§3. Текстильні пряжа і нитки

Гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірам довжини для виготовлення текстильних виробів називають текстильними нитками (ТН) За хімічним складом волокон та особливостями виготовлення ТН є натуральні, хімічні, штучні і синтетичні. До ТН (за ДСТУ 2136-93) віднесено особливий різновид ТН – текстильну пряжу (ТП): нитки, отримані прядінням з натуральних чи хімічних волокон, з'єднаних скручуванням або склеюванням). Вживаються терміни пряжа і нитки. Різниця між ними: ТП отримують виключно з коротких волокон, з'єднаних звитістю (при прядінні) або склеюванням; ТН складаються з безмежно довгих волокон, з різною кількістю в поперечному перерізі (1 і більше) і отримуються різними методами формування (скручуванням, фізико-хімічними і механічними обробками, розрізанням плівок тощо). У структурі асортименту переважають хімічні ТН (штучні і синтетичні); нату­ральні - переважно складаються з волокон натурального шовку (шовковин, скручених в кілька кінців). У сучасних виробництвах переважає прядіння, яке для всіх волокнистих матеріалів однакове і складається з підготовки волокон до прядіння (отримання стрічки - напівпродукту приблизно круглого перерізу), попереднього прядіння (отри­мання рівниці зі стрічки) і власне прядіння (отримання ТП з рівниці). У прядіння волокна надходять спресованими (паки тощо), де їх обробляють за певними схемами - відповідними процесами прядіння (розпушу­вання, змішування, очищення, розчісування, формування стрічок і їх обробка, отримання рівниці і її витягування, власне прядіння). Повний перелік цих процесів називають системою прядіння, а ТП відповідно - апаратною, кардною, гребінною. Властивості і якість ТП залежать від ретельності проведення кожної операції прядильного виробництва, їх кількості чи кількості переходів.

Бавовну і суміші волокон з переважанням бавовни переробляють на ТП за кардною, гребінною і апаратною системами. За кардною - виробляють ТП лінійної густини 12-125 текс з волокон середніх гатунків і довжин. Гребінною системою отримують найтоншу (5-12 текс) і середніх товщин ТП з довгих і тонких волокон високих ґатунків. Апаратною системою переробляють волокна низьких сортів і відходів бавовночесання (мають різну довжину, нерівномірні за іншими властивостями; апаратна ТП - груба (товщина більше 50 текс), пухнаста, нерівномірна за властивостями (особливо за товщиною) і в цілому менш доброякісна порівняно із гребінною і кардною.

Лляні волокна надходять у прядіння як розчесані довгі (кужіль) і короткі волокна (пачоси). Кужіль переробляють за гребінною, або просто лляною (без кардного розчісування), а пачоси - за кардною системою. Довгі волокна розчісують, формують у стрічки, з'єднують у кілька складань, витягують (для вирівнювання і потоншення), скручують (рівниця) і сухим чи мокрим способом прядуть лляну ТП. Суть мокрого прядіння - рівницю перед витягуванням змочують для зменшення жорсткості і кращого зсучування (ТП міцна, тонка і менш пухнаста). Розчісуванням пачосів на кардочесальних машинах з лляних коротких волокон отримують стрічки і рівницю, з яких сухим чи мокрим спо­собом прядуть грубішу, менш рівномірну, але міцну лляну ТП. У льонопрядінні використовують і апаратну систему (переробляють найгрубіші і короткі волокна відходів виробництва).

