3.1.3.8. Плеврити

Плеврит - запалення плеври, що виникає як реакція плеври на пато­логічні зміни в сусідніх органах і тканинах, або є проявом системного зах­ворювання.

Сухий плеврит

Сухий плеврит виникає у разі втягнення обмеженої ділянки плеври в запальний процес навколо патологічного вогнища в легенях, лімфатичних вузлах та інших сусідніх органах. Плевра має бар'єрну функцію. Токсичні речовини, які надходять з внутрішньогруднинних патологічних вогнищ, на­громаджуються в плеврі, спричиняючи запалення.

При наявності анастомозів між лімфатичною системою грудної та че­ревної порожнини плевра може реагувати запаленням на піддіафрагмаль-ний абсцес, перитоніт, холецистит, панкреатит.

165

чинники

У більшості випадків сухий плеврит є ознакою туберкульозу. Може виникати при пневмонії, абсцесі, гангрені легень, актиномікозі, системних захворюваннях сполучної тканини, пухлинах легень, травмах грудної стінки, загальному або місцевому переохолодженні.

КЛІНІКА

Біль в грудній клітці, що підсилюється при кашлі, на висоті вдиху, по­легшується при обмеженні об'єму рухів грудної клітки, через що хворий дихає поверхнево.

Субфебрильна температура тіла 7-10 днів. Кашель сухий болісний. В анамнезі виявляється один або декілька можливих чинників. Має місце рап­товий початок.

Загальний стан хворого визначається перебігом основного захворю­вання і від приєднання фібринозного плевриту не погіршується.

Пальпація іноді виявляє шум тертя плеври у зоні запалення. Натиску­вання у цьому місці на міжреберні проміжки підсилює біль. Біль зумовле­ний переходом запального процесу на парієтальну плевру, передається на м'язи грудної клітки. Для верхівкового плевриту характерні:

• синдром Поттенджера-Воробйова - ригідність великих грудних м'язів;

• синдром Штернберга - ригідність трапецієподібних м'язів.

При ураженні діафрагмальної плеври можуть виявитися ознаки, харак­терні для захворювань органів черевної порожнини:

- біль в підребер'ї з іррадіацією в надпліччя;

- ікання, блювання, ригідність м'язів передньої черевної стінки. Помірне відставання ураженої половини грудної клітки при диханні. Перкуторно - обмеження дихальної рухомості легеневого краю. При аускультація - шум тертя плеври на обмеженій ділянці, коротко­ часно.

Захворювання триває 2-3 тижні і закінчується повним розсмоктуван­ням або утворенням плевральних злук. При прогресуванні процесу з утво­ренням випоту біль зменшується, шум тертя плеври щезає.

Тривалий рецидивуючий перебіг сухого плевриту свідчить на користь активного туберкульозу легень або в лімфатичних вузлах середостіння.

Випітний плеврит

Випітний плеврит може виникати вслід за фіброзним плевритом; може виникати первинно, з повільним початком. Хворіють люди молодого віку. Жінки в 1,5 раза частіше ніж чоловіки.

ЧИННИКИ

Найчастіше причиною є туберкульозна інфекція, яка підтверджується наявністю мікобактерій в ексудаті.

КЛІНІКА

Захворювання виникає поступово на тлі нерізковиражених проявів інтоксикації (загальна слабість, нічна пітливість, субфебрильна темпера­тура тіла, зниження апетиту, біль у грудях).

166

Задишка, що поступово наростає і через 3-4 тижні досягає максимуму. Хворі займають вимушене положення в ліжку, лежать на боці ураження або з високим узголів'ям.

Ціаноз губ, набухання шийних вен. Обмеження дихальних рухів на боці ураження, помірна пастозність шкіри в цих відділах. Над випітом - вкоро­чення перкуторного звуку, верхня межа якого має дугоподібну форму {лінія Соколова-Еліс-Дамуазо). Вона йде від хребта назовні і догори до задньої підпахвинної лінії {там її найвища точка). Переконливі перкуторні ознаки наявності рідини лри скупченні більше 500 мл ексудату. Задишка (тахіп-ное). Над зоною перкуторного притуплення - ослаблене везикулярне ди­хання й ослаблене голосове тремтіння.

При великій кількості ексудату в нижніх відділах дихання не вислухо­вується, а у верхній зоні колабованої легені - вислуховують дихання з брон­хіальним відтінком.

Вважають, що якщо рівень притуплення проходить спереду по IV реб­ру, то в плевральній порожнині скупчилось до 1500 мл ексудату.

Тахікардія, зміщення органів середостіння у протилежну сторону.

Період нагромадження ексудату супроводиться зниженням діурезу, збільшенням маси тіла.

Рентгенологічно можна виявити наявність 300 мл (обстеження в прямій і боковій проекціях), а також в положенні хворого на боці ураження {лате-рографІя). Рідина дає тінь у вигляді меніска. За показаннями проводять томографію.

Ультразвукове обстеження дозволяє відрізнити скупчення рідини {мен­ше 100 мл) в плевральній порожнині від легеневої інфільтрації.

При плевральній пункції - серозний ексудат, посів якого виявляє сте­рильність.