потоків руху грошей. Грошовий потік — це рух грошей, який має певний напрямок, пов’язаний з обслуговуванням руху відповідного потоку товарів та послуг і характеризується певними особливостями. Усі гроші, що обертаються в грошовій сфері, становлять грошову масу, яка має свою структурну організацію. Грошова маса — це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу на певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів (це визначено законодавством, відповідно до ступеня ліквідності, специфічне угруповання ліквідних активів). Основними принципами формування грошових агрегатів є : грошова маса — це не лише готівкові гроші, а й депозитні; уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка накопичується та виконує функцію збереження вартості; сукупна грошова маса — це також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом. Грошові агрегати будуються через приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. У системі організації грошового обігу важливу роль відіграє фінансовий ринок. Його загальна функція полягає в забезпеченні акумуляції тимчасово вільних коштів і їх надання в позику на тимчасове користування. Саме на цей ринок в основному направляються заощадження сімейних господарств, формуючи фінансово-кредитний потік .

При організації готівкового - грошового обігу виходять з наступних принципів :1) Централізація організації та регулювання грошового обігу. Згідно з цим принципом, ЦБ має виключне право організовувати і регулювати рух готівкових грошей, що дозволяє досягти стійкості, безперебійності грошового звернення, і врахувати купівельну спроможність національної валюти. Досягається цей принцип завдяки нормативним документам, які регламентують касові операції всіх господарюючих суб'єктів і кредитних установ; 2) Еластичність і економічність грошового обігу. Згідно з цим принципом, оскільки готівка і безготівкові гроші мають в основі одні й ті ж кредитні гроші (кредитну основу), то вони можуть легко переходити один в одного, що дозволяє еластично (суттєво) зрушувати кордону між готівковим і безготівковим грошовим обігом залежно від потреби економіки. Дотримуючись даного принципом, держава змінює дороге готівково-грошовий обіг на більш дешеве безготівковий обіг; 3) Комплексність організації грошового обігу. Згідно з цим принципом необхідно забезпечити комплексний підхід при організації грошового обігу, тобто розглядати як єдине ціле і готівково-грошовий обіг і рух безготівкових коштів. Для реалізації цього принципу законодавчо встановлюється єдиний порядок розрахунків через комерційні банки. Такий порядок підвищує і якість розрахунково-касового обслуговування; 4) Регулярність і безперебійність забезпечення економіки готівковими грошима. Відповідно до даного принципом, ЦБ здійснює своєчасну емісію готівки і регламентує діяльність комерційних банків, кредитних установ з метою впливу на їх здатність своєчасно обслуговувати розрахунки між господарюючими суб'єктами. Даний принцип реалізується за допомогою емісії та за допомогою різних інструментів державного регулювання економіки (видача ліцензій, введення санкцій за порушення законодавства, що регламентує грошовий обіг); 5) Регламентація процедури виконання операцій з готівкою. У даному випадку держава встановлює порядок роботи банків, господарюючих суб'єктів з касовою готівкою, порядок оприбуткування готівкових грошей та їх видачі через касу банку або господарюючого суб'єкта, порядок документального оформлення касових операцій тощо

1.2 Банківське обслуговування готівкового обігу

Важливим напрямом діяльності банків є касові операції. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, своєчасно виконувати свої зобов'язання з оплати праці та інших платежів, що здійснюються готівкою. Касові операції мають велике значення для самих банків, для їх клієнтів і для банківської системи загалом. Так, приймаючи готівку від клієнтів — юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання своїх доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи. Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів за рахунок депозитних процентів.Банківська система, регулюючи касові операції, залучає готівку у внутрішньобанківський обіг. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви та скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру грошової маси, підвищує урегульованість і прозорість грошового обігу, обмежує використання грошей для обслуговування тіньових доходів. Касове обслуговування — це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством. Касове обслуговування клієнтів банки здійснюють через спеціальний підрозділ — операційну касу, в складі якої можуть створюватися кілька окремих кас: прибуткова, видаткова, вечірня каси, каса перерахунку. Крім цього, обов'язково створюють сховище для зберігання грошей. Для здійснення касових операцій установи банків організовують, насамперед, прибуткові каси, які здійснюють приймання готівки від клієнтів, та видаткові каси, які здійснюють видачу готівки. У банках із невеликими обсягами касових операцій можуть організовувати об'єднані прибутково-видаткові каси. Якщо установа банку здійснює інкасацію виручки клієнтів інкасаторською службою, то вона може створити, крім прибуткової каси, ще й касу перерахунку, в якій перераховується вміст інкасаторських сумок. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виручки, яка надходить після закінчення операційного дня банку. Вечірні каси не здійснюють видаткові операції. Юридичні особи та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банках, згідно з чинним законодавством, повинні здавати одержану готівку, не витрачену в той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні рахунки. У себе вони мають право тримати готівку тільки в межах ліміту каси, встановленого відповідними установами банків. Підприємства можуть витрачати частину готівкової виручки на поточні платежі. Ліміт каси встановлюється індивідуально для кожного підприємства установою банку, яка веде його поточний рахунок. Розмір ліміту банк визначає на підставі заяви-розрахунку, поданої клієнтом, зважаючи на: режим роботи підприємства; його віддаленість від банку; розмір касових обігів; порядок здавання виручки в банк тощо. Ліміти каси не встановлюються індивідуальним підприємцям.Наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, в якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок: через прибуткову денну чи вечірню каси; через інкасаторів НБУ чи комерційного банку; через підприємство зв'язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті. Приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:  заявою на переказ готівки — від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб — на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб — на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку; рахунками на сплату платежів — від фізичних осіб на користь юридичних осіб;  прибутковим касовим ордером — від працівників банку за внутрішньобанківськими операціями; документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних і юридичних осіб — для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті. Приймання готівки іноземної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами: заявою на переказ готівки — від юридичних осіб — резидентів та представництв-нерезидентів для зарахування на власні поточні рахунки; від уповноваженого представника нерезидента — суб'єкта підприємницької діяльності для зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті, відкритий цим банком резиденту — суб'єкту підприємницької діяльності; від фізичних осіб — на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказ без відкриття рахунку;  прибутковим касовим ордером — від працівників уповноваженого банку за внутрішньобанківськими операціями; документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних осіб — на відправлення переказу, який приймається в готівковій формі. З каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами:  грошовими чеками — юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям;  заявою на видачу готівки — фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам — з переказу без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу); документом на отримання переказу готівкою в національній валюті, установленим відповідною платіжною системою, — фізичним і юридичним особам (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу); видатковим касовим ордером — працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями. Для одержання грошової чекової книжки клієнт заповнює заяву про видачу чекової книжки в одному примірнику, на якій після відповідної перевірки проставляється дозвільний напис уповноваженого працівника банку.До видачі клієнту грошової чекової книжки на кожному чеку працівник банку заповнює реквізити (найменування банку, код банку, номер його поточного рахунку, найменування юридичної особи), реєструються номери кожного чеку в картках зразків підписів клієнта. Видачу готівки іноземної валюти здійснюють за такими видатковими документами: заявою на видачу готівки — юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам — з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо; видатковим касовим ордером — працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями; документами на отримання переказу в готівковій формі, установленими відповідною платіжною системою, фізичними особами. Решта готівки упаковують в установленому порядку, оприбутковують до операційної каси банку, передають до сховища чи видаткової каси та зараховують на відповідні рахунки клієнтів. Якщо гроші були прийняті вечірньою касою, то на рахунки клієнтів вони будуть зараховані наступного робочого дня. Виявлені фальшиві банкноти