Вовну і її суміші з іншими волокнами прядуть за апаратною (суконною) і гребінною (камвольною- від нім. Kamm - гребінець, Wolle – вовна) системами; є підсистеми гребінного прядіння: головні – тонко- і грубогребінна. За апаратною системою переробляють низькосортну вовну, відходи волокон у чистому вигляді або суміші вовни з іншими волокнами. Змішування проводять до кардорозчісування. Залежно від якості і складу волокон розчісування проводять на 2-3 кардних машинах, отримують рівницю, далі на прядильних машинах - ТП. Вовняна ТП апаратного прядіння (суконна) має товщину 42 і більше текс, пухнаста, здатна до начісування, використовується для м'яких тканин (драпів, сукон, байки), верхнього трикотажу тощо. За тонкогребінною системою переробляють переважно тонку мериносову і поміс­ну вовну довжиною 55 мм і більше, однорідну напівтонку і змішану помісну вовну вищих гатунків, шерсть верблюдів, інші волокна високої якості. Після кардочесання отримують стрічки, їх розчісують на гребінних чесальних маши­нах, з'єднують і витягують за кілька переходів, інколи фарбують у стрічках. Для зняття статичних зарядів стрічку (топе) витримують при підвищеній вологості повітря кілька діб, потім ще кілька разів пропускають через стрічкові й рівничні машини. Для надання рівниці міцності, її не скручують, а зсукують, після чого прядуть (ТП має товщину 42-14 текс і менше, чиста, м'яка, рівномірна за властивостями). Довгу однорідну грубу і напівгрубу вовну довжиною не менше 150 мм, рівномірну за довжиною помісну вовну різних сортів, довгу шерсть верблюдів і кіз переробляють за грубогребінною системою. Після кардного і гребінного розчісування отримують стрічки і рівницю, які скручують (отри­му­ють ТП товщиною 21-500 текс, міцну, рівномірну за властивостями для виробництва доброякісних тканин пальтового та іншого призначення.

Натуральний шовк (короткі волокна) і їх суміші переробляють за гребінною, кардною і апаратною системами, які мало відрізняються від на­ве­дених вище. Короткі (штапельовані) хімічні волокна переробляють переважно за гребінною і кардною системами у менше переходів, але за вищими вимогами до підготовчих обро­бок (зволоження, просочення антистатиками, створення вологотемпературних умов переробки тощо).

Властивості і якість ТП залежать від прядіння - ретельності змішування, перемішування, розчісування, зокрема, ступінь паралелізації волокон уздовж стрічки і рівниці, інтенсивність скручування (правильніше - якість зсукування) – головний фактор формування якості ТП. Зсукування забезпечують прядильні машини різних конструкцій (найпростіше - ручне зсукування волокон пучками двох пальців; напівмеханізоване - самопрядкою з ножним або електричним приводом; промисловість застосовує веретенні і безверетенні прядильні маши­ни з різними механізмами зсукування). Веретенні машини мають зсукувальний механізм розвилочного типу чи кільцевий крутильно-зсукувальний (найроз­по­в­сюдженіші); раніше використовували машини періодичної дії (мюль-машини або сельфактори, що працювали за принципом ручного прядіння). Широко використовують безверетенні машини (зсукування виконують спеціальні при­с­т­рої, пряжа намотується на паковки без допомоги веретен; волокна краще з'єд­нані і зчеплені, пряжа рівномірна за товщиною; основні процеси: потоншення рівниці (тонка цівка роз'єднаних волокон, що не контактують між собою) - тра­нс­портування волокон - формування вільного кінця пряжі (потовщення цівочки) - формування пряжі (зсукування) - намотування. Найпоширеніші пневмомеханічне, аеродинаміч­не і електромеханічне безверетенне прядіння; ТП рівномірна за товщиною, еластичніша, пухнастіша, але менш міцна.

Текстильні нитки (ТН) дотепер не мають стандартного визначення, тому слово “нитка" вживають як синонім терміна ТП, і навпаки. Терміни ДСТУ 2136-93 “текстильна нитка, натуральна нитка, хімічна нитка, штучна нитка, синтетична нитка” не чіткі , бо у них відсутні ознаки різниці ТП і ТН. Зовні ТН подібні до ТП, але різняться внутрішньою будовою, яка залежить від способу отримання (формування). Найпростіший - отримання ТН шовку-сирцю розмотуванням коконів, з'єднанням 2-х і більше коконних волокон, їх перевивкою і намотуванням на мотки; подальшою переробкою на крутильних машинах отримують широкий асортимент ТН різного ступеня скручування і будови (шовк-основу, муслін, креп тощо). Хімічні комплексні ТН формують з розчинів/розплавів полімерів з допомогою філь’єр, подальшим скручуванням і намотуванням на паковки різної форми. Отримані так ТН також є первинними. Наведені способи отримання ТП і ТН технологічно забезпечують формування комплексу властивостей і простої (звичайної) структури.

