2.6. Ринковий механізм координування господарського життя суспільства

Найефективнішою сучасною формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка, за якої виробник створює продукт для споживання іншими через обмін.

В економічній літературі немає єдиного визначення сутності ринку. У багатьох визначеннях ринку наголо­шується на системі відносин між людьми:

— інститут, або механізм, що зводить разом покуп­ців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг;

— місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладан­ня торговельних угод;

— економічні відносини, пов'язані з обміном това­рів і послуг, у результаті яких формуються попит, про­позиція і ціна.

Однак зводити ринок лише до обміну, обігу чи торгів­лі недоцільно, бо він охоплює всі сфери господарської діяльності: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Ринок — інститут, або механізм, що забезпечує синхронізацію господарських рішень та узгодження економічних інтересів покуп­ців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг.

У сучасній науковій літературі поняття «ринкове господарство» Іноді ототожнюють з поняттями «ринок», «ринкова економіка», «ринкова організація виробниц­тва», «ринкове середовище». їх можна використовува­ти як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких ґрунтується на конкуренції. В еконо­мічній системі ринкове господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю відносин купівлі-продажу, які відображають збалансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для господарських суб'єктів; з іншо­го — воно генерує безперервність процесу відтворення, Кого цілісність, Отже, ринок є складовою, компонентом ринкового господарства.

Основними умовами виникнення та ефективного функціонування ринку є:

1) суспільний поділ праці, завдяки якому відбу­вається спеціалізація виробників на виготовленні кон­кретних продуктів. Спеціалізація функцій дає змогу Кожній особі і кожній сфері суспільної діяльності з найбільшою вигодою використовувати кожну специфічну відмінність кваліфікації і ресурсів;

2) економічне відособлення окремих виробників як власників, тобто різноманітність форм власності, серед яких саме приватна власність стимулює до якнайефек­тивнішого її використання.

Ринок як складне, полісистемне утворення має над­пий чайно багату структуру. Його складовими є ринки: товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютний, праці, інформації, т. зв. тіньовий, а також ринкова інфраструктура. Кожний елемент здатен функціонува­ти и автономному режимі і має свою структуру. Усі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки орга­нічно пов'язані між собою в становленні та розвитку. Порушення цього взаємозв'язку перешкоджає існуван­ню повноцінного ринкового середовища.

Основним об'єктом ринку є товар (продукт) як жит­тєве благо, призначене не для власного споживання, а для обміну. Суб'єктами ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб'єктності та дієздатності; групи гро­мадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності.

В економічно розвинутих країнах ринок виконує такі основні функції:

— відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних економічних законів загального характеру;

— забезпечення еквівалентності економічних відно­син, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб'єктів;

— блокування господарської і регіональної відособ­леності, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних від­носинах;

— створення економічних передумов для демокра­тизації господарського життя;

— утвердження ефективного господарювання;

— вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності;

— стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва;

— встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці;

— розвиток конкурентних засад.

У ринковій економіці споживчий попит відіграє важливу роль у визначенні видів і кількості вироблених продуктів. Споживачі витрачають свій дохід на товари, які хочуть і можуть купувати. Конкуренція змушує фірми застосовувати ефективну і продуктивну техноло­гію, що вимагає найменших витрат.

Визначити ефективність обраних напрямів викори­стання ресурсів допоможуть ринкові ціни. Ціни, які домогосподарство отримує за ресурси, доставлені на ринок, визначають частину національного продукту в грошовому вираженні, що надходить у розпорядження домогосподарства. Ціни на продукти відіграють вирі­шальну роль у формуванні структури грошових витрат споживачів. У межах грошового доходу кожного домо­господарства споживчі вподобання і відносні ціни товарів детермінують розподіл національного продукту. Отже, ціни є основним засобом передавання інформації у ринковій економіці, Вони повинні вільно пристосовуватись до ринкових умов, відіграючи роль координувального механізму.

