§6. Товарознавча характеристика складського устаткування і підшипників

Складське устаткування – це вироби для зберігання (сировини, матеріалів, товарів), підйомно-транспортних, ваговимірювальних робіт і сантехнічні вироби

Устаткування для зберігання (УЗ) забезпечує збереження матеріальних цінностей, підвищує ефективність використання складських площ і об'єму сховища, застосування підйомно-транспортних механізмів. При використанні УЗ в складських приміщеннях необхідно дотримуватися основних принципів зберігання: забезпечення оптимальних умов всередині приміщення, надійний захист від зовнішніх дій, інформаційне забезпечення, системність контролю і економічна ефективність. Для належного збереження матеріальних цінностей УЗ повинне відповідати таким вимогам: забезпечення якісного і кількісного збереження товарів; безпосередність надходження і відпуску товарів; зручність і максимальна механізація укладання; максимальне використання площі і об'єму УЗ і складу; можливість швидкого демонтажу або зміни конструкції УЗ; стійкість, простота, дешевизна і пристосованість конструкції усіх складових УЗ для зберігання конкретних видів товарів. У сучасній практиці торгівлі УЗ класифікують і характеризують за такими ознаками:

- призначення: група 1 - для поштучних і запакованих у тару матеріалів (металів, інструменту, устаткування, приладів і інших виробів); група 2 - для сипких матеріалів (вугілля, зерна, цементу і іншої однорідної продукції без упакування); група 3 - для рідини у великих кількостях (нафта, нафтопродукти, мастила тощо);

- групи і види виробів (у розрізі груп призначення): група 1 - універсальні (полиці, клітки, ящики; пересувні, висувні, прохідні, одно-, двосторонні і т. п.) і спеціалізовані (стійкові, скоби, консольні, трапецієподібні, механічні і т.п.) стелажі та піддони (плоскі, стійкові, ящикові); група 2 - бункери (квадратні, циліндричні, конусні і ін.), засіки, траншеї, підвищені дороги і естакади; група 3 - резервуари (циліндрові, сферичні, кулеподібні та інші - за формою; наземні, підземні, напівпідземні за місцем встановлення).

На кожну конструкцію УЗ оформляється паспорт, креслення із запискою та пояснення, де вказують параметри і експлуатаційні можливості конкретного пристрою.

Для вантажних робіт на складах використовують різне підйомно-транспортне устаткування (ПТУ), парк якого формують за певними принципами (надійність; міцність і стійкість при русі з вантажем; продуктивність; відповідність масі, об'єму і природі оброблюваного вантажу; економність експлуатації). Підйомно-транспортні машини (ПТМ) і пристрої характеризують за характером руху (безперервні і циклічні), напрямом руху (для горизонтального, вертикального і змішаного переміщення вантажу), природою оброблюваного вантажу (для матеріалів сипких, для матеріалів у тарі, для інших матеріалів), конструкцією (стаціонарні, переносні і пересувні), видом рушійної сили (електричні, ручні і ін.). Основні параметри, комплектація і можливості ПТМ повинні бути вказані в їх паспортах або спеціальних проспектах.

Для вантажних робіт застосовують також допоміжні пристрої і механізми, які поділяють на дві групи:

- вантажозахоплюючі пристосування (розрізняються за природою вантажу (для поштучних, вкладених у тару і сипких вантажів), характером захоплення (автоматичні і неавтоматичні) та способом захоплення (охоплючі, підтримуючі, затискаючі));

- навантажувально-розвантажувальний інвентар (містки, блоки, трапи, поліспасти, слеги, талі, домкрати, ручні лебідки, роликові ломи, роликові ланцюги, ручні візки, стропи, траверси, крюки, самозатискальні скоби; обценьки, молотки; вилкові, ексцентрикові, кліщові, бічні захоплення і ін.

Різний рівень механізації (автоматизації) на складах і в основному виробництві збільшує витрати на доведення готової продукції до споживача і час виконання замовлень. На вітчизняних підприємствах майже 60% робочого часу транспортні засоби простоюють через неналежну організацію вантажних робіт; вирішити цю проблему може комплексна механізація (автоматизація) складських операцій.