Сучасні виробництва вимагають надання ТП і ТН нових властивостей, особливої структури. Цілеспрямована зміна структури ТП і ТН - називається способами структурування, а отримані текстильні продукти - текстурованими, текстурними, високо об'ємними, фасонними тощо. Загальною ознакою різниці текстурованих і первинних ТП і ТН є структура. Властивості структурованих ТП і ТН залежать від способу вторинної переробки і складу вихідних волокон. Є численні способи зміни структури ТП і отримання різновидів з різними зовнішніми ефектами, підвищеною об'ємністю, еластичністю тощо; більшість способів використовує різну збіжність ТВ і можливості крутильно-перемотувального устаткування. З природних і хімічних волокон, що мають велику різницю характеристик усадки, виробляють змішану ТП (її волого-тепловоою обробкою високоусадковий компонент укорочують, що призводить до утворення хвилястості волокнистого компонента з меншою усадкою). Високооб'ємну ТП отримують при використанні коротких бікомпонентних волокон - поліамідних, поліефірних, поліакрилонітрильних (формують переважно з 2-х різних полімерів одночасно; після волого-теплової обробки один шар зсідається, утворюється хвилясте ТВ, зростає об'ємність ТП). Структуровану ТП виробляють на тра­ди­ційному прядильному, крутильному обладнанні і на спеціальних фасонно-крутильних машинах (одно- (в один кінець) і багатозвиту (у кілька кінців) ТП з різними зовнішніми ефектами): з фліром (з виступаючими на поверхні грубими ТВ; до неї додають 5-15% грубих ТВ - фарбованих чи не фарбованих, що погано скручуються з тоншими ТВ і виступають одним кінцем на поверхні пряжі як окремі довгі ворсинки, що нагадують іній); з непсом (з кулькоподібними потовщеннями; отримують додаванням до основної суміші порцій спеціально сформованих куликоподібних ТВ); з відрізками волокон (в структурі є борідки ТВ довжиною 30-50 мм, які фарбують в інший колір - утворюються зовнішні ефекти (кольорові стрілки чи іскри); пересліжиста (характерні потовщення чергуються з тонкими проміжками; є однокрутна і хвилясто-пересліжиста - скручена у 2 кінці з тонкою ТП звичайної структури); хвиляста (складається з 2-х кінців; має різне за напрямом сукання; при скручуванні один кінець розкручується, інший докручується і скорочується, утворюючи хвилясті ефекти, які зростають при використанні ТП різної лінійної густини (товщини)); звивиста, або армована (складається зі стрижньової і нагінної ТП різної товщини; при скручуванні нагінний кінець подається без натягу і утворює на поверхні вузлики, петельки, суцільно обвиває стрижень (нагінна ТП найчастіше має інший склад ТВ, ніж стрижньова); петельна, або букльована (отримується подібно звивистій, але товстіша, інтенсивніше скручена і складається з пружніших волокон). Існує багато інших способів структурування ТП.

Структурування ТН відоме з доісторичних часів (креп, мооскреп). Класичні продукти структурування ТН - креп натурального шовку (скручена нитка шовку-сирцю до 2500-3200 ск/м, що має жорстку, шороховату структуру) та мооскреп (скручування нитки креп і шовку-сирецю у напрямі скручування крепу). Найрозповсюдженіші сучасні методи структурування: класичний (базується на використанні фальшивого скручування ниток), отримують переважно з термопластичних комплексних ТН текстуровані висо­корозтяжні ТН (хеланка, еластик тощо).; пресування (різні пристрої напресовування дають структуровані нитки різної звитості для різних галузей (килимарство тощо); аеродинамічне (універсальне, використовується для зміни структури ТН і ТП з волокон різної природи (термо- і нетермопластичних, органічних і неорганічних), їх суміші тощо); протягування нитки через вістря леза (отримують структуровані нитки еластичністю до 250-300%.; термофіксацією надає стійку звитість); трикотажний метод (ніт-де-ніт - давній спосіб структурування; отримують близькі за будовою і ступенем звивистості ТН). Практикують комбінації перерахованих методів (пропускання через систему трибків з подальшим пресування в камеру).

