Іі. Аналіз стану та результатів окремих напрямів діяльності підприємства – об’єкта практики

2.1. Планово-економічна діяльність підприємства

Процес планування на підприємстві повинен бути органі­зований таким чином, щоб забезпечити якість розроблених пла­нів та ефективність від їх виконання. При цьому роль та участь окремих категорій персоналу може бути різною.

Функції вищого керівництва – це розробка стратегії та обґрунтування цілей, вибір основних способів їх досягнення, ви­значення методів та технології розробки планів. Керівники ниж­чих рівнів (підрозділів, цехів, дільниць та ін.), фахівці планових служб розробляють тактичні та поточні плани. При цьому вони здійснюють аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, визначають планові завдання, розраховують пот­ребу в ресурсах для їх виконання та ін. Керівники планових служб виконують загально управлінські, методологічні та інші функції щодо планової діяльності підприємства, а також разом з вищим керівництвом приймають участь у розробці стратегій підприємства, обґрунтуванні цілей, створенні нормативної бази, аналізі та оцінці планових та фактичних результатів діяльності щодо виконання планів [8].

На кожному підприємстві організація планової роботи може здійснюватися за різними формами.

Склад і організаційна структура планових органів підприємства залежать від багатьох чинників і конкретних умов виробництва, зокрема, від розміру підприємства, динамічності ринку продукції, стабільності контрагентів, від кількості, складу і форми організації, підрозділів підприємства, від характеру і особливостей продукції, що випускається.

На АТ «СКФ Україна» (публічне) організація планування і контроль ходу виконання планів покладений на планово-економічний відділ підприємства. У його функції входять:

- розробка структури обов'язкових для підприємства планів і напрям їх для затвердження керівним органам підприємства та організація роботи по складанню планів, вид яких затверджений керівництвом підприємства, підготовка матеріалів і початкових даних у всіх відділах і службах підприємства, що беруть участь в плановій роботі;

- складання техніко-економічних прогнозів по найважливіших напрямах діяльності підприємства та узгодження планів всіх підрозділів підприємства та розробка нормативних планових документів (види і структура планів) для структурних і функціональних підрозділів підприємства;

- контроль виконання планів підприємства в цілому і його окремих структурних і функціональних підрозділів.

На підприємстві персонал планово-економічного відділу спільно з вищим керівництвом розробляє стратегічний план фірми, бере участь у виборі і обґрунтуванні економічних цілей, аналізі і оцінці планових і фактичних результатів діяльності підприємства. Планово-економічний відділ взаємодіє з плановими бюро структурних підрозділів, а також з функціональними підрозділами підприємства в цілому, якось: відділ маркетингу, відділ збуту, відділ цін, фінансові служби і інші, координує їх роботу при підготовці окремих видів планів підприємства. У плануванні своєї діяльності беруть участь всі служби підприємства, як виробничі, так і функціональні. Рекомендації планово-економічного відділу, що стосуються планової роботи, обов'язкові для всіх структурних і функціональних підрозділів, за винятком тих, які згідно нормативним документам віднесені до компетенції керівництва підприємства.

Виробничо-диспетчерський відділ на основі планових завдань розробляє номенклатурні, виробничі завдання цехам і виробничим ділянкам, встановлює терміни і контролює хід виконання цих завдань.

В рамках планової роботи відділ маркетингу займається дослідженням ринку, плануванням основних товарних груп (ліній), збуту, просування і розподілу продукції. Він також відповідає за планування асортименту продукції, що випускається, комплектацію і після продажне обслуговування, а також планує зменшення кількості рекламацій. У компетенцію відділу цін входить формування контрактних і збутових цін на продукцію і замовлення в цілому, а також планування цінової політики підприємства.

Відділ збуту формує конкретні напрями збуту продукції, а також нові форми обслуговування і торгівлі.

Фінансові служби відають плануванням витрат і кінцевих показників фінансової діяльності підприємства.

Відділ кадрів веде планування використовування трудових ресурсів.

Виробничо-технічні служби (планово-диспетчерські бюро підрозділів підприємства) відповідають за планування роботи окремих підрозділів підприємства, планування по змінах, контролюють якість сировини, комплектуючих виробів і готової продукції.

Важливим кроком визначення ефективності планування на АТ «СКФ Україна» (публічне) буде проведення аналізу показників фінансових результатів за 2010 – 2012 роки.

Таблиця 2.1.

