§2. Товарознавча характеристика ручних інструментів та садово-городнього інвентарю

Ручні інструменти та садово-городній інвентар у практиці торгівлі об’єднують у комплекс “Підсобне господарство”, груповий і видовий асортимент якого можна подати таким чином:

1.Інструменти для обробітку грунту.

1.1.Для перекопування грунту:

= Лопати: Садово–городні;. Перекопувальні; Викопувальні; Універсальні; Навантажувально–розвантажувальні; Совкові піскові; Совкові зернові; Снігозбиральні; Вугільні.

= Держаки: Для лопат; Для вил; Для сап; Для полольників; Для граблів; Для культиваторів; Кіся суцільні; Кіся складні.

= Вила садово–городні 4–рогі

1.2 Для розпушування грунту

= Граблі: Металеві з прямокутним зубом; Металеві з циліндричним зубом; Віялові.

= Борони ручні

= Сапи: Полольні; Для підгортання; Універсальні.

= Полільники: З прямим лезом; Петельні; З зигзагоподібним лезом; Комбіновані.

= Культиватори: Крюкові тризубі; Крюкові пятизубі; Ротаційні.

= Бури шнекові: Для буріння на глибину 60 см; На глибину 100 см;

1.3. Для сівби і садіння.

= Сівалка овочева ручна

= Пристрій для розмічування міжрядь

= Пристрій садівний металевий

= Совок садівний

1.4. Набори дрібного інструменту - Набори квітково–городні 3–предметні; Квітково–городні 6–предметні; Набори квітково–саджальні 6–предметні

2. Інструменти та інвентар

2.1. Для догляду за рослинами

= Ножі – Садові великі; Садові середні; Садові малі; Садові розсадникові; Для щеплення копірувальні; Для щеплення окулірувальні; Для щеплення комбіновані.

= Секатори - Одностороннього різання; Одностороннього різання підсилені; 3. Для різання кущів.

= Ножиці садові

= Сучкорізи штангові

= Ножівки - Серцеподібні; Штангові, комбіновані з сучкорізом; З прямим полотном; Складні.

= Набір інструментів -Для виноградаря; Комплект садовода–любителя

= Терпуги

2.2. Інвентар для обприскування і поливання

= Обприскувачі -Ранцеві; Позиційні; Ручні.

= Резервуари і баки для води

= Відра для води металеві

= Відра пластмасові

= Лійки садово–городні металеві

= Лійки садово–городні пластмасові

= Шланги поливальні

= Насадки для шлангів

= Комплект для поливання

2.3. Інвентар для боротьби з гризунами

= Пастки - Для пацюків; Для мишей; Для кротів.

3. Інструменти та інвентар для збирання врожаю

3.1. Інструменти

= Серпи

= Коси - № 9 (50 см); №6; №7;№8;№,№10 (100 см)

= Утримувачі для закріплення кіс

= Косовибійний інструмент

= Бруски абразивні

= Вила - Сінні 3–рогі; Скиртувальні 2–рогі; Бурякові 6–рогі; Бурякові 8–рогі; Для вогню 3–рогі; Для вогню 4–рогі.

= Ножі для овочівництва

= Плодознімач

= Пристрої для збирання ягід

= Драбини садові металеві

= Драбини садові дерев’яні

= Тачки садово–городні

= Кошики плетені

4. Інструменти та інвентар для переробки врожаю

4.1. Подрібнювач і преси

= Подрібнювачі виноградні (драбарки)

= Преси гвинтові для ручного віджимання соків

= Кукурудзоліщильники

= Соковіджималки механічні

= Соковарки

= Шатківниці

4.2. Приладдя для консервування

=Машинки закаточні

=Кришки металеві

=Кришки скляні

=Кришки пластмасові

=Банки, бутлі скляні

=Ваги побутові

=Гирі для ваг

4.3. Інвентар

=Бочки дерев’яні

=Бочечки дерев’яні

=Бочки пластмасові

=Бочечки пластмасові

=Сита для сушіння плодів і овочів

=Сита побутові та решта

=Сита металеві

5. Інструменти та інвентар для догляду і утримання тварин

5.1. Інструменти

=Соломорізки (січкарні) ручні

=Коренерізки

=Зернодробилки

=Тертки ручні

=Сікачі ручні

=Скребла

=Ножиці для стрижки овець

=Щітки для догляду за тваринами

5.2. Інвентар для годівлі і утримання тварин

=Кормушки (корита) для тварин

=Ланцюги - Вигінні; Для прив’язування тварин; Трикінцеві; Колдязні; Господарські (мірні)

=Ліхтарі вітростійкі

5.3. Молочний інвентар

=Дійниці

=Молокоміри

=Молоковідстойники

=Фляги

=Цідилки

=Лійки металеві

=Сепаратори з ручним приводом

=Маслоробки ручні

§3. Товарознавча характеристика електричних машин

Функціонування сучасного народного господарства неможливе без застосування електричних машин (ЕМ) для вироблення електроенергії та її перетворення. Асортимент сучасних ЕМ формують агрегати різні за принципом дії, потужністю, частотою обертання тощо. Розширення асортименту ЕМ обумовлене високим ККД, зручністю обслуговування, простотою управління.

Товарну групу ЕМ складають електричні двигуни, генератори, електричні перетворювачі, трансформатори, енергетичне та загально промислове устаткування. На сучасному ринку їх товарознавчу характеристику найчастіше здійснюють за такими ознаками:

- принцип дії та призначення: генератори, двигуни, перетворювачі енергії і елнктромеханічні перетворювачі сигналів;

- характер виконуваних функцій: виконавчі і лінійні двигуни, тахогенератори, поворотні трансформатори, ЕМ синхронного зв'язку (сельсини), ЕМ подвійного живлення, мікродвигуни загального застосування та ін.;

- тип генерованого чи спожитого струму: постійного (колекторні, вентильні) і змінного (асинхронні і синхронні);

- потужність (кВт): мікромашини (до 0,5), малої (0,5-10), середньої (10-200) і великої потужності (200 і більше);

- конструкція: з фазовим і короткозамкнутим ротором;

- форма виконання та будова: без підшипників і вала (Е), із щитовими підшипниками (Щ), із щитовими і стояковими підшипниками (ЩС), зі стояковими підшипниками (С), із фланцевим кріпленням (Ф), з вертикальним валом (В), спарені машини (А), що обдуваються (О), з підвищеним пусковим моментом (П), з підвищеним ковзанням (К), вбудовані (В), з фазовим ротором (К), для текстильної промисловості (Т), полегшені (Л);

- харектер зміни навантаження та режим роботи: довготривалий, короткочасний і повторно-короткочасний;

- спосіб збудження: із незалежним збудженням і самозбужденням (паралельним, послідовним і змішаним);

- вимоги до захисту від дії зовнішнього середовища — відкриті, захищені, бризкозахищені, водозахищені, закриті, вибухонебезпечні, герметичні.