Властивості текстильних виробів залежать найбільше від складу і будови вихідних ТП і ТН, які за волокнистим складом є одно- і неоднорідні. Однорідна складається з одного виду ТВ (має назву волокон - бавовняна, лляна тощо) і може містити до 10% ТВ іншого виду (для отримання зовнішніх ефектів). Неоднорідна – складається з 2 і більше видів різних волокон і називаються за перева­жаючим компонентом ТВ (напіввовняна, напів-лляна тощо). За способом використання різних ТВ неоднорідна ТП є неоднорідною змішаною і крученою (отримують скру­чуванням кількох кінців поодинокої ТП з різних ТВ в 1 нитку). Неоднорідні ТН отримують скру­чуванням різних за природою ТВ вихідних ниток чи їх з'єднанням іншим способом. Виробляють неоднорідні ТП і ТН, щоб максимально використати позитивні властивості наявних ТВ; досягнення цього залежить від способу ви­ко­ристання компонентів волокон у структурі ТП і ТН, особливо при структуруванні. За ознакою будови ТП і ТН є 1-ниткові (в один кінець), складені в 2-3 і більше кінців без скру­чування, скручені в 2 і більше кінців, склеєні, плівкові, у вигляді джгута, профільовані і фібрильовані. Структура ТП і ТН є звичайною (без особливих зовнішніх ефектів) і зміненою (досягається структуруванням і називається високооб'ємна, армована, текстурована, комбінована, профільована, пневмоз'єднана, фасонна тощо).

Відомо багато систем класифікацій ТП і ТН як сировини для текстилю. Підкласи сировини – ТП і ТН – мають багато спільних класифікаційних ознак. Як вихідна текстильна сировина, ТП і ТН поділяється на первинну і вторинну, звичайну і структуровану. Уся текстильна сировина об'єднана в один клас за ознакою спроможності перероблятися в вироби в ткацьких, трикотажних, килимових, тюле­гардинних, нетканих та ін виробництвах. Ділення на підкласи - за ознакою особливостей отримання ТП з коротких ТВ внаслідок зсукування та формування довгих ТН з одного-кількох філаментів скручуванням чи без нього. Ділення на групи - за тією ж ознакою. У разі застосування простого зсукування, скручування, складання, склеювання - отримують первинні пряжу і нитки; внаслідок складання і скручування у два і більше кінців - вторинні продукти. Ділення ТП і ТН на підгрупи - за ознакою будови, або структури; ТП і ТН, що мають гладку, рівну поверхню, характерну для суканих або кручених виробів, без будь-яких зовнішніх структурних ефектів віднесено до виробів звичайної структури. ТП і ТН підвищеної об'ємності, розтяжності, з зовнішніми ефектами, отримані фасонним скручуванням, фізико-механічними та інших методами структурування, віднесено до підгрупи структурованих. За ознакою виду ТВ, з яких складається ТП і ТН, їх підгрупи поділяються на види і різновиди. Види ТП і ТН назву можуть мати від назви виду волокна (бавовняна, вовняна тощо) чи відповідати ­прийнятим фірмовим або торговельним термінам (еластик, мерон, акон тощо). Різновид текстильної сировини визначається різно­видом ТВ, з яких вона складається (напр., пряжа з віскозних високомодульних волокон, нитка комплексна діацетатна тощо).