Показники фінансових результатів АТ «СКФ Україна» (публічне)

Показник	Період			Відхилення 2011/2010		Відхилення 2012/2011
	2010 рік	2011 рік	2012 рік	абсолютне, тис. грн.	Відносне, %	абсолютне, тис. грн.	Вдносне, %
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції , тис. грн.	437870	681910	696725	244040	0,55	14815	0,02
Собівартість реалізованої продукції ,тис. грн.	345585	555763	584208	210178	0,60	28445	0,13
Валовий прибуток від реалізації, тис. грн.	92285	126147	112518	33862	0,36	-13629	-0,10
Інші операційні доходи, тис. грн...	238943	315651	3861	76708	0,32	-311790	-0,98
Адміністративні витрати, тис. грн...	18613	19148	20915	535	0,02	1767	0,09
Витрати на збут, тис. грн.	6135	12686	23429	6551	1,06	10743	0,84
Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн..	54206	63869	13256	9663	0,17	-50613	-0,79
Дохід від участі в капіталі, тис. грн....	-	-	-	-	-	-	-
Інші фінансові доходи, тис. грн..	158	-	309	-158	-1	309	-
Інші доходи, тис. грн.	34756	-	-	-34756	-1	--	-
Фінансові витрати, тис. грн.	8650	4064	2862	-4586	-0,53	-1202	-0,29
Втрати від участі в капіталі, тис. грн....	-	-	-	-	-	-	-
Інші витрати, тис. грн.	24114	181	298	-23933	-0,99	117	0,64
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн....	56356	59624	10405	3268	0,05	-49219	-0,82
Податок на прибуток, тис. грн.	14074	20419	11753	6345	0,45	-8666	-0,42
Чистий прибуток, тис. грн.	42282	39205	-	-3077	-0,07	-39205	-

Щорічне зростання обсягів доходу (виручки) від реалізації в загальному контексті свідчить про збільшення реалізації продукції, що означає збільшення валового прибутку підприємства у 2011 році на 33862 тис. грн. порівняно з 2010 роком, а у 2012 році валовий прибуток зменштвся на 13629 тис. грн. порівняно з 2011 роком.

За період 2010-2011 рр. та 2011-2012 рр. збільшення собівартості продукції склало 29,18% та 14,53% відповідно, що пояснюється, головним чином, зростанням обсягів виготовленої продукції.

Збільшення інших операційних доходів на 76708 тис. грн., збільшення адміністративних витрат на 20,95% і 17,55% та витрат на збут 17,41% і 19,55% призвело до зменшення прибутку від операційної діяльності на 7,27% і 20,75% у 2011 та 2012 роках відповідно.

Що стосується суми фінансових доходів , то вона скоротилася на 158 тис. грн. і 309 тис. грн. у 2011 та 2012 роках відповідно (причиною цього може виступати зменшення обсягу поточних фінансових інвестицій у звітному році або ж зниження прибутковості за ними). Зростання фінансових витрат у 2011 році на 4586 тис. грн., а у 2012 році на 1202 тис. грн. негативно вплинуло на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування.

Чистий прибуток підприємства зменшився на 3077 тис. грн. та 39205 тис. грн. у 2011 і 2012 роках відповідно. Це негативно вплинуло на фінансовий результат діяльності підприємства. Зменшення прибутку підприємства було зумовлено зниженням переважної більшості складових чистого прибутку.

Отже, проаналізувавши показники фінансових результатів підприємства можна зробити такий висновок, що погіршення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства за 2010 – 2012 роки було пов'язано з:

1. зменшенням доходної частини балансу у 2011 році на 19,86% в порівнянні з 2010 роком і на 20,65% у 2012 році порівняно з 2011 роком.

2. значним підвищенням адміністративних витрат у 2011 р. до 19148 тис. грн. порівняно з 2010 р., де вони склали лише 18613 тис. грн., та у 2012 р. до 20915 тис. грн. порівняно з 2011 р. коли їх сума становила 18613 тис. грн.;

3. значним зростанням витрат на збут на 6551 тис. грн. та 10743 тис. грн. у 2011 і 2012 роках відповідно.

Аналіз ефективності управління виробничою потужністю.

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) – це максимальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство (цех, дільниця) протягом року (кварталу, місяця) за допомогою закріплених (наявних у нього) за ним засобів праці (технологічної сукупності машин, устаткування і виробничих площ) відповідно до встановленої спеціалізації, кооперації виробництва та режиму роботи.

