19. Визначте основні роди та жанри фольклору.

Фольклор або традиційна народна творчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Фольклор — сума створених народом формул, що існують в народних масах культури на основі словесності, музики (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театру (драми, сатиричні п'єси,), танецю.

Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості.

Роди та жанри фольклору

Традиційно виділяють чотири фольклорні роди:

Народний епос — розповідні фольклорні твори, до яких належать:

• історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичній постаті. У цих піснях висловлюється ставлення народу до історичних подій чи героїв.

• співанки-хроніки - це пісні, що відображають реальні події та описують їх.

Народна лірика— поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв.

• трудові пісні — це пісні, що супроводжували трудовий процес ритмічною організацією.

• календарно-обрядові пісні - це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. До них належать веснянки, русальні, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки.

• родинно-побутові пісні — це пісні, що відображали побут українців та супроводжували певні обрядодії. До них належать весільні, танцювальні, жартівливі, пісні-голосіння.

• соціально-побутові пісні - це великий масив епічних народно-пісенних творів про економічніта політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі.— козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські, солдатські, бурлацькі, наймитські.

• дитячий фольклор - це сукупність зразків усної народної творчості, яка складається із класичних та сучасних фольклорних форм і функціонує у дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей.

Народна драма— фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів . Це пісні -ігри: «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп.

Ліро-епічні пісні - фольклорні твори, що містять ознаки як народного епосу, так і народної лірики.

• балади — це жанр ліро-епічної пісенності фантастичного історико-героїчного характеру з драматичним сюжетом

• думи — ліро-епічні твори про події з життя козаків XVI-XVII ст.

20. Що таке блюз, блюзовий лад, блюзові ноти ?

Блюз – від англ. Blues чи  Blue Devils — сум)  на початку це сольна народна пісня афроамериканців, що набула популярності наприкінці XIX сторіччя в суспільстві Південного Сходу  США, яка мала характерний

лірико – іронічний настрій.

Визначено наступні різновиди блюзу:

1. за належністю до усної традиції чи композиторської творчості – так звані «пешочергові» та «другочергові» блюзи;

2. за змістом — драматичний та ліричний блюз;

3. за манерою виконання  — шаут-блюз (заснований на декламаційній «криковій» манері) та мелодичний блюз ( що відрізняється більшою наспівністю, кантиленністю);

4. за способом виконання — вокальний, вокально - інструментальний, інструментальний; комбо-блюз (виконується малими ансамблями) та біг-бенд-блюз (виконується великими джазовими оркестрами);

5. за ступенем аутентичності — аутентичний блюз и псевдо- чи квазі блюз с їх різновидами (тін-пен-еллі-блюз, бродвейский блюз, світ-блюз; також сюди можна віднести і твори в «дусі блюзу», створені деякими академічними композиторами ( Равелем, Мійо. Гершвіним, Онеггером);

6. за історичним типом— архаиїчний чи  сільський блюз (приблизно 1850—1890), класичнийчи міський блюз (приблизно 1900—1935), сучасний чи посткласичний блюз (інші його назви— еклектичний блюз, софістікейтид-блюз, модерн-блюз, блюз в стилеі свінг (blues in swing; приблизно с 1930). До жанрових та стильових модифікацій блюзу в джазі відносяться относятся - джиг-піано-блюз, баррел-хаус-блюз, буги-вуги; ритм-энд-блюз, фанкі, соул, джаз-рок.

Найбільш типова форма блюзу – 12 –ти тактовий період, що складається з трьох фраз по 4 такти в кожній, де перші чотири такти – на тонічній основі, по два такти - на субдомінанті та тоніці, та по два такти на домінанті та тоніці.

(саме ця схема в подальшому буде найбільш вживана в сучасній популярній музиці за незначної варіативності).

Основу блюзового ритму складає ритмічна фігура, що носить назву шаффл (shuffle) та являє собою тріольний ритм на 4/4 ("раз-два-три" з акцентом на "раз"):

Характерною особливістю виконання блюзу є так звані блюзові ноти – зниженні 3-тя та 7-ма ступені відносно мажорного ладу, рівень зниження яких не має фіксованої міри, і є «барометром» відчуття настрою фрази конкретнимвиконавцем. Саме вміння віднайти це особливе ладове відчуття відрізняє виконавця – майстра, з вихованим музичним смаком, цікавим та самобутнім сприйняттям музики, що добре володіє своїм голосом.

Також характерною рисою виконання блюзу є мікро відхилення мелодії від основної ритмічної пульсації в бік затримки чи випередження, що надає додаткову конфліктність і виразність виконанню.

Ця техніка згодом стає основою для формування канонів виконання таких естрадних стилів, як рок –эн- ролл, соул, фанк і багато інших.

Найвидатнішими виконавцями блюзу вважаються Бессі Сміт, Біллі Холідей, Роберт Джонсон, Чарлі Паттон, Джиммі Рашинг та інші.