Властивості текстильних виробів залежать насамперед від властивостей вихідних ТП і ТН. У товарознавчій практиці основні властивості ТП і ТН визначають експертизою текстилю і сировини як товару при сертифікації і оцінці рівня доброякісності. Із текстильних виробів ТП і ТН для аналізу вилучають і оцінюють їх властивості, окремі показники та характеристики за стандартними методиками. При товарознавчій експертизі із ТП і ТН, що надходять партіями, відбирають проби для аналізу за чинними методами. Основними властивостями ТП і ТН є: товщина, розрахунковий діаметр, рівномірність за товщиною, скрученість і рівномірність скрученості, міцність до розриву, стійкість до втомлення, фізичні та фізико-хімічні властивості

Відповідно до класифікації вихідної текстильної сировини асортимент пряжі і ниток розглянуто на класифікаційних рівнях вид і різновид звичайної і зміненої структури.

Пряжа бавовняна (ПБ) - найпоширеніший вид; за різними ознаками поділяється на різновиди: за складом волокон - чисто бавовняна (просто бавовняна, з тонко- чи середньоволокнистого бавовника тощо), неоднорідна змішана (2-3 і більше компонентна) і неоднорідна скручена; за способом виробництва - гребінна, кардна, апаратна; за особливостями зсукування - з кільцевих, пневмомеханічних роторних і аеродинамічних машин; за конструкцією - однозвита (в один кінець) і звита у 2 і більше кінців; за товщиною - від 4 до 1000 текс; за обробкою - сурова, вибілена, фарбована; за призначенням - для ткацького (основи і підткання), трикотажного, текстильно-галантерейного та інших виробництв, для отримання швейних ниток, для технічних цілей тощо.

Пряжа лляна за вмістом лляного волокна є чистолляною (100% лляних волокон, може містити до 8% хімволокон) і напівлляною (лляних волокон не менше 30%); за способами отримання - лляна (з льону чісаного) і пачосова (з пачосів) відповідно мокрого або сухого прядіння; за обробкою - сурова, варена, вибілена і фарбована; за рівнем доброякісності - екстра лляна, спеціальна лляна, висока лляна, підвищена лляна і звичайна лляна; а пряжа з пачосів - спеціальна пачосова, висока пачосова, середня пачосова, підвищена пачосова і звичайна пачосова. Через нестачу бавовняних волокон важливою є проблема модифікації лляних волокон, наближення їх властивостей до бавовни - котонізація луб'яних волокон, що значно розширює асортимент лляної пряжі). Різні види і різновиди лляної пряжі широко використовують у ткацькому виробництві для одягових, білизняних, наметових та іншого призначення тканин, на килимових фабриках та на крутильних підприємствах для отримання ниток, шнурів та інших виробів технічного призначення.

Пряжа вовняна за складом волокон є чисто- і напіввовняною (до першої відносять однорідну і з вмістом до 10 % інших волокон, якщо їх використано для зміни колористичних ефектів; друга складається з 2 і більше видів волокон, але вміст волокон вовни -не меншим 20 %); за системою прядіння - гребінна, або камвольна, і апаратна, або суконна, однозвита (в один кінець), складена і звита (у 2 і більше кінців); за обробкою - сурова, вибілена, фарбована в волокні, фарбована після прядіння, меланжева (з різнокольорових волокон), муліне (скручена з різнокольорових кінців пряжі), друкована. Використовується в ткацькому, трикотажному, килимовому виробництвах, при виробленні нетка­них, текстильно-галантерейних та інших виробів як традиційно цінна сировина.