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) розраховується, як правило, в натуральних (умовно-натуральних) одиницях, іноді в верстато-годинах і, як виняток, у вартісному виразі. Різниця між виробничою потужністю й виробничою програмою (обсягом виробництва) є резервом підприємства, тобто виробнича програма показує ступінь використання виробничої потужності. 

Особливістю виробничої потужності є динамічність, її вели­чина встановлюється тільки на певний момент.

Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резер­вів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням органі­зації виробництва з метою збільшення випуску продукції.

Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взає­мопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначає вплив на збільшення та викори­стання виробничих потужностей і допоможе встановити існуючі між ними зв'язки й джерела утворення резервів підвищення ефек­тивності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності під­приємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до основних елементів процесу виробництва — засобів праці, пред­метів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні про­дуктивності технологічного устаткування і робочих місць.

Розширення фронту роботи залежить насамперед від кілько­сті технологічного устаткування і виробничих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устатку­вання і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рі­вень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здат­ності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існу­вати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприєм­ства.

Отже, виробнича потужність не відображує сумарної енер¬гетичної потужності підприємства і не складається із сум потуж¬ностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропорційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць в структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів, що виготовляються.

Таким чином, однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження ефективності використання виробничого апарату підприємства. Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць та цехів.

Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин по­трібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають усе чинне і не чинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів, устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду, понаднормативне резервне устаткування, понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Щоб розрахувати виробничу потужность підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування.

Використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1. Коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2. Коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).

Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки, і передовсім у промисловості, становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило своєчасно (у нормативні строки) не освоюються.

Способи ефективнішого використання виробничих потужностей такі самі, як і використання основних фондів підприємства. Варто лише наголосити, що для докорінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможної продукції, яка користується попитом на вітчизняному та світовому ринках. [1]

Основні виробничі потужності АТ «СКФ Україна» (публічне) знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Боженка 34.

   Створені нині на підприємстві потужності дозволяють мати сучасні пресово-заготівельне, зварювальне, фарбувальне та складальні виробництва і виготовляти до 9 тис. одиниць у рік автобусів, тролейбусів і трамваїв всіх класів, а також приблизно 15 тис. вантажівок і спеціалізованої техніки.

Потужність підприємства складає 24000 автомобілів на рік. Підприємство налічує 2 цехи складання автомобілів, 2 цехи зварювання, цехи доводки, тестування та логістики, а також унікальний комплекс лакофарбування кузовів та фарбування пластмас. Наявність процесу нанесення першого грунту (електроосадження) вигідно відрізняє його від подібних виробництв на пострадянському просторі.

В 2010 році на виробничих площах підприємства створено перший пусковий комплекс 2 етапу створення виробничих потужностей для виробництва автобусів та тролейбусів. Створення потужностей для виробництва 24000 автобусів, створення потужностей пресово-заготівельного виробництва, укладено договір на проектування та виготовлення ліній поздовжньо – поперечного розкрою листового металу.

Загалом у цехах працює 813 осіб.

Для розширення виробничих потужностей за неповних одинадцять місяців – з червня 2006 по квітень 2007 року – на виробничих площах луцького проммайданчика створено виробничі потужності, які дозволяють випускати до 1,5 тисячі середніх, великих, надвеликих автобусів та тролейбусів на рік різних модифікацій.

Завод нарощує виробничі потужності, постійно створює нові зразки машин, які відрізняються економічністю, покращеними дизайном та ергономікою.

Виробнича потужність як змінна величина розраховується на початок планового періоду – вхідна потужність і на кінець його – вихідна потужність.

Вихідна виробнича потужність – це потужність підприємства, цеху, ділянки на кінець планового періоду.

Мвих = Мвх + Мв - Мвиб (2.2)

де Мвх – потужність вхідна;

Мв – потужність, що вводиться в дію в результаті виконання будівельних і монтажних робіт, а також наростаюча в результаті модернізаціх устаткування і вдосконалення технологічних процесів;

Мвиб – потужність, що ліквідовується в результаті зняття з виробництва застарілого обладнання.

Вхідна виробнича потужність підприємства становить 24000 автомобілів на рік. ДП «АСЗ № 1 ПАТ АК «Богдан-Моторc» ефективно використовує в середньому 95% виробничих потужностей. Відповідно до формули (2.2) вихідна виробнича потужність становить: 24000+6500=30500.