Електричні двигуни і генератори. Як асинхронні машини змінного струму (АМЗС) найчастіше використовуються як електричні двигуни трьохфазного струму; в них кутова швидкість обертання ротора не співпадає з кутовою швидкістю обертання магнітного поля статора і залежить від навантаження. На ринку є АМЗС старих серій (А2 і А), основної серії (4А), нової серії А1 (порівняно із серією 4А мають кращі показники маси і розмірів, стандартизуються за значеннями номінальних потужностей, установочними розмірами, частотою обертання ротора). Товарознавча характеристика асинхронних двигунів передбачає їх описання за виконанням; ступенем захисту від навколишнього середовища (Н - захищений, відсутність літери – закритий); виконанням ротора (К - фазовий, відсутність літери – коротко замкнутий); виконанням двигуна, матеріалом корпуса та підшипникових щитів (А - алюмінієві, Х - алюмінієві або чавунні в будь-якому сполученні матеріалів, відсутність літери - чавунні або сталеві); висотою осі обертання (2 або 3 значне число, мм); встановленому розміру довжини корпуса (S - менша, М – середня, L – велика); довжиною осердя (А - перша, менша або В - друга, велика при певному установочному розмірі; відсутність літери означає, що при даному установочному розмірі (S, М,L ) виконуються осердя тільки однієї довжини); числом полюсів (2, 4, 6, 8, 10, 12 і т. д.); кліматичним виконанням (П - для помірного клімату, Т - тропічного і т. д.); категорією розміщення1(1, 2, і т. д.).

Крім основного виконання (серія 4А) на ринку є ряд модифікацій АМЗС - з підвищеним пусковим моментом (4АР), підвищеним ковзанням (4АС), багатошвидкісні, з фазовим ротором (4АК), з вбудованим електромагнітним гальмом, малошумні, універсальні мікродвигуни (УАД), підвищеної надійності (АПН), для апаратів магнітного запису (ДАМ), виконавчі й ін. До спеціальних АМЗС відносять виконавчі двигуни, тахогенератори (пристрої для зміни частот обертання валу машини), сельсини, лінійні двигуни, машини подвійного живлення (живляться змінюваними за силою, частотою і фазою струмами).

Синхронні машини змінного струму (СМЗС) найчастіше використовуються як генератори електричного струму; в них кутові швидкості обертання магнітного поля і ротора співпадають і кратні частоті струму в електромережі. За призначенням СМЗС поділяють на турбо- і гідрогенератори, дизель-генератори і синхронні двигуни (відрізняються від асинхронних строгою постійністю швидкості обертання, меншою чутливістю до коливань напруги, можливістю роботи з коефіцієнтом потужності, що дорівнює одиниці, складністю конструкції і запуску в хід (ці недоліки СМЗС роблять їх менш вигідними для експлуатації при потужностях менше 100 Вт)).

До СМЗС загального призначення відносять синхронні турбодвигуни серій СТД і СТДП, синхронні двигуни серій СД2, СДН2 і СДНЗ-2, синхронні генератори серій СГ2, СГД2, ОС, ЕСС та ін.

Основними товарознавчими характеристиками синхронних машин серії СГД (СД) є номінальна потужність (для генераторів і компенсаторів - повна кВхА, для двигунів - потужність на валі, кВт); коефіцієнт потужності (при перезбудженні); схема з'єднань обмоток; лінійна напруга, В; частота обертання, об/хв (для гідрогенераторів - кутова швидкість обертання); частота струму якоря, Гц; напруга, В, і струм, А, обмотки.

В автоматичних пристроях, де необхідно підтримувати постійну швидкість обертання, широко застосовують синхронні мікродвигуни з постійними магнітами, реактивні, гістерезисні, індуктивні і крокові.

Для підтримання заданої напруги у вузлах мережі використовують синхронні компенсатори.

До спеціальних СМЗС відносять реактивні двигуни, крокові двигуни, машини зі збудженням від постійних магнітів, індукторні генератори (електромашини, що містять обмотку збудження) та ін.

Машини постійного струму (МПС) відрізняються наявністю механічного перетворювача частоти (колектора) і кращими окремими експлуатаційними характеристиками (можливість регулювання частоти обертання, пуску, зміни напрямку обертання; здатність витримувати значні перевантаження), але вартість і складність їх виготовлення вища, ніж машин змінного струму. МПС використовують у якості генераторів і двигунів.

Генератори постійного струму єдиної серії 2П і нової 4П (має кращі характеристики маси і розмірів) поділяють за способом збудження (незалежного, рівнобіжного, послідовного чи змішаного). Двигуни постійного струму бувають з рівнобіжним (шунтовим), послідовним (серієсним) і змішаним (компаундним) збудженням.

Товарознавча характеристика МПС включає такі компоненти: назва серії (2П,4П); виконання за способом захисту та вентиляції (Н - із самовентиляцією, Ф - із незалежною вентиляцією, Б - із природним охолодженням, О - із зовнішнім обдувом); висота осі обертання, мм; умовна довжина (М - середня, L – велика); наявність вбудованого тахогенератора (Г – наявний; при відсутності літера не ставиться); кліматичне виконанню (П - для помірного клімату, Х - для холодного і т.д.); категорія розміщення (1, 2, 3, 4 і т.д).

Мікродвигуни постійного струму (застосовуються в автоматичних пристроях) бувають із збудженням від постійних магнітів (ДПМ), з порожнистим ротором (ДПР), безпазовим якорем, друкованою обмоткою якоря, напівпровідниковими регуляторами (статичної й астатичної систем) швидкості обертання (РС), безщітковими (БМПТ) та універсальними колекторами (УКД).

Для підсилення керуючих сигналів, що надходять від різних датчиків, сельсинів, трансформаторів що обертаються, - застосовують електромашинні підсилювачі (ЕМП) - спеціальні генератори, вихідна потужність яких може змінюватися в широкому діапазоні за допомогою зміни потужності керування.