Конкурентна ринкова система сигналізує постачаль­никам ресурсів і підприємцям про зміни у споживчих, коригуючи розподіл ресурсів економіки. Конкурентна ринкова економіка створює також умови, що стимулюють тех ніч: ній прогрес і накопичення капіта­лу. Конкуренція керує корисливими мотивами підпри­ємств і постачальників ресурсів, стимулюючи зацікавленість суспільства в ефективному використанні рідкіс­них ресурсів.

Основною економічною перевагою ринкової системи постійне стимулювання ефективності виробництва. Економіка, застосовуючи найефективніші технології, виробляє те, чого вимагають споживачі. Ринкова система функціонує і корегується автоматично в результаті І індивідуальних, децентралізованих, а не централізованих рішень.

Водночас економісти вказують на такі недоліки ринкової системи: послаблення з часом контрольного механізму і впливу конкуренції; нерівність у розподілі доходів; нездатність враховувати колективні потреби і наявність зовнішніх вигод та витрат, що перешкоджають виробництву такого набору товарів і послуг, який найбільше потрібен суспільству; відсутність гарантій повної зайнятості і стабільного рівня цін. Тому необхідне корегування вад ринку. Отже, сучасний ринок — це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, де тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні ре­гулювальні інститути (передусім державні) і масова свідомість.

Основними законами, яким підпорядковується ринок, є закон пошту та закон пропозиції. Попит визначає кількість продукту, яку споживачі готові і взмозі купити за певною ціною протягом певного періо­ду часу.

Закон попиту — обернено-пропорційна залежність між ціною товару та його обсягом, який споживачі хочуть і можуть придбати за такою ціною.

Зв'язок, втілений у законі, пояснюють такі основні причини:

— для споживачів ціни є бар'єром, що заважає їм зробити покупку. Висока ціна позбавляє споживачів бажання купувати, а низька — навпаки;

— споживання піддається дії принципу спадної гра­ничної корисності, згідно з яким наступні одиниці про­дукту приносять все менше і менше задоволення, — споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що ціна його знижується;

— на дещо вищому рівні аналізу закон попиту мож­на пояснити ефектами доходу і заміщення. Ефект дохо­ду вказує, що за нижчої ціни людина може купити біль­ше продукту, не відмовляючи собі у придбанні альтерна­тивних товарів, тобто зниження ціни продукту збільшує купівельну спроможність споживача. Ефект заміщення виражається в тому, що за вищої ціни у людини з'яв­ляється стимул придбати дешевший аналогічний товар.

Цей зворотний зв'язок між ціною продукту і величи­ною попиту можна зобразити у вигляді спадної кривої D на графіку (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Криві попиту і пропозиції. Ринкова рівновага

Крім ціни, на попит впливають інші фактори (нецінові детермінанти), що призводять до зсуву кривої попиту:

— зміна доходу;

— зміна цін на суміжні товари;

— зміни смаків і вподобань споживачів;

— кількість, споживачів на ринку.

Вплив нецінових детермінант призводить до зміни попиту, яку слід відрізняти від зміни величини попи­ту, що означає рух від однієї точки до іншої кривої попиту (рис. 2.7), перехід від точки а до а. Зміну попи­ку під впливом нецінових детермінант та її вплив на рівноважну ціну та обсяг продемонстровано на рис. 2.8.

Рис. 2.8. Зміна попиту під впливом нецінових детермінант

Співвідношення між ціною товару та його обсягом, який продавці хочуть і можуть продати за такою ціною, називають пропозицією. Ціна товару впливає на пове­дінку виробника при ухваленні рішення про обсяг про­дукції. Причому стимул до виробництва є тим більшим, чим вищою є ціна. Отже, існує позитивний, або прямий зв'язок між ціною і обсягом продукту, пропонованим на ринку, який визначає закон пропозиції.

Закон пропозиції — прямо пропорційна залежність між ціною товару та його обсягом, який продавці товару хочуть і можуть про­дати за такою ціною.

Дію закону пропозиції можна зобразити на графі­ку у вигляді кривої S, що показує різні обсяги про­дукту, які можна виробити за кожною конкретною