Підприємство має пресово-заготівельне, кузовне, фарбувальне, складальне виробництво, комплекс діагностики, доводки та здачі. Виробнича площа підприємства (з урахуванням введення в експлуатацію другої черги виробництва) – 63 700 м^2.

Завод випускає малі, середні, великі, надвеликі автобуси та тролейбуси різних модифікацій; зокрема, туристичні, міжміські, приміські, міські, спеціалізовані та шкільні.

Луцький автомобільний завод не знижує темпи виробництва легкових автомобілів. У червні з конвеєра зійшло 2277 ВАЗів. За підсумками шести місяців їх кількість сягнула 12261 автомобіля. Як і в попередні місяці найбільша частка серед випущених легковиків залишається за "сімками" - 1301 авто, модель 21043 – 700 авто, модель 21213 – 200 авто, модель 21104 – 76 авто. Окрім ВАЗів, випущено і 77 вантажівок.

Стабільно високі темпи виробництва автобусів – 170 "Богданів" зійшло з конвеєра (за пів року їх кількість зросла до 626). 

Обсяги виробленої промислової продукції в діючих цінах склали 69 мільйонів 275,8 тисяч гривень. За шість місяців 2005 року виготовлено товарної продукції на 396 мільйонів 016,1 тисяч гривень. Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів.

Витвором процесу праці з використанням засобів праці та предметів праці є певні споживчі вартості. Водночас засоби праці, як і предмети праці, будучи втіленням суспільної праці, витраченої на їх створення, є речовим втіленням вартості в умовах товарно-грошових відносин.

До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т. п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди, електромережі, трубопроводи й ін.), слугують для збереження і переміщення предметів праці.

Станом на 01.04.2011 року відповідно до фінансової звітності незавершене будівництво виробничих корпусів в ДП «АСЗ № 1 ПАТ АК «Богдан-Моторc» складає 3617,0 тис. грн.

Таблиця 2.1.2

Динаміка основних фондів, тис. грн.

Показники	Балансова вартість на 01.07.2010р.	Балансова вартість на 01.01.2011р.	Відхилення
Основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки (будівлі і споруди)	76 243,4	54 341,2	21902,2
Основні фонди групи 2 з нормою амортизації 10 відсотків (транспортні засоби, меблі)	2 468,2	1 977,8	409,4
Основні фонди групи 3 з нормою амортизації 6 відсотків (машини і обладнання)	18 882,1	20 674,7	1792,6
Основні фонди групи 4 з нормою амортизації 15 відсотків (оргтехніка)	1 004,2	1800,9	796,7
Основні фонди групи 1 з нормою амортизації нижче 2 відсотків (будівлі і споруди, які введені в експлуатацію до 1 січня 2004 року)	3 432,6	2 180,5	1252,1
Основні фонди групи 2 з нормою амортизації нижче 10 відсотків (транспортні засоби, меблі які введені в експлуатацію до 1 січня 2004 року)	0,0	0,0	0,0
Основні фонди групи 3 з нормою амортизації нижче 6 відсотків (машини і обладнання які введені в експлуатацію до 1 січня 2004 року)	7 162,9	6967,2	195,7
Нематеріальні активи	6,2	4,9	-1,3
Всього	109199,6	87947,2	21252,4

Основними показниками, які характеризують ефективність використання основних фондів є фондовіддача, фондомісткість, коефіцієнт рентабельності основних фондів, коефіцієнти зносу і придатності, коефіцієнт оборотності основних засобів.

Фондовіддача характеризує ефективність використання основних виробничих засобів, відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів. Фондомісткість характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. Коефіцієнт зносу основних виробничих засобів показує ступінь зносу основних виробничих засобів. Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації.

Наступним кроком є розрахунок показників використання основних фондів, які наведені в таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3

Показники ефективності використання основних фондів ДП «АСЗ № 1 ПАТ АК «Богдан-Моторc»

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Показники, які характеризують забезпеченість підприємства основними фондами
Фондомісткість	0,14	0,11	0,09
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,49	0,57	0,68
Показники, які характеризують стан основних фондів підприємства
Коефіцієнт зносу	0,16	0,33	0,38
Коефіцієнт придатності	0,42	0,31	0,29
Показники, які характеризують ефективність використання основних фондів
Фондовіддача	7,02	8,93	11,35
Рентабельність ОФ, %	0,174	0,132	0,094
Коефіцієнт оборотності основних засобів	1,552	2,121	2,11

Можна зробити наступні висновки, що фондовіддача зростає протягом 3 років, що показує позитивну тенденцію, оскільки зростає частка реалізованої продукції на одну грошову одиницю основних засобів.