Електричні двигуни і генератори, які надходять на ринок, повинні мати паспортну табличку, де зазначені їхні номінальні дані (потужність, напруга, струм, швидкість обертання, ККД, частота, коефіцієнт потужності, тип, маса, число фаз, режим роботи, схема включення обмоток, клас ізоляції, назва виробника.

Електричні перетворювачі і трансформатори. Групу електричні перетворювачі (ЕП) складають підсилювачі (підсилюють потужності сигналів, що подаються на обмотку збудження) та електромеханічні перетворювачі (перетворюють електричні сигнали у механічний рух); окремо виділяють колекторні 1 та 3 фазні двигуни, що обмежено застосовуються через складність виготовлення і керування.

Перетворення окремих видів струму здійснюють двигун-генераторні установки (ДГУ), що складаються з двигуна змінного струму, з'єднаного з механічним генератором постійного струму та одноякірним перетворювачем, які по суті є різновидом МПС (відмінність полягає лише у тому, що на валу із протилежної колектора сторони розміщені контактні кільця). ДГУ дає можливість регулювати вихідну напругу в широких межах, але має низький ККД. ДГУ і одноякірні перетворювачі сьогодні витісняють статичні випрямні пристрї на основі напівпровідникових приладів.

До спеціальних МПС відносять двигуни з гладким якорем, із печатними обмотками якоря, тахогенератори постійного струму, електромашини-підсилювачі, зварювальні генератори.

Групу перетворювачів постійного струму (крім электромашинних і електромеханічних) входять електронні і напівпровідникові перетворювачі напруги з високим ККД та перетворювачі енергії різного роду в електричну енергію постійного струму - гальванічні елементи, акумулятори, термо- і фотоелектричні перетворювачі, ядерні батареї і паливні елементи (є джерелами електроенергії в пристроях спеціального призначення).

Джерела вторинного електроживлення - це пристрої, що використовують електроенергію, одержану від первинного джерела живлення, і формують вторинне електроживлення апаратури: випрямлювачі, згладжуючі фільтри, стабілізатори напруги і струму; асортимент їх різноманітний і вони, як правило, входять в комплект відповідної апаратури.

Трансформатори електричні (ТЕ) відноситься до електротехнічних машин, оскільки фізичні явища, що відбуваються в ньому, за природою є електромагнітними процесами. Це статичний електромагнітний пристрій, що без зміни частоти перетворює змінний струм однієї напруги в іншу. Товарознавча характеристика ТЕ здійснюється за такими ознаками: загальне призначення (трансформатори напруги, високовольтні випробовувальні, з регульованою напругою під навантаженням, трансформатори струму, спеціального призначення); схемне призначення (силові, силові спеціальні (пічові, електрозварювальні, для випрямних установок, що стабілізують электропараметри та ін.), вимірювальні, погоджувальні, імпульсні в електронній техніці); число фаз джерела енергії (одно- і трьохфазні); найбільша напруга однієї із обмоток (низько- і високовольтні (понад 1000В)); потужність (мала, середня і велика); тип конструкції осердя (броньові, стрижневі, стрічкові (комбіновані), тороідальні); спосіб охолодження (природне повітряне, примусове, рідинне, парорідинне); режим роботи (тривалий, короткий, короткочасний); залежно від схеми за числом обмоток (одно- (автотрансформатори), двох- і багатообмоточні).

Тип (серія) силового трансформатора позначається буквами і цифрами: А - автотрансформатор (трансформатор позначення не має); кількість фаз (О - однофазний, Т - трифазний, Р - виконання розщепленої обмотки НН); вид охолодження (П - природне повітряне при відкритому виконанні, ПЗ – природне повітряне при захищеному виконанні, ПГ - природне повітряне при герметичному виконанні, ПД - повітряне з піддувом, М - природне масляне, Д - масляне з піддувом і природною циркуляцією масла, Ц - масляно-водяне з примусовою циркуляцією масла, ДЦ - масляне з піддувом і примусовою циркуляцією масла, МВ - масляно-водяне); кількість обмоток (Т - трьохобмоткові, Н - виконання однієї з обмоток із пристроєм РПН); особливості виконання: Г - грозостійке, 3 - захищене, У - вдосконалене, Ж - для електрифікації залізниць, В - для власних потреб електростанції). Цифрами вказують потужність і напругу обмотки ВН (після дробової риски).

ТЕ застосовують в радіотехніці і зв'язку як силові елементи, в системах автоматики і телемеханіки, обчислювальній і комп'ютерній техніці, в системах передачі і розподілу електричної енергії, пристроях регулювання напруги, пуску двигунів змінного струму, зварюванні і т.д.

В асортимент малогабаритних входять ТЕ, що працюють від промислової мережі змінного струму напругою 127 і 220В и частотою 50Гц. Найбільш поширені на ринку прилади цієї групи позначають так: Т (трансформатор живлення радіоапаратури широкого призначення з напругою 0,85-220В, струмом 0,035-2,12А і потужністю 1-210В•А); ТЖП (трансформатор живлення радіоапаратури на напівпровідникових приладах, що працює від мережі змінного струму напругою 115-220В і частоти 400Гц); ТТ (трансформатор живлення з напругою 0,15-200В, струмом 0,05-5,45А і потужністю 12-2000В•А); ТР (трансформатор живлення радіоапаратури загального і спеціального призначення широкого діапазону параметрів) та ін.

Найбільш поширеними типами і марками інших ТЕ є такі: трифазні трансформатори загального призначення (ТМ-25/35, ТЦ-4000/220), сухі (ТСЗ-160/10), однофазні (ОРДЦ-383000/500, ОРЦ-417000/750), автотрансформатори (АТДЦТН-125000/330, АОДЦТ-667000/1150) та ін.

В паспорті трансформатора на щитку повинні бути вказані його номінальні дані: потужність, лінійна напруга кожної обмотки, робочий струм, частота, кількість фаз, схему і групу з'єднання обмоток, напруга короткого замикання, режим роботи, спосіб охолодження, назва виробника, рік виготовлення, маса і спосіб підключення.