У системі обліку сировини і матеріалів на всіх етапах їх руху як товару важливу роль відіграє зважувально-вимірювальне устаткування (ЗВУ), видовий асортимент якого сьогодні досить широкий. Кількісні характеристики сировини і матеріалів як товару (залежно від встановленої одиниці обліку) визначають зважуванням або вимірюванням (лінійних розмірів, об'єму, маси тощо). Основну групу ВВУ складає зважувальне устаткування (ваги). Вага повинна з певним ступенем точності (встановленим виробником ваги) показувати значення маси вантажу при багаторазовому зважуванні; робоча платформа ваги завжди повинна бути чистою; вантажі на вазі необхідно розміщувати у центрі платформи; заборонено кидати вантажі на платформу. Ваги повинні регулярно перевірятись і повірятись (з нанесенням клейма на робочому органі). Товарознавча характеристика ЗВУ передбачає його описання за призначенням (загальне, технологічне, лабораторне, спеціальне), конструктивними особливостями (гирьове - Г, шкальне - Ш, коро­мис­лове - К, шкально-гирьове - ШГ, циферблатне - Ц), місцем встановлення (настільне - Н, пересувне - П, стаціонарне - С), природою вантажу (товарне (плат формове), лоткове, лічильне для дрібних однакових деталей, вагонеткове, автомобільне, вагонне, кранове); видом підплатформового вантажопідйомного пристрою (важільно-механічне - Р, електронно-тензометричне - Т), характером відліку і способом фіксаціїї показників (візуальне - 1, документально-реєструюче - 2, місцеве – 3, дистанційне - 4); видом платформи (автомобільна - А, вагонна (вагонеточна) - В, мала- М, велика - Б), вантажопідйомністю і межами вимірювань (25-500 кг, 1-20 тонн); букви і цифри, вказані в дужках, використовують при маркуванні ваг.

Ваги експлуатують, зберігають і транспортують відповідно до інструкції заводу-виробника.

До спеціального вимірювального обладнання належать збільшувальні лінзи (для визначення зовнішніх пошкоджень товарів в звичайних умовах), дефектоскопи (для визначення пошкоджень товарів в лабораторних умовах), спеціальні пристрої для вимірювання і розрізання тросів, кабелів, паперу, листових матеріалів (для підготовки цих матеріалів до виробничого споживання; розфасування, упакування сипких і рідких товарів); ареометри, нафтоденсиметри, спиртоміри, різні мірники, автоматичні лічильники і перевідні таблиці (для регенерації олій, вимірювання щільності, кількості і якості рідких матеріалів).

Санітарно-технічне устаткування складських об'єктів включає устаткування для опалювання, вентиляції, водопостачання, каналізації і штучного освітлення.

Опалювальні агрегати і установки характеризують за природою теплоносія (водяні, парові, повітряні, електричні), місцем встановлення і сектором обслуговування (місцеві (проточні і ємкісні) і центральні (ТЕЦ)), джерелом тепла (тверде, рідке, газоподібне паливо; електрична і сонячна енергія (геліоустановки); комбіновані. Устаткуванням для опалювання є котли, калорифери, регулюючі і контрольно-вимірювальні прилади і датчики, конвектори і металеві опалювальні секції, циркуляційні системи і помпи, водонагрівальні промислові установки і ін.

Для вентиляції приміщень використовують різні вентилятори, калорифери і системи вентиляції. Вентиляція (яка може бути приточною, витяжною і приточно-витяжною) забезпечує режим газообміну в обмеженому просторі приміщення.