Фондомісткість знижується, що свідчить про зниження вартості основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості валової продукції.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами протягом трьох років демонструє тенденцію до зростання, що в свою чергу є позитивним для діяльності підприємства.

Коефіцієнт зносу збільшується, що характеризує зростання інтенсивності накопичення коштів для оновлення основного капіталу.

Зниження значення коефіцієнта придатності вказує на зменшення частки основних засобів, яка придатна до використання.

Також зниження рентабельності основних фондів свідчить про зменшення ступеня використання основних фондів на підприємстві.

Матеріально-технічне забезпечення – це форма товарного обігу у сфері матеріального виробництва, процес забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, комплектуючими, напівфабрикатами, готовими виробами тощо, необхідними для виробничого і невиробничого споживання. Правильно налагоджена система матеріально-технічного забезпечення є запорукою безперебійного забезпечення підприємства всіма видами матеріальних ресурсів, що є важливим елементом наукової організації виробництва.

Основні завдання матеріально-технічного забезпечення:

– визначення потреби підприємств та їхніх структурних підрозділів у матеріальних ресурсах;

– вивчення джерел забезпечення матеріальними ресурсами;

– організація доставки матеріальних ресурсів до місця споживання;

– раціональне та економне використання матеріальних ресурсів;

– розробка шляхів поліпшення використання місцевої сировини й матеріалів, відходів виробництва;

– організація правильного зберігання матеріальних цінностей;

– оптимізація обсягів постачання матеріально-технічних ресурсів;

– розробка економічно обґрунтованих нормативів запасів, контроль за їхнім станом;

– запобігання утворенню понаднормативних і надмірних запасів цінностей та ін.

Планування матеріально-технічного забезпечення має своєю головною метою визначення оптимальної потреби підприємства у матеріальних ресурсах для забезпечення виробничо-господарської та комерційної діяльності, створення оптимальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Ремонти обладнання здійснюються підрядним способом відповідно до договорів-підрядів, силами сторонніх організацій на підставі укладеної угоди, договору, контракту. Закінчений ремонт обладнання приймається за актом.

Приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформляється актом приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів також оформляється довідка-розшифровка. Заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об’єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається як капітальні інвестиції у придбання нового об’єкта основних засобів і замінений об’єкт списується.

Перед виконанням робіт складається Відомість дефектів, в якій зазначаються перелік необхідних робіт, встановлюється сума необхідних витрат і за цими даними складається кошторис витрат на проведення ремонту. По закінченню виконаних ремонтів у всіх випадках комісією установи складається Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів ф. № ОЗ-2. В акті вказується назва об'єкта, що ремонтується (модернізується тощо), в окремому розділі приводяться зміни його технічних характеристик. Під цією інформацією проставляються підписи працівника установи , що уповноважений на приймання необоротних активів, та представника ремонтної бригади.

В бухгалтерії головний бухгалтер проставляє кошторисну вартість ремонту та фактичні витрати. Після цього акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником установи.

Витрати на ремонт можуть проводитись тільки в межах затвердженого кошторису на ремонт з дотриманням державних будівельних норм.

Ефективність управління витратами доцільно визначати через рівень досягнення цілей, на які спрямовувались витрати; співвідношення результату та витрат на його досягнення; тенденції зміни непродуктивних витрат. Тільки стійка динаміка зменшення непродуктивних витрат дає можливість стверджувати про оптимізацію різних процесів пов’язаних з використанням ресурсів на підприємстві; показники оцінювання ефективності управління витратами у виробничому процесі; комплексний показник ефективності управління витратами підприємства. Якщо значення різних одиничних показників набувають протилежних значень на конкретний момент часу, то для прийняття оперативного рішення необхідно мати узагальнене значення ефективності управління витратами. [5]

Витрати мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції –виготовлення продукції.

Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва, (утримання приміщень, споруд).

Планування й облік витрат, факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді, тобто витрати, зв'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплено відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу та. Реальні грошові виплати, тобто виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання та ті, що обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

Розрізняти витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції.

Загальні витрати  це витрати на весь обсяг продукції за певний період, їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Якщо виготовляється один різновид продукції, усі витрати – прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо.

Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування й обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління. На підставі зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні.

До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління.

Змінні витрати це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу, їх можна розділити на пропорційні та непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва.