§4. Товарознавча характеристика енергетичного і загально промислового устаткування

Енергетичне промислове устаткування (ЕПУ) найчастіше призначене для перетворення енергії одного виду в інший (напр., енергії горіння в електричну, механічну, теплову). До ЕПУ відносяться трансформатори, хімічні джерела струму, двигуни внутрішнього згорання, турбіни, турбогенератори, парові машини, котли, котлоагрегати. На ринок ЕПУ найчастіше постачаються за спеціальними замовленнями (прямими договорами між виробником і споживачем) та будівельними кошторисами.

Окремими підгрупами електротехнічного устаткування є пускорегулююча апаратура, вимірювальні пристрої та автоматика; електричні мережі; ртутні, селенові і мідні випрямлячі; електронні системи програмного керування і т.п.

Для перетворення і зміни окремих видів енергії або об'єктів застосовують трансформатори електричні (розглянуті вище) і гідротрамсформатори (гідродинамічна передача із 3-ма і більше лопастевими колесами; застосовують в силових передачах автомобілів, тепловозів і т.д.).

Для живлення окремих електричних, радіотехнічних та інших пристроїв, транспортних засобів тощо застосовують автономні хімічні джерела струму - гальванічні елементи (електричні батареї), акумулятори і паливні елементи.

У товарознавчій характеристиці гальванічних елементів і батарей вказують напругу; назву (А - анодна, Н - розжарювання, С - сіткова, Л - ліхтарна, Р - радіозондова, С - слухова, Т - телефонна); електрохімічну пару (МЦ – марганець-цинк і т.п.); тип конструкції (Г - галетна, П - повітряної деполяризаціїї); умови роботи (У - універсальна, Х - холодостійка, без позначення - літня); ємність, А•г.

Електричний акумулятор (ЕА) є пристроєм багаторазової дії, що може накопичувати і зберігати електроенергію протягом певного часу. Товарознавча характеристика ЕА передбачає описання за природою електроліту (основної робочої речовини - кислотні і лужні); умовами експлуатації (СК - відкритого типу, СЗ - закритого типу, С - стаціонарні); умовним позначенням ємності (так званий номер ЕА). Вітчизняні автомобільних ЕА характеризують кількістю акумуляторів (банок) у батареї (4-банковий, 6-ти банковий і т.д.); призначенням (Т - тракторний; СТ – стартер ний тощо); ємністю, А•г; матеріалом і конструкцією корпусу (Е - ебонітовий моноблок; МС - сепаратор з армованої мінеральним волокном пластмаси, комбінованої зі скловолокном і т.д.)

Лужні ЕА характеризують за матеріалами (нікель-кадмієві - НК, нікель-залізні - НЗ, срібно-цинкові - СЦ, нікель-цинкові – НЦ); конструкцією (безламельні – Б, ламельні – в умовному позначенні літера відсутня, дискового типу – Д). Срібно-цинкові ЕА мають невелику масу і габарити, надійні в експлуатації при зниженій температурі; їх використовують у переносній, бортовій, геофізичній та іншій портативній апаратурі.

Акумуляторні батареї й елементи необхідно зберігати в сухих опалюваних приміщеннях при температурі 8-15°С і відносної вологості 60%, захищеними від прямих сонячних променів. Їх не можна встановлювати один на інший та зберігати поруч лужні і кислотні ЕА. На корпус АЕ найчастіше наносять товарний знак виробника, назву і тип ЕА чи батареї, рік і місяць виготовлення, позначення полярності, номер стандарту, значення напруги, тривалість роботи, термін зберігання, опір зовнішнього ланцюга струму, струми короткого замикання, загальну ємність. Перевозити АЕ потрібно в критих транспортних засобах чи контейнерах, загорнутими у папір, щільно укладеними на підстилці (з дерев'яної стружки, соломи тощо).

Устаткування загальнопромислового призначення (УЗПП) – це агрегати для окремих галузей промисловості (помпи, компресори, вентилятори і т.д.).

Помпи - це гідравлічні машини для перетворення різних видів механічної енергії в механічну енергію рідини. Загальна товарознавча характеристика помп передбачає описання за способом дії [помпи динамічної дії (лопастеві - відцентрові, осьові; помпи тертя - шнекові, черв’якові) і об’ємної дії (поршневі, шестерневі, гвинтові, пластинчасті, роторні, плунжерні, аксіальні роторно-поршневі, ексцентрикові та ін.)]. та видом підведеної енергії (механічно-теплові і електромагнітні). Повна товарознавча характеристика передбачає описання шир­шого спектру характеристик Напр., відцентрові помпи динамічної дії додатково ха­рактеризують за типом рідини, що перепомповується (водяні, кислотні, каналі за­ційні, землепомпувальні, нафтові), кількістю робочих коліс (одно- і багатоколісні), особливостями конструкції нагнітального колеса (закритого і відкритого типу), створюваним напором (висотою подачі рідини - низько- (до 22 м), середньо- (20-63 м) і високонапірні (більше 60 м));положенням робочого вала (горизонтальні і вертикальні), способом відведення води з нагнітального колеса (спіральні і кільцеві з напрямним апаратом).

До окремої підгрупи належать вакуумні помпи для видалення повітря із ємностей, які є 2-х різновидів: попереднього вакууму (форвакуумні -механічні, водоструменеві, сорбційні) і високовакуумні (турбомолекулярні, пароструменеві, ртутні).

Основними технічними характеристиками помп є об'ємна подача, м³/г; тиск, Мпа; напір, м; ККД. Маркування помп передбачає позначення типу (КМ - консольні моноблочні відцентрові; У - вертикальні без регулювання; ВР - вертикальні з регулюванням; ОРГ - осьові регульовані горизонтальні; ПМ - для паперової маси; Х - для хімічної рідини відцентрові; ВН - вакуумні і т.д.), номінальної подачі, м³/г та номінального напору.

Компресори - це машини для стискання повітря та інших газів. Їх товарознавча характеристика передбачає описання за продуктивністю, м³/хв (малої - до 3, середньої - 10-100, великої - більше 100), створюваному тиску, Мпа (низького - до 1, високого - 10, найвищого до100), способом дії (простого і подвійного), конструкцією (вертикальні, горизонтальні, пересувні, стаціонарні), середовищем стискання (об’єктом дії - повітряні, азотні, кисневі, аміачні, пропанові), способом стискання (1, 2 і багатоступеневі), маркою (П - повітряний, Г – газовий), типом (П - прямокутний, К і КС - повітряний, У-подібний, АУ - холодильний одноступеневий аміачний, ФУ – холодильний на холодоагенті фреоні, ДАУ - холодильний двоступеневий на аміаку, АУУ і ДУУ - аміачний з YY-типовим розташуванням циліндрів, С – з роботою сальників без подачі змащення та ін).