і монети клієнту не повертаються, а передаються правоохоронним органам. На їх суму представнику клієнта видається довідка про вилучення фальшивих грошей. Якщо торговельні та інші організації одержують готівкову виручку регулярно і на значні суми, то здавати їх в установи банків доцільно через спеціалізовану службу інкасації та перевезення цінностей. Ця служба видає кожному клієнту достатню кількість спеціальних сумок, в які їх касири поміщають готівкову виручку та довідку про суму вкладених грошей. Доставлені інкасаторами сумки з готівкою передають спочатку до прибуткових кас банків, де перевіряють їх цілість, правильність пломбування, правильність заповнення супроводжувальних документів і відповідність фактичної кількості сумок указаній у цих документах. Якщо зауважень з цих питань немає, сумки з готівкою передають у каси перерахунку, де їх розкривають і перераховують поаркушно вміст кожної сумки. Усю інкасовану готівку оприбутковують за обіговою касою, зараховують на рахунок клієнтів і передають до сховища чи видаткової каси. Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот і монет та їх оброблення. Метою експертизи є визначення справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу. Експертиза на справжність банкнот здійснюється з допомогою спеціальних приладів, що дають змогу виявити особливі ознаки справжніх та фальшивих грошей. Умінню здійснювати таку експертизу касири періодично навчаються за спеціальними програмами. Якщо банкнота визнана справжньою і має певний знос та незначні пошкодження, проте від неї залишилося не менше ¾ початкового розміру і видимі водяний знак, номінал, літери серії та номер, вона вважається платіжною і залишається в обігу. Банкнота з істотнішими пошкодженнями вважається неплатіжною і має вилучатися з обігу. Неплатіжні банкноти підприємства не повинні приймати при здійсненні платежів, а банки приймають їх для обміну на платіжні за таких умов: якщо не виникає сумніву в їхній справжності; якщо видимий номінал банкноти; якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну, тобто вона не становить половини і більше загального розміру банкноти. Метою оброблення готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якій зазначають назву банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, суму, дату. Банкноти одного номіналу формують в одну упаковку по 100 штук, яку називають корінцем. 10 корінців одного номіналу формують в упаковку, яку називають пачкою. Сформовані пачки обв'язують шпагатом і пломбують. Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня. Представники клієнтів для одержання готівки подають вказані видаткові документи (чеки, ордери) операційному працівникові каси для перевірки. Операційний працівник мусить також перевірити, чи є на рахунку у клієнта необхідна сума коштів. Одержані видаткові документи касир ще раз перевіряє, передусім — достовірність підпису особи, що дозволила видачу грошей, наявність даних про пред'явлення паспорта та підпису про отримання грошей представником клієнта — одержувача готівки.Якщо під час перевірки видаткових документів операційним працівником чи касиром будуть виявлені порушення чинних правил їх оформлення, вони повертаються без виконання. Якщо представник клієнта, перераховуючи в приміщенні банку одержану готівку, виявить недостачу, то вона покривається з каси банку і пред'являється претензія на цю суму установі банку, касир якої сформував відповідну пачку та корінець. Надлишок виданої суми повертається до каси банку. Операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватися також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.Банкомат — це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів. Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції: інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків; видавати готівку з рахунків; приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів; приймати готівку для погашення позичок; приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо. Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пластикових ідентифікаційних карток та PIN-кодів клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва банку тощо).Уклавши договір з клієнтом, банк видає йому за невелику плату пластикову картку та PIN-код, повідомляє мережу розміщення банкоматів, якими він може користуватися, та режим їх роботи. Використання банкоматів у касовому обслуговуванні пов'язане з підвищеним ризиком, особливо якщо вони розміщені поза приміщенням банку. Тому банкомати настроюють так, щоб посилити безпеку здійснюваних операцій. Якщо клієнт не може "ввійти" в банкомат за певну кількість спроб (наприклад, дві) чи "спілкується" з ним довше встановленого часу (наприклад, 2,5 хв.), банкомат конфіскує пластикову картку.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГОТІВКОГОВО ГРОШОВОГО ОБІГУ В ПБ ЗА 2009-2012 рр.