Класифікація витрат  поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв'язків між ними.

Таблиця 2.1.4

Структура витрат ДП «АСЗ № 1 ПАТ АК «Богдан-Моторc», тис. грн.

Показник декларації	2010 рік	1 квартал 2011 року
	сума	сума
Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)	179940	257311
Витрати на оплату праці	15514	24676
Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов’язкового страхування	7415	12272
Сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім визначених у 04.4	2785	4542
Від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року	–	–
Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин	-	-
Сума витрат зі страхування	600	947
Інші витрати	1553	105789
Коригування валових витрат (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів)	-	–

Основними витратами підприємства є витрати на придбання товарів.

Сума страхового збору до фондів державного загальнообов’язкового страхування збільшилася на 4857 тис. грн..

В таблиці 2.1.6 наведено структуру витрат на 2011 рік.

Таблиця 2.1.5

Структура витрат на 2011 рік, тис. грн.

Показники	Сума 2011 рік
Витрати на збут	4343
Витрати на повернення авансів	90875
Витрати на відрядження	716
Витрати на оплату праці	15514
Внески на соціальні заходи	7415

Наступним кроком буде проведення аналізу показників фінансових результатів за 2010–2012 роки.

Таблиця 2.1.6

Показники фінансових результатів ЛуАЗ «Богдан Моторс»

Показниики	Період			Відхилення 2011/2010		Відхилння 2012/2011
	2010	2011	2012	абсолютне, тис. грн	відносне, %	абсолютне, тис. грн	відносне, %
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	172525	178816	227945	6291	1,036	49129	-87,25
Собівартість реалізованої продукції	-	172032	221989	172032	-	49957	29,04
Валовий прибуток від реалізації	6558	6784	5956	226	3,44	-828	-12,21
Інші операційні доходи	12216	9241	6335	-2975	- 24,35	-2906	-31,45
Адміністративні витрати	10087	11310	13226	1223	12,12	1916	16,94
Витрати на збут	4343	4507	4946	164	3,77	439	9,74
Фінансовий результат від операційної діяльності	- 6235	- 9893	-11643	-16128	- 58,66	-17,50	-17,69
Дохід від участі в капіталі	0	0	0	0	0,00	0	0,00
Інші фінансові доходи	7	239	-	232	33,14	-	-
Інші доходи	156	149	213	-7	- 4,49	64	42,95
Фінансові витрати	67	184	1873	117	174,63	16,89	917,9
Втрати від участі в капіталі	-	-	0	-	-	0	0,00
Інші витрати	179	156	236	-23	- 12,85	80	51,28
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	- 6318	- 9845	- 13539	- 3527	- 55,82	-3694	-37,52
Податок на прибуток	-	3489	-	3489	-	-	-
Чистий прибуток	-6318	- 13334	-13539	-19652	-111,05	-205	-1,54

Зменшення обсягів доходу у 2012 році в порівнянні з 2011 (виручки) від реалізації в загальному контексті свідчить про спад реалізації продукції, що означає зменшення валового прибутку підприємства у 2012 році на 828 тис. грн. порівняно з 2011 роком.

Зменшення інших операційних доходів на 2975 тис. грн. та 2906 тис. грн., збільшення адміністративних витрат на 12,12 % і 16,94 % та витрат на збут 3,77% і 9,74% призвело до зменшення прибутку від операційної діяльності на 58,66% і 17,69% у 2011 та 2012 роках відповідно.

Чистий прибуток підприємства зменшився на 19652 тис. грн. та 205 тис. грн. у 2011 і 2012 роках відповідно. Це негативно вплинуло на фінансовий результат діяльності підприємства. Зменшення прибутку підприємства було зумовлено зниженням переважної більшості складових чистого прибутку.

Отже, з вище сказаного можна зробити такий висновок, що погіршення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства за 2010 – 2012 роки було пов'язано з:

- значним підвищенням адміністративних витрат у 2011 р. до 11310 тис. грн. порівняно з 2010 р., де вони склали лише 10087 тис. грн., та у 2012 р. до 13226 тис. грн. порівняно з 2011 р. коли їх сума становила 11310 тис. грн.;

- значним зростанням витрат на збут на 164 тис. грн. та 439 тис. грн. у 2011 і 2012 роках відповідно.

- зменшенням доходної частини балансу у 2011 році на 55,82% в порівнянні з 2010 роком і на 37,52% у 2012 році порівняно з 2011 роком.