Вентилятори – це машини для переміщення повітря чи іншого газу в обмеженому просторі. Товарознавча характеристика вентиляторів передбачає їх описання за призначенням (побутові - потужністю до 1 КВт і промислові -потужністю понад 1000 КВт), умовами експлуатації (працюючі при температурі до 80°С (загального призначення), термостійкі, антикорозійні, вибухобезпечні), конструкцією (радіальні (відцентрові), осьові, настельні, лівого і правого обертання), створюваним тиском, МПа (низького - до 1, середнього - до 3, високого - до 12), марками (відповідає діаметру робочого колеса в дециметрах). Комплектують вентилятори найчастіше трифазними асинхронними електродвигунами серій АО, А, 4А.

Калорифери – машини для нагрівання повітря, що подається в приміщення ззовні, та в приточних вентиляційних системах. Їх товарознавча характеристика передбачає описання за типом (КВ - обігріваються водою, КП - обігріваються парою), моделлю (НМ - найменша, М - мала, С - середня, В – велика, НБ – найбільша), видом теплоносія, номером серії і типом зребрення труб.

Умови і особливості зберігання та перевезення ЕМ залежить від типу їх виконання, габаритів і потужності. Поставлені на ринок ЕМ повинні відповідати вимогам транспортного маркування, інструкції виробника і договору поставки.

ЕМ повинні зберігатися в закритих сухих опалюваних приміщеннях (при температурі не нижче +5°С і відносної вологості не більш 70%) у яких відсутні кислотні і лужні пари. ЕМ вагою до 100 кг потрібно зберігати на стелажах, а великогабаритні в заводському упакуванні встановлювати на піддони (типу 2ПОЧ-800х1200-Д, 2ПВ2-1200х1600-Д) на підлозі складу; при відсутності заводського упакування їх потрібно зберігати на дерев’яних брусах і вкрити брезентом. Допускається зберігання окремих видів устаткування на підлозі на стоякових піддонах і в штабелях висотою не більше 15 м. При виявленні ознак псування (корозії) на деталях – необхідно якнайшвидше видалити корозію, що виникла, і піддати пошкоджені ЕМ повторній консервації (солідолом, технічним вазеліном тощо).

ЕМ перевозять у критих вагонах чи належно обладнаних автомобілях жорстко закріпленими (для виключення можливості переміщення під час руху).

Повний сучасний ринковий асортимент ЕМ дуже різноманітний за призначенням, марками, моделями тощо. Детальна інформація про них представлена в прайслистах і каталогах торговельних компаній і виробників.

Зварювальне обладнання Для нероз’ємних з'єднань різних матеріалів у технологічних процесах широке застосування має зварювання - процес, що базується на використанні міжатомних сил зчеплення. Відомо понад 60 способів і більше 100 видів зварювання, що зумовлено різноманіттям матеріалів, які можуть з’єднуватись цим способом (метали, кераміка, пластмаси, стекла, біологічні тканини тощо), можливістю зварювання однорідних і неоднорідних матеріалів та значною кількістю умов здійснення зварювальних робіт. Процеси зварювання класифікують за ознаками:

- ступінь механізації: ручне, механізоване, напівававтоматичне, автоматичне, роботизоване);

- стан матеріалу в місці зварювання і спосіб з’єднання матеріалів: зварювання плавленням, або термічне (електричне, газоелектричне, індукційне, плазмово-променеве, електрошлакове, електронно-променеве, лазерне, світлове, газове, термічне ливарне та ін.); зварювання нагріванням і пластичною деформацією, або термомеханічне (контактне, дифузійне, газопресове та ін.); зварювання тиском, або механічне (холодне, ультразвукове, тертям, вибухом та ін.);

- вид використаного джерела енергії: механічне (тертям і холодне), електричне (дугове, електрошлакове, контактне та ін.), хімічне (газове, термічне), електронно-променеве та ін.;

- спосіб захисту шва зварювання в ділянці зварювання: у вакуумі, в захисному газі, під флюсом, у піні, з комбінованим захистом;

- безперервність процесу: з перервою і безперервне.

Сьогодні особливо поширене зварювання тиском - при виготовленні корпусів в автомобілебудуванні, ужиткових товарів (холодильників, пральних машин, електроприладів і т.п.).

Електродугове зварювання (ЕДЗ) - один із найбільш розповсюджених у народному господарстві видів зварювання. Комплект обладнання для ЕДЗ складається із джерела живлення змінного (зварювальні трансформатори, агрегати, генератори змінного струму) чи постійного струму (випрямлячі, перетворювачі, спеціалізовані джерела постійного струму); блоку керування процесом; пристроїв і пристосувань для подачі присадочного матеріалу; інструменту для забезпечення процесу (струмопровідні проводи від мережі до джерела струму (марка ПРГ), для підключення держаків (марка ПРГД), зварювальні електроди).

Джерела живлення зварювальної дуги характеризують за призначенням (універсальні і спеціалізовані), типом струму (змінного чи постійного), способом встановлення (стаціонарні, пересувні, вбудовані).

Ручне ЕДЗ здійснює робітник-зварювальник, який подає в місце зварювання і переміщує уздовж заготовок спеціальні електроди – дротяні стержні довжиною 350-450 мм і діаметром 0,3-1,2 мм, покриті спеціальною змазкою. Електроди характеризують за призначенням (для зварювання конструкційних сталей, теплотривких чи високолегованих сталей і наплавлення); типом покриття (стабілізуюче, захисне і легуюче); хімічним складом шлаків (кислі та основні). Для ЕДЗ вуглекислих сталей використовують електроди типу Е42, Е60 та ін., інструментальних - Е70, Е150 та ін. (в їх маркуванні вказують міцність шва), легованих - Е-10Х17Г, Е-12Х13 та ін. (в їх маркуванні вказують хімічний склад зварювального дроту). Електроди повинні бути запаковані у герметичні пластмасові, металеві чи картонні коробки масою 3—8 кг (вторинна упаковка) і поміщені у ящики (з картону товщиною 2,5 мм, дерева чи плити ДВС марки Т) масою до 50 кг (первинна упаковка) із надписом "Обережно, крихке", "Боїться вологи".