Освітлювальним устаткуванням і апаратурою є джерела світла, освітлювальна арматура, світильники, прожектори і електроарматура. Для освітлення складських приміщень і територій використовують природне і штучне внутрішнє і зовнішнє освітлення, яке може бути загальне, місцеве і чергове. Склади повинні освітлюватись електричними тепловими лампами (розжарювання) чи люмінесцентними (газорозрядними) у порохонепроникній і вибухобезпечній арматурі (світильники і прожектори). Прожектор - це освітлювальний прилад дальньої дії, в якому світло концентрується за допомогою оптичної системи і використовуються звичайні чи спеціальні прожекторні лампи (ПЖ24-250, ПЖ24-250-2 і ін).. Прожектори на складах застосовують для освітлення території. Лампи розжарювання загального призначення і для прожекторів повинні мати певні позначення (товарний знак виробника; номінальну напругу або діапазон напруги, В; номінальну потужність, Вт; дату виготовлення), бути упаковані в гофровану трубку і вкладені в коробки з картону (при перевезенні в контейнерах їх упаковують відповідно до технічних вимог - на ящик наклеюють етикетку з вище наведеними даними і додатково вказують тип цоколя, кількості ламп, стандарт, за яким лампи виготовлені, напис "Обережно - скло". На люмінесцентні лампи і ртутні низького тиску наносять товарний знак виробника, тип лампи, дату виготовлення, упаковують в трубки з картону та в коробки з гофрованого картону марки Т, на які наносять надписи "Обережно - скло" (або "Обережно - крихке"), "Боїться вологості"; на етикетці пишуть товарний знак виробника, назву і тип ламп, кількість, штамп технічного контролю, номер стандарту; у коробку вкладають інструкцію з експлуатації ламп і обклеюють її липкою стрічкою. Лампи потрібно зберігати в закритих провітрюваних складських приміщеннях в транспортній тарі на стелажах при температурі 25°С, відносної вологості 65 % і без шкідливих домішок в повітрі. При транспортуванні ящики (коробки) з упакованими лампами повинні бути щільно перев'язані і захищені від атмосферних опадів і механічних пошкоджень.

Підшипники є поширеною деталлю машин, механізмів, приладів і інших пристроїв. За принципом роботи розрізняють підшипники ковзання (опорна поверхня осі або валу ковзає по робочій поверхні підшипника) і підшипники кочення (між поверхнею деталі, що обертається, і поверхнею опори розташовані кульки або ролики).

Підшипники ковзання за конструкцією є нероз'ємні, глухі (застосовуються в простих конструкціях; відливаються як одне ціле із станиною тихохідної машини, що працює з великими перервами) і роз'ємні (складаються з корпусу, двох вкладишів (втулок) із антифрикційного матеріалу, розрізаної по лініях і стяжних болтів). Застосування цих підшипників дуже обмежене; їх виготовляють підприємства машино- і приладобудування для комплектації виробленої продукції, вони не формують самостійну товарну номенклатуру і виготовляються за необхідністю (замовленням покупця).

Підшипники кочення вготовляють спеціалізовані підприємства (підшипни­кові заводи), застосовують в різних галузях промисловості (особливо в машино- і приладобудуванні (приладові підшипники)). Вони мають конструктивні різновиди і характеризуються за напрямом дії навантаження, що сприймається (радіальні, опорні (підп'ятники), радіально-опорні, опорно-радіальні), формою тіл кочення (кулькові і роликові (короткі і довгі циліндричні), виті, голчасті, конічні, сферичні), числу рядів тіл кочення (1, 2, 4 - і багаторядні), ступенем точності (п'ять класів точності - 0,2,4,5, 6), типом (радіальні кулькові - 0, сферичні -1, радіальні роликові з короткими циліндр­ричними роликами - 2, радіальні роликові сферичні двохрядні -3, радіальні з довгими циліндричними роликами або голками - 4, радіальні з витими роликами - 5, радіально-опорні кулькові одно- і багаторядні -6, радіально-опорні з конічними роликами одно- і чотирирядні - 7, опорні кулькові одинарні і подвійні - 8, опорні і опорно-радіальні роли­кові одинарні і подвійні - 9), зовнішнім діаметром і шириною (серії: надлегкі - 8 і 9, особливо легкі - 1 і 7, легкі - 2, широкі - 5, середні - 3, середньо широкі - 6, важкі - 4), ос­новними конструктивними ознаками (само встановлю­вальні і несамовстановлювальні; з циліндричним чи конічним отвором внутрішнього кільця; одинарні чи подвійні; здвоєні і т.д.).

Повне умовне позначення підшипника кочення складається з основної (7 цифр, що характеризують габарити, точність виготовлення, конструкцію, вид опори, режим роботи, розмір внутрішнього і зовнішнього діаметру, тип, вантажопідйомність, швидкохідність) та додаткової частини (букви, що позначають матеріал деталей підшипника (неіржавіюча сталь - Ю і X, теплостійка - Р, марки ШХ з присадками - Е, чорних металів - Г, бронзи - Б, латуні - Л, алюмінієвих сплавів - Д, текстоліту і пластмас - Е, скла, кераміки і ін. - Я) та конструктивні зміни - К; вимоги до обробки і покриття – У та шумових характеристик - Ш; температуру відпуску при термообробці - Т; закрите виконання з мастилом - С). Основні умовні позначення підшипника і матеріалу кілець наносять тавруванням, а додаткові - електрографом або кислотою. Існують спеціальні таблиці відповідності позначень вітчизняних і імпортних підшипників.