Пряжа натурального шовку - цінна сировина для ткацького і текстильно-галантерейного виробництв; отримується з коротких волокон, скручуванням як правило, в кілька кінців. Найпоширеніші різновиди: тусор (складається з волокон коконів диких шовкопрядів, відходів кокономотання і використовується для виробництва високоякісних тканин типу чесуча), шовк-сирець (нитки натурального шовку з 2-4 шовковин і ледь скручені), шовк-піткання (нитки натурального шовку, з 2-8 шовковин і скручені до 120 ск/м), шовк-основа (вторинні нитки натурального шовку; кілька шовковин складають, скручують вправо або вліво до 600 ск/м, ще раз складають у 2 кінці і скручують у протилежному напрямі до 550 ск/м), муслін натурального шовку (тонкі нитки з 2 шовковин і скручені до 1500 ск/м), мононитки (елементарні волокна різного поперечного перерізу для безпосереднього виготовлення текстильних виробів; бувають різними за хімічним складом і обробкою, використовуються у трикотажному, ткацькому, галантерейному та інших виробництвах;. грубі мононитки, що мають круглий поперечний переріз, називають лескою); комплексні нитки (складаються з 2 і більше елементарних волокон, з'єднаних скручуванням або склеюванням; їх асортимент досить широкий і об'єднує практично усі види і різновиди штучних і синтетичних волокон; різняться хімічним складом, особливостями будови і видами обробок; використовуються у всіх галузях і підгалузях текстильного виробництва для виробів побутового, технічного і спеціального призначення).

До ниток звичайної структури відносяться скляні, металеві та металізовані (алюніт, люрекс, метаніт, пластілекс тощо), еластичні гумові нитки, або жилки, високоеластичні пінополіуретанові мононитки спандекс неоплетені (їх розтяжність - 700-800 %).

Асортимент ТП і ТН зміненої структури (зовнішні ефекти, підвищена об'ємність, еластичність тощо) досить широкий. Їх отримують різними методами, основні з яких описано вище, і класифікують за численними ознаками: складом волокон (однорідні і неоднорідні), обробкою (сурові, вибілені, блискучі і матовані, зі спеціальними обробками, фарбовані в один колір у масі і волокні, меланжеві, муліновані, набивні), еластичністю (нерозтяжні, загальне подовження до 15%, мало- (15-30%), середньо - (30-100%) і високоеластичні – понад 100%), призначенням (для ткацького, трикотажного, килимового виробництв, отримання нетканих матеріалів, галантерейних виробів тощо). Визначальною ознакою класифікації цієї текстильної вихідної сировини є ознака будови, або структура. За цією ознакою видовий асортимент ТП іТН зміненої структури є таким:

- креп (ТН високого ступеня скручування, дрібнозернистої будови поверхні, вироблені з 2-5 ниток шовку-сирцю (2500-3200 ск/м) чи з комплексних ниток різного волокнистого складу (віскозних 1500-1800 ск/м тощо);

- мооскреп (скручені у 2 кінці ТН натурального шовку або хімічних (переважно штучних) волокон із 1 нитки крепу і звичайної (100-200 ск/м), які після з'єднання скручують разом у напрямі крепового скручування (до 500-600 ск/м) і запарюють для стабілізації структури);

- креп-граніт і ондулє (ТН, отримані за схемою, подібною до мооскрепу; різниця - після з'єднання ТН креп і звичайної скручування проводять у напрямі, протилежному скручуванню крепової ТН (до 500 ск/м); від мооскрепу креп-граніт після запарювання більш еластичний, менш жорсткий);

- поодинока пряжа із зовнішніми структурними ефектами (отримується різними методами, описаними вище; найбільш розповсюджені види - ТП з фліром, з непсом, з відрізками коротких ТН, з стрічковими ефектами, пересліжиста, з різнозбіжних волокон; перераховані структурні ефекти та інші подібні нерідко підсилюють фарбуванням або друкуванням);

Одно- (у 2 кінці) і багатозвиті (у 3 і більше кінців) ТП і ТН із зовнішніми структурними ефектами. Аасортимент цієї ТП широкий, окремі види отримують на спеціалізованому обладнанні: один кінець пряжі відіграє роль стрижньової, другий - нагінної, третій - закріпної нитки, які можуть бути різні за складом волокон, товщиною, кольором, наявністю власних зовнішніх ефектів, ступенем скручування тощо; у механізм скручування кінці ТП подають з різним натягом, вводять короткі волокна-ворсинки, отримуючи зовнішні структурні ефекти. Найбільш розповсюджені види структурованих ТП і ТН:

- епонж (багатозвита одно- або неоднорідна ТП, переважно з 3-х кінців - стрижньового, нагінного і закріпного; при першому скручуванні нагінна пряжа подається вільно, без натягу до стрижньової; так отримують різні структурні зовнішні ефекти, які при другому скручуванні із закріпною ТП фіксуються);

- вузликова (отримують, скручуючи стрижньову і нагінну складові, які надходять у крутильний пристрій з перемінним натягом - так нагінна ТП утворює на поверхні вузлики-потовщення);

- петельна, або букле (отримують, скручуючи стрижньовий кінець з нагінною ниткою, що складається з більш пружних волокон, ніж стрижньова, і має незначну крутку; нагінний кінець подають без натягу, вільно - тому отримують зовнішні різні за розмірами петлі);

- із сукрутинами (має нагінний кінець з високою первинною круткою; надходячи в механізм скручування вільно, без натягу, нагінна пряжа утворює сукрутинки, які чередуються на поверхні ТП у вигляді скручених петельок);

- хвиляста (отримують, скручуючи грубшу нагінну пряжу з тонкою стрижньовою; завдяки різним еластичним властивостям і різному натягу на поверхні готової ТП отримують чітко помітні хвилясті виступи);

- пружиноподібна, пружина (складається зі стрижньової і нагінної ТН;. нагінною ТП щільно обвивають стрижень, ззовні готова ТП подібна пружині);

-синель, синелька (має ворсинчасту поверхню, складається з 2-х стрижньових кінців, між якими при скручуванні різальний механізм вводить короткі волокна нагінної пряжі, що міцно вплітаються в структуру готової ТП і перпендикулярно до її вісі виходять на поверхню);

Пряжу і нитки з комбінованими ефектами отримують об'єднанням кількох відомих методів структурування в один або скручуванням ТН різних структур, способів обробки тощо. До цієї підгрупи відносять:

-комелан (високооб'ємні ацетатно-капронові або ацетатно-лавсанові ТН; ацетатні комплексні ТН 6,6-11,1 текс з'єднують з профільованими капроновими моноволокнами 2,2 текс або лавсановими ТН 5 текс; після з'єднання ТН скручують вправо або вліво до 1600 ск/м, термостабілізують і розкручують; далі 2 нитки, що мали різний напрям скручування, знову з'єднують і скручують вліво або вправо до 80-100 ск/м; отримані ТН мають розтяжність 4-6 %, високу об'ємність, пухнастість);

-акон (ацетатно-капронові об'ємні ТН, подібні до комелану, отримані класичним методом - скручування, термообробка та розкручування проводять окремо; має підвищену об'ємність, кращу формостійкість);

- такон (груба високооб'ємна ТН, отримана скручуванням 3-4 ниток акон з різними напрямами крутки);

-вікалон (віскозно-капронові високооб'ємні ТН, отримані безперервним методом, скручуванням віскозних комплексних ТН з профільованими капроновими моноволокнами; мають підвищену, порівняно з комеланом, міцність, меншу подовженість та збіжність);

- спіралон (високооб'ємні ацетатно-капронові ТН з однієї ацетатної стрижньової і двох капронових нагінних ТН; отримують подібно до комелану, але одна нагінна капронова ТН обкручує стрижньову вправо, а друга - вліво (до 200 ск/м кожна), після чого проводиться термостабілізація);

- келан (високооб'ємні ацетатно-капронові ТН з 2-х комплексних ацетатних ТН і профільованих монокапронових волокон; спочатку ацетатні ТН інтенсивно скручують (до 1500 ск/м) одну вправо, другу – вліво; після термообробки їх розкручують, складають і скручують разом, після чого послідовно обкручують профільованим монокапроном – 1-2 кінцями; має меншу об'ємність і розтяж­ність, ніж комелан, але краще переробляється на трикотажних машинах);

- онлан (високооб'ємні комбіновані ТН, отримані скручуванням високо розтяжних високооб'ємних та низької крутки ТН; їх різновид – текрен (комбі­нована ТН з капрону-еластику і триацетатної комплексної ТН);

- стреч-кор (високооб'ємна комбінована ТП, отримана скручуванням еластику з волокнами вовняної або напіввовняної стрічки (метод прикручування волокон); це наповнена ТП підвищеної об'ємності, має меншу еластичність, ніж еластик.