Товарознавчу характеристику джерел струму для зварювання здійснюють за типом виробу (Т - трансформатор (ТД-500; ТДП-1; ТСП-2; ТРПШ-500 та ін.), У- випрямляч (ВД-301; ВД-502; ВДУ-500; ВДМ-1001 та ін.), Г- генератор (Гд-303), П - перетворювач, АЗ - зварювальний агрегат (АЗБ-ЗОЗМ; АЗБ-300-7 та ін.); У - джерело струму установки для зварювання електродом, що не плавиться (УДГ-301, УДГ-501) і різання плазмовою дугою (АВПР-2)); видом зварювання (Д – дугове, П – плазмове); способом зварювання (Ф - під флюсом, Г - в захисних газах, У - універсальне джерело для декількох способів, П – переносне, відсутність літери вказує на ручне зварювання покритими електродами); кількістю робітників, що можуть працювати одночасно (М – для декількох постів (працівників), О – для одного посту (працівника)); номінальним струмом; кліматичним виконанням (П - для помірного клімату, Т- тропічне виконання); категорію розміщення джерела (1 - для роботи на відкритому повітрі; 2 - для роботи в приміщеннях, де коливання температури і вологості несуттєво відрізняються від коливань на відкритому повітрі; 3 - для роботи у закритих приміщеннях, де коливання температури, вологості і вплив піску та пилу істотно менший, ніж на відкритому повітрі; 4 - зі штучним регулюванням кліматичних умов; 5 - для роботи при підвищеній вологості). В Умовному позначенні джерел струму також вказують реєстраційний номер виробу.

Основними видами ЕДЗ в сучасному промисловому виробництві (завдяки високій продуктивності) є напівавтоматичне і автоматичне зварювання. Їх товарознавча характеристика передбачає описання за способом захисту ділянки дуги дуги, видом електродного дроту, способом регулювання, конструктивним виконанням, типом застосовуваного струму та ін

Обладнання для газового зварювання і різання (ОГЗР) включає газогенератори (для утворення ацетилену, метану й інших горючих газів), балони (для кисню і горючих газів), комплектуючі до балонів (газові редуктори з фільтром-відстійником, двома манометрами і вентилями та робочий інструмент (інжекторні пальники для зварювання, універсальні різаки і сполучні шланги).

Для газозварювання застосовують зварювальний дріт 56-ти марок (ЗЗв-08А: 2Зв-38Х25Н16-Ш та ін.), який характеризують діаметром (0,3-12 мм), наявністю захисного покриття (обміднений -О) і маркою сталі та поставляють в бухтах масою 45-130 кг чи касетами масою до 20 кг.

Балони з ацетиленом (С₂Н₂) фарбують в білий колір; тиск у них - до 1,6 МПа. Кисневі балони фарбують в голубий колір; надлишковий тиск у 15,0 Мпа дозволяє вміщати в 1 балон до 6000 л кисню. Для зниження тиску газів на виході використовують редуктори (знижують тиск кисню із 15 до 0,3 МПа, ацетилену - із 1,6 до 0,02-,05 Мпа).

Зварювальні пальники призначені для утворення струменю газозварювального полум'я, бувають низького і середнього тиску.

Для різання металевих виробів і конструкцій у металургійній, металообробній і суднобудівній промисловості найчастіше використовують хімікотермічне газове різання, яке здійснюють газовими різаками. Розрізняють різання кисневим списом (із пропалюванням глибоких отворів) і розділювальне, ручне і машинне (відповідно здійснюється універсальним різаком та зварювальними автоматами і напівавтоматами з одним чи декількома різаками. Плазмове різання передбачає використання установок типу АВПР-2 чи спеціалізованих джерел (тиристорних випрямлячів з установками УПР-201, АПР-402 та ін).

Найбільш повна інформація про зварювальне устаткування вказана у спеціальних каталогах.

§5. Товарознавча характеристика обробного устаткування, інструментів і приладів для вимірювання

Обробне устаткування (ОУ) – найважливіша складова основних засобів будь-якого виробничого підприємства, його техніко-виробничий потенціал. Тому проблеми купівлі-продажу ОУ повинні бути під постійною увагою. Ефективність ОУ при експлуатації знижується найбільше через спрацювання його окремих деталей, що у свою чергу знижує точність обробки виробів, зменшує потужність і продуктивність. Експлуатаційні характеристики ОУ можна відновити технічним обслуговуванням, ремонтом, заміною деталей чи вузлів. Тому ефективна комерційна діяльність на ринку ОУ є особливо актуальною для виробництва

Основними видами ОУ є (метало-, дерево-, камене- тощо) обробні верстати, центри, машини (крім склеювально-збирального та оздоблювального устаткування). Для обробки металів тиском застосовують устаткування, що виконує операції прокатування (прокатні станки і т.п.), пресування (преси), волочіння (волочильні станки), кування і штампування (молоти, штампи) та ін. У промисловості і сільському господарстві найбільш поширені метало- і деревообробні станки та ручний і механізований (з електричним чи пневматичним приводом) інструмент, котрий використовують для обробки матеріалів. Особливу групу складають абразивний інструмент і матеріали та вимірювальний інструмент і прилади.

Основною групою металообробного устаткування (МУ) є металообробні верстати (МОВ) - головна складова механічних цехів виробничих підприємств. У групу МОВ входять металорізальні верстати для обробки різальним інструментом виробів з металів, пластмас, скла, кераміки та ін. Їх товарознавча характеристика передбачає описання за призначенням і конструктивними особливостями (групи і типи, табл. ); ступенем спеціалізації (універсальні, спеціалізовані і спеціальні); точністю обробки (класи нормальної (Н), підвищеної (П), високої (В), особливо високої (А) і особливо точної (С) обробки); габаритними розмірами і масою (легкі - до 1 т, середні - до 10 т і важкі - понад 10 т); ступенем автоматизації управління (категорії: 1 - неавтоматизовані, 2 - напівавтоматизовані, 3 - автомати і 4 – саморегульовані).

У маркуванні МОВ перша цифра позначає номер групи, друга - тип, решта - основні розміри верстата або оброблюваної деталі (табл. ); літери розшифровуються так: Г - горизонтальний, Ф - фрезерний, Р - розточувальний, С – свердлильний; літера Ф з цифрами 1-4 позначає систему програмного керування; інші літери позначають модернізацію, клас точності і модифікацію.

