2.6. Стратегічне управління підприємством

Стратегія підприємства – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи для їх досягнення, таким чином, що підприємство має спільний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія розвитку підприємства – це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування.

В свою чергу стратегічне планування – це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства. Розробка стратегій підприємств – це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства.

Розробляючи стратегію, необхідно визначитися щодо таких аспектів бізнесу:

- товарний ринок, на якому конкурує або буде конкурувати фірма. Сфера бізнесу визначається товарами/послугами, які фірма має намір запропонувати, ринками, що вона прагне обслуговувати, конкурентами, з якими вона буде суперничати, і рівнем вертикальної інтеграції.

- рівень інвестицій. Наявні інвестиції фірма може направити на зростання (чи вхід на товарний ринок), зміцнення зайнятих позицій, експлуатацію бізнесу шляхом мінімізації інвестицій.

- функціональні стратегії. Обраний фірмою спосіб конкуренції характеризується певним набором функціональних стратегій (наприклад, товарно-маркетингова стратегія, цінова стратегія, фінансова стратегія, виробнича стратегія й ін.).

- стратегічні активи або компетенції, на яких базується бізнес-стратегія. Стратегічні активи – це ресурси фірми (висококваліфікований персонал, торгова марка, позитивний імідж, прихильні покупці), що перевершують аналогічні ресурси конкурентів. Стратегічні компетенції – це стратегічно важливі для фірми напрямки діяльності, в яких найбільш зримо виявляється перевага фірми [6, 32].

Основні особливості стратегічного управління:

- стратегічне управління не може дати точного і детального опису стану фірми та її положення у бізнес-середовищі. Скоріше, це сукупність якісних характеристик фірми, що стосуються майбутнього стану, її положення в конкурентному середовищі, потенціалу необхідного для виживання;

- система стратегічного управління – це певна філософія чи ідеологія бізнесу і менеджменту, що не повинна зводиться до набору формалізованих правил, процедур і схем. При розробці стратегії необхідне поєднання інтуїції і мистецтва, високого професіоналізму і творчості менеджерів і залучення всіх працівників до реалізації стратегії;

- для впровадження системи стратегічного управління необхідні великі витрати часу і ресурсів, треба також створити спеціальний підрозділ, що буде відповідати за всі питання, пов'язані зі стратегічним аналізом і постійним моніторингом зовнішнього середовища, розробкою і виконанням стратегії;

- у ринкових умовах помилки при виборі стратегії не можна виправити жодними ефективними прийомами оперативного менеджменту, що призводить до поразки в конкурентній боротьбі.

Сучасне машинобудівне підприємство, яке функціонує в умовах ринкових відносин, в якості одного із основних факторів забезпечення своєї життєдіяльності, використовує інструмент стратегічного управління, суть якого полягає в розробці довгострокової програми дій для досягнення цілей і вирішення завдань з використанням обмеженого обсягу ресурсів [8].

Методами формування стратегічного потенціалу підприємства АТ «СКФ Україна» (публічне) є створення нових ліній у виробництві та модернізація існуючих.

Першу групу використовують при сприятливих економічних умовах, достатній кількості фінансових ресурсів, високому рівні розвитку інвестиційного комплексу. Друга група методів передбачає оновлення всіх сторін діяльності підприємства при несприятливих економічних умовах, зниженому рівні конкурентоспроможності, необхідності ліквідації окремих недоліків тощо. На даному етапі функціонування підприємство використовує другу групу методів.

Забезпечення ефективного управління стратегічним потенціалом підприємства дасть змогу сформувати сучасні, інтегровані у світову промисловість макротехнологічні машинобудівні комплекси, здатних в умовах інтеграції та глобалізації розв'язувати завдання щодо забезпечення основних секторів реальної економіки інноваційно-ефективною продукцією власного виробництва, а також збільшення обсягу її експорту.

Проведемо SWOT – аналіз підприємства АТ «СКФ Україна» (публічне).

Таблиця 2.4.

SWOT – аналіз АТ «СКФ Україна» (публічне)

Сильні сторони	Слабкі сторони
- окремі види обладнання відповідають передовому світовому обладнанню; - наявність вільних виробничих потужностей; - високий технічний рівень продукції; - досвідчений управлінський персонал; - висока якість обслуговування покупців; - встановлені стабільні зв'язки з основними споживачами; - встановлені стабільні та взаємовигідні стосунки із сировинними базами.	- високий рівень зношеності основних фондів; - недостатньо активне просування внаслідок обмеженості фінансування; - недостатня фінансова стійкість; - низька рекламна активність на сьогоднішній день.
Можливості	Загрози
- сприятлива політика держави в бік лібералізації податкового законодавства; - можливість розширення збутової мережі; - вихід на нові регіональні ринки.	- ймовірність покращення конкурентними організаціями своїх маркетингових програм; - високі політичні та економічні ризики; - можливість банкрутства; - низька конкурентоспроможність продукції; - низька платоспроможність споживачів; - нестабільний економічний стан в Україні; - податковий тиск.

Отже, на основі проведеного вище аналізу можна зробити висновки про існуючий потенціал розвитку підприємства, що передбачає усунення слабких сторін, вміле використання можливостей з урахуванням існуючих та потенційних загроз. Таким чином, з метою підвищення рівня фінансової безпеки підприємства необхідно посилити слабкі сторони за рахунок застосування нових методів просування продукції на ринок, пошуку нових джерел фінансування, спрямування їх на маркетингову діяльність, більш ефективного використання виробничих потужностей, удосконалення організаційної структури підприємства, підвищення рівня кваліфікації персоналу, тощо.

Необхідно використовувати наявні можливості: підвищити рівень репутації у клієнтів за рахунок чіткого виконання договірних умов та високої якості та оригінальних характеристик продукції, що виробляється підприємством, знайти можливості для просування продукції на нові ринки збуту, налагодження роботи з постачальниками інших регіонів.

Для нейтралізації загроз потрібно більш ретельно готувати пропозиції для клієнтів, максимально використовувати можливості розширення їх чисельності з наданням переваг благополучним у фінансовому відношенні підприємствам, провести пошук по пропозиції на ринок нових виробів, усунення залежності від одного постачальника.