На ринку відомі десятки фірмових назв високооб'ємних комбінованих ТН: тісабриль, тісабель, тісамод, тісафлор (Франція), ланкола (Англія), целара, поппароні (США) та багато інших

Армована пряжа і нитки (АП і АН) нараховують безліч різновидів. Спільною ознакою цього виду текстильної сировини є метод отримання. Пряжу, нитки, їх комбінації отримують, формуючи навколо осердя суцільний зовнішній шар з пряжі, ниток, окремих волокон, стрічки тощо. На відміну від розглянутих вище методів структурування при отриманні АН осердя в готовому продукті не скручується із зовнішнім шаром волокон, а залишається випрямленим і є головним носієм отриманої конструкції. Різновиди АН мають фірмові назви (напр., ластексе - еластична нитка з гумового осердя і зовнішнього шару з бавовняної, вовняної, шовкової або іншої пряжі). АН використовують у ткацькому, трикотажному, килимовому виробництвах, для виробів технічного призначення, в побуті тощо. Широкої популярності набули структуровані ТН з підвищеною і високою еластичністю, зокрема:

- еластик (хеланка, хеланка-букле, хеланка НТ - у Швейцарії та інших країнах, силастик - в ФРН, флуфлон, суперлофт -у США) - одна з перших і найбільш розповсюджених високоеластичних високорозтяжних ниток. Отримують з поліамідних комплексних ТН різної товщини (2,2-15,6 текс) класичним і безперервним методами. Має гарний зовнішній вигляд, високу об'ємність і розтяжність до 400%; використовують у трикотажному виробництві (панчішно-шкарпеткові вироби, верхній трикотаж), у ткацтві та інших галузях.

- мерон, мелан (астралон екс, астрален екс, крімплен - в Англії, сааба - у США та ін.) - високооб'ємні малорозтяжні ТН з комплексних поліамідних (мерон) або поліефірних (мелан) ТН за методами виробництва еластику. Для зниження розтяжності проводять перемотування ТН під певним натягом і повторну термообробку; залежно від потреб розтяжність знижують до 7-30 %;

-гофрон, ожилон, пушинка, рілон (бан-лон - в Англії, ондулон -в ФРН, канебо - в Японії та ін.) - високооб'ємні звиті різного ступеня розтяжності ТН, отримані переважно з поліамідних комплексних ТН різними методами текстурування (пресування в камеру, протягування на лезі тощо); звиті високооб'ємні ТН використовують у трикотажному, ткацькому та інших виробництвах;

- аерон (нефафіл в ФРН, таслан - у США, роделія - у Франції, тасуран - в Японії та ін.) - високооб'ємні ТН, що мають структуру петель і отримують аеродинамічним методом текстурування з багатофіламентних синтетичних (найчастіше поліамідних) і штучних комплексних ТН; застосовують для виробництва верхніх трикотажних виробів і платяно-костюмних тканин;

-флірет - високооб'ємні штучні або синтетичні ТН, отримані формуванням через філь’єри з отворами складних профілів. Профільовані моноволокна при подальшій обробці сприяють утворенню підвищеної об'ємності, кращому з'єднанню, зменшенню блиску готових ниток.

Наведений асортимент ТП і ТН звичайної і зміцненої структур не вичерпує усієї кількості відомих видів і різновидів вихідної текстильної сировини. Особливо це стосується ниток із зміненою структурою. Поряд із розробкою нових способів структурування сьогодні широко залучають до переробки все нові види волокон за відомими методами. Структурно-модифіковані ТН з поліефірних, поліамідних, поліакрилонітрильних, віскозних, ацетатних, поліолефінових та ін волокон все ширше застосовують в усіх галузях текстильних виробництв і сприяють появі нового і оновленню традиційного асортименту текстильних виробів.