Підшипники із зовнішнім діаметром до 3000 мм, масою до 8 кг, класу точності 0 упаковують в картонні коробки, на яких вказують найменування або товарний знак виробника; умовне позначення, кількість і дату упаковки; позначення стандарту. Підшипники масою понад 8 кг або діаметром понад 3000 мм покривають мастилом і вкладають в ящики заздалегідь вистелені для надійнішого зберігання бітумінізованим папером чи полімерною плівкою. У контейнерах підшипники транспортують без упаковки. У кожне тарне місце вкладають супровідний документ.

Для зберігання підшипників використовують закриті сухі опалювальні провітрювані приміщення, захищені від попадання прямого світла і шкідливих газів. Взимку їх необхідно витримати в приміщенні не менше доби до розтину упаковки. Перед укладанням на стелажі на зберігання підшипники консервують, а деталі роз'ємних підшипників скріпляють спеціальними скріпками. Укладають підшипники на стелаж за партіями надходження (щоб легше контролювати зберігання). При виявленні слідів іржі після протирання підшипники вибраковують. Зберігають підшипники при відносній вологості повітря не більше 60% і температурі 8-30°С. Склад для зберігання підшипників повинен бути обладнаний спеціальними стелажами поличко-клітинного типу, полиці яких доцільно покрити листовим залізом. Стелажі повинні мати чарунки, розміри яких відповідають номенклатурі вживаних даним підприємством підшипників. Доступ до стелажів повинен бути з обох боків. Для уникнення впливу коливань температури на підшипники стелажі не слід розташовувати поблизу зовнішніх стін, біля водо- і паропровідних труб, приладів опалювання. Нові партії підшипників розміщують на стелажах так, щоб їх видача на виробництво відбувалася після видачі підшипників з раніше одержаних партій (це забезпечує приблизно однаковий термін зберігання підшипників). Особливу увагу приділяють консервації, зберіганню, упаковці і розконсервуванню приладових кулькових підшипників. Найширше використовують консервацію підшипників в пластмасових пробірках з заливанням маслом. Виготовлення пробірок - складний і багатоопераційний процес, крім того, розконсервування підшипників у споживача також вимагає значних трудових витрат. Сьогодні часто підшипники упаковують в капсули з поліетиленової плівки, заповнені мастилом. Періодичність переконсервування визначається гарантійними термінами зберігання і здійснюється споживачем на спеціально обладнаних ділянках. Після закінчення гарантійного терміну зберігання пробірки і капсули розкривають, підшипники виймають і укладають в касети для промивання. Після сушіння сліди корозії на підшипниках видаляють органічними розчинниками з додаванням 68% нафтової олії. При виявленні слідів іржі після протирання приладові підшипники відбраковують. У неопалювальному складі підшипники можна зберігати в ящиках не більше 1 міс. Ящики встановлюють на настили, розташовані на висоті не менше 0,2 м від грунту і на відстані не менше 0,75 м від зовнішньої стіни. Не рекомендується використовувати для зберігання підшипників приміщення з вікнами, що виходять на південну сторону. Підлоги повинні бути цементними, плитковими, паркетними чи дерев'яними, фарбованими і без щілин. Висота підлоги над основним грунтом повинна бути не менше 0,2 м. Стелажі (дерев'яні або металеві, фарбовані) розташовують на висоті не менше 0,2 м від підлоги і 0,75 м від зовнішньої стіни. Відстань від неекранованих джерел магнітних полів повинна бути не менше 2 м. Температура в приміщенні складу – 10-30°С (переважати повинна нижча температура вказаного інтервалу, що виключає розрідження мастила). Добове коливання температури на складі під час опалювального сезону не повинне перевищувати 5°С (при вказаній температурі кристалізується мастило і порушується масляна плівка), відносна вологість повітря - не більше 60 %.

Контрольні питання