Для підвищення продуктивності і покращення умов праці використовують обробні центри на базі багатоопераційних станків з ЧПУ, промислові роботи, робототехнічні комплекси та автоматизовані лінії.

Металорізальні верстати комплектують різноманітним металообробним інструментом (МОІ), який групують за типами верстатів (різці для токарних верстатів, фрези, свердла, зуборізи, різьбонарізні, шліфувальні і т.д. Будь-який інструмент, що використовується для обробки певного матеріалу, повинен бути твердішим.

Різець - різальний інструмент у вигляді стрижня прямокутного, квадратного чи круглого поперечного перерізу, передня ріжуча частина якого (голівка) має визначену форму і заточується під кутом, який залежить від властивостей оброблюваного матеріалу, режимів різання та інших факторів. Товарознавча характеристика різців здійснюється за технологічною групою верстатів (токарські, стругальні, довбальні); виконуваною роботою (токарні прохідні прямі, прохідні упорні, підрізні прямі, підрізні упорні, підрізні торцеві, прорізні, канавкові, відрізні, розточувальні, галтельні, стругальні, стругальні чистові, підрізні, довбальні прохідні і прорізні, для нарізування зовнішньої і внутрішній різьби і т.д.); напрямом подачі (поздовжні, радіальні, тангентальні); оброблюваному матеріалу (метал, деревина, пластична маса та ін.); конструкцією (суцільні, складені, зварні, зібрані з механічним кріпленням твердосплавних пластинок); напрямом ріжучої крайки (ліві і праві); матеріалом ріжучої частини (вуглецева, легована, швидкоріжуча сталь; твердосплавний матеріал; металокераміка; композиційні матеріалі та ін.

Фреза – багатолезовий різальний інструмент для обробки матеріалів на фрезерних верстатах, у процесі обробки фреза здійснює обертовий рух, перпендикулярний до осі обертання подачі. Товарознавча характеристика фрез здійснюється за призначенням (для обробки площин; зняття фасок; нарізування

зубів і черв'ячних коліс; обробка пазів, канавок і шліців); формою зубів (прямі, похилі, гвинтові, разнонаправлені, гостроконечні); конструкцією (суцільні, складені, комплектні, збірні); способу кріплення (насадні і кінцеві); напрямом гвинтових канавок (право- і ліворіжучі); типом поверхні, на якій є зубці (циліндричні прямозубі, з гвинтовими зубцями, кінцеві, дискові 2 і 3-торонні; торцеві, кінцеві, пальцеві модульні, черв’ячні).

Свердлильні і розточні верстати комплектують свердлами, зенкерами, зінковками, розгортками та іншим інструментами.

Свердло - металевий стержень, робоча частина якого має ріжучі елементи, а хвостова служить для закріплення свердла в патроні чи шпинделі верстата. Свердла використовують для отримання отворів в матеріалі та для розсвердлення (збільшення діаметру) отворів. Товарознавча характеристика свердел передбачає їх описаннях за конструкцією (спіральні (гвинтові), кільцеві, конічні, свердла-зенкери, комбіновані, для глибокого свердління (рушничні, гарматні), перові), матеріалом і формою робочої та хвостової частини, діаметром отвору, оброблюваним матеріалом (призначенням).

Зенкер - багатолезовий інструмент для зенкерування (чистової обробки отвору після свердління). Оскільки зенкери використовуються часто паралельно із свердлами, то ознаки їх товарознавчої характеристики практично такі ж, як і свердел (лише поділ за конструкцією дещо інший - гладкі, для ступеневих отворів, насадні, перові).

Зінковка - багатолезовий різальний інструмент для одержання циліндричних чи конічних заглиблень і отворів, зняття фасок. Товарознавча характеристика зінковок здійснюється за конструкцією (власне зінковки і зінковки-підрізки) та тими ж ознаками, що і зенкерів та свердел.

Розвертка - багатолезовий різальний інструмент для точної обробки отворів круглого поперечного перерізу. Товарознавча характеристика розверток здійснюється за типом оброблюваних отворів (циліндричні і конічні), видом оброблюваних матеріалів (звичайні і нержавіючі сталі, легкі сплави), типом обробки (чорнова або чистова), конструкцією і призначенням (ручні циліндричні, розтискувальні, регульовані; машинні з циліндричним чи конічним хвостиком; для глухих і наскрізних отворів .

Протяжки - багатолезовий (багаторізцевий) металорізальний інструмент для обробки наскрізних отворів і зовнішніх поверхонь способом протягування на протяжних верстатах. Основними ознаками їх характеристики є конструкція і призначення (круглі з подовжньою схемою різання чи похилого різання, для квадратних отворів, шліцеві і шпонкові).

Зубценарізний інструмент використовують для виготовлення та обробки зубчатих і черв’ячних коліс, зубчатих рейок та інших виробів на зубонарізних верстатах. Основними видами цих інструментів є фрези, довбні, різці, гребінки, шевери (зубчасті колеса чи рейки з ріжучою крайкою) і головки (для нарізання конічних зубчатих коліс).

Для нарізання різьби використовують різьбонарізний інструмент - мітчики ручні, машинні та машинно-ручні; головки; гребінки; фрези різьбові гребінчасті і дискові; плашки; патрони муфтові і трубонарізні; різці для нарізання зовнішньої і внутрішньої різьби на токарних верстатах.

Для грубої і чистової обробки поверхонь на шліфувальних і полірувальних верстатах використовують інструменти з абразивними матеріалами (кварцом, корундом та ін.). Найбільш поширеними є шліфувальні круги - тверді монолітні абразивні інструменти, виготовлені із абразивних і сполучних (неорганічних чи органічних) матеріалів. Основні характеристики шліфувальних кругів вказують у їх маркуванні (наноситься незмивною фарбою; вказує виробника, вид абразиву, зернистість, ступінь твердості круга, спосіб сполучення абразиву, структуру круга, геометричну форму круга, зовнішній діаметр і висотау круга, діаметр отвору закріплення, максимально можливу швидкість обертання

Широке використання мають також спеціальні шліфувальні головки (циліндричні, кутові, конічні, склепінчасті, кульові), шліфувальні бруски (квадратні плоскі, тригранні, круглі і напівкруглі) та шліфувальні сегменти (плоскі, випукло-ввігнуті, ввігнуто-випуклі, випукло-плоскі, трапецієвидні).

Інструмент для шліфувальних і полірувальних верстатів поставляється у комплекті з запасними частинами і зберігається разом з верстатами.

На ринку засобів виробництва деревообробне устаткування (ДУ) представлене дереворіжучими верстатами (ДРВ), склеювально-збиральльним та оздоблювальним устаткуванням для виготовлення широкого асортименту напівфабрикатів і виробів (пиломатеріалів, фанери, деревостружкових і деревоволокнистих плит, будівельних деталей, меблів, музичних інструментів, спортивного інвентарю, деталей транспортних засобів та ін.).

Основну групу ДУ складають ДРВ – устаткування, призначене для механічної обробки (різання) деревини і дерев’яних матеріалів. Технологічно і функціонально ДРВ мають багато спільних ознак з металорізальними (рис. ). Основними товарознавчими характеристиками ДРВ є призначення, ступінь універсальності (ДРВ загального призначення (універсальні), спеціалізовані і спеціальні) і ступінь автоматизації (ручні, напівавтомати, автомати). Основними функціональними вуз­лами ДРВ є станина, шпиндельний робочий стіл та інші частини, аналогічні вузлам металорізальних верстатів; але є ДРВ, що мають специфіку будови, пов'язану із при­значенням та властивостями оброблюваного матеріалу. ДРВ мають власну систему умовних позначок (включає перші літери назви верстата і цифри, що позначають один із найважливіших параметрів верстата (оброблюваної деталі) та номер моделі).

Основними видами ДРВ є лісопильні вертикальні рами (одноповерхові – Р, двохповерхові – 2Р), лісопильні горизонтальні рами (РГ), стрічкопильні верстати (столярні – ЛС, ділильні – ЛД, для поздовжнього розпилювання колод – ЛБ), круглопильні для поздовжнього розпилювання (колод з подачею на візку – ЦДТ, пиломатеріалів – ПД, прирізні – ЦДК), круглопильні для поперечного розпилювання (балансирні – ЦКЕ, маятникові – ЦМЕ), супортні (з прямолінійним переміщенням пили – ЦПА), фугувальні (СФ), рейсмусові (СР), фугувально-рейсмусові (ФР), чотиристоронні поздовжньо-фрезерні (С), шипорізні для рамного шипа (односторонні – ШО, двохсторонні – ШД, для обробки ящичного, прямого шипа – ШП, для шипа “ласточкін хвіст” –ШХЛ), фрезерні (Ф), свердлильні (СВ), свердлильно-фрезерні (пазувальні – СПВ), ланцюгово-довбальні (ДЦ), токарні (Т), кругло палочні (КП), шліфувальні (ШЛ).

За призначенням ДРВ поділяють на 3 групи: для розкроювання дерев’яних матеріалів, для чорнової і для чистової обробки заготовок.

Розкроюванням називають розпилювання пиловочної сировини (кряжів, колод) пиломатеріалів (брусків, дощок) і листових матеріалів (фанери, столярних плит) у подовжньому чи поперечному напрямку та видалення недоліків і отримання криволінійних заготовок. Для розкроювання використовують лісопильні рами, стрічкопильні і круглопильні верстати великої продуктивності, що мають значні розміри і поставляються за спеціальними замовленнями.

Для механічної обробки деревини використовують також обробний інструмент, основною товарознавчою характеристикою якого є спосіб обробки (спосіб дії на матеріал) та призначення: поздовжнє і поперечне розпилювання (пили ручні поперечні двосторонні, поздовжні односторонні; лучкові, машинні рамні; стрічкові, поперечні, поздовжні, дискові; ножовки для дерева вузькі і широкі); утворення отворів (долота, довбні, бури, коловороти, свердла (для ручного і машинного свердління - спіральні, ложечкові, центрові, буравочні), обробка поверхні (сокири, колуни, стамески, рубанки ручні та електричні; фуганки ручні; циклі, струги, залізка (ножі) шерхебельні, цинубельні, зензубельні, фальцгобельні).

Основні види деревообробних інструментів як правило входять в комплект ДРВ

Деякі групи ручних і механічних інструментів (слюсарний, ковальський абразивний) та вимірювальні інструменти і прилади не входять в комплектацію відповідних верстатів, а функціонують самостійно.

Слюсарні інструменти призначені для виконання слюсарних і складальних (монтажних) робіт - збирання роз’ємних гвинтових з'єднань (викрутки, гайкові розсувні ключі, торцеві шпилькокрути), утримання оброблюваних виробів у робочому положенні (ручні стискувальні і паралельні тиски (затискачі), механічні кліщі, струбцини, домкрати, плоско- і круглогубці), розділення (“відкушування”) дроту (гострогубці, пасатижі, прямі гострогубці), зняття окремого значного за товщиною шару металу і рубання листового металу (зубила), рубання твердих металів і вирубування вузьких канавок (крейцмейселі, бородки), розмітки (кернери, повірочні і розміточні плити), поперечного розпилювання, пропилювання і різання (ножовки для металу, монтерські нескладні ножі, труборізи, ножиці для металу з різними ножами (рівнобіжними, нахиленими, дисковими, висічними, вібраційними, летючими)), зняття тонкого шару металу, точного припасування і заточення ріжучого інструменту (рашпілі, напилки, надфілі (різної конфігурації), шабери, абразивні бруски), збиральних та електромонтажних робіт (ключі гайкові, шарнірний інструмент (плоскогубці комбіновані, кусачки прямі і бічні), викрутки слюсарно-монтажні з діелектричними ручками, паяльники, паяльні лампи (лютувальні)), нарізування і накатування різьби (клупи з резьбонарізними і резьбонакатувальними плашками (лерками), фрези різьбонарізні гребінчасті і дискові, головки різьбонарізні, різьбонакатувальні головки з мітчиками і воротками).

Для пластичного формування металу, ручного чи машинного кування застосовують ковальський інструмент (рис. ), а для допоміжних робіт при куванні - кантувачі, підйомні крани, трансманіпулятори (для великого кування), та спеціальні кліщі (для середнього і малого кування).

До електроінструменту відносять ручні машини з приводом від електродвигуна - електродрилі, електрошліфувальні і електровіброшліфувальні машини, електропили, електроножиці, електролобзики, електрошуруповерти, електродовбні, електроперфоратори, електровідбійні молотки, електрорубанки, електротрамбу­вальні та ін. (табл. 12.1 ). Електроінструмент розрахований на живлення не більше 36 В, а в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не більш 220 В.

Таблиця 12.1