Виконання аналізу.

У пікнометри за допомогою сифона наливають досліджувану воду. Не закриваючи пікнометр пробкою, додають реактиви Вінклера - по 1 мл кожний. Піпетку з реактивом опускають на одну третину склянки. Спочатку додають лужний розчин іодиду калію, потім хлориду марганцю. Закривають пробкою так, щоб не було пухирців повітря, і перемішують. Пробу ставлять у темне місце на 1-2 чи години на добу. Після відстоювання відкривають пробку і додають 1 мл концентрованої фосфорної чи розведений (1:1) сірчаної кислоти. Закривають пробкою. Перемішують до розчинення осаду і титрують тіосульфатом натрію (0,01 н.) до блідо жовтого кольору. Додають 0,5 мл крохмалю і титруют до повного знебарвлення. Обмивають відтитрованим розчином стінки склянки і дотитровують. Розраховують по формулі:

Х = n (0,08(1000/V),

де n- об'єм тіосульфату натрію, який пішов на титрування, мл; V - об'єм склянки;

Визначення бск5 (біохімічного споживання кисню)

Готування нерозбавленої проби.

При обробці води з передбачуваним біохімічним споживанням кисню від 0 до 6 мг/л у судину ( колба чи циліндр ємністю 2 л) наливають близько 1 - 1,5 л проби води. Проба повинна мати температуру 20 оС и повинна бути насичена киснем повітря (шляхом інтенсивного збовтування). У двох склянок наливають сифоном досліджувану воду, наповняючи їх доверху, і закривають притертими пробками так, щоб не залишилося пухирців повітря. Потім наливають цю же воду в ковпачки від склянки і, перевернувши склянки догори дном, уставляють з у ковпачки, витісняючи з останніх воду так, щоб пухирці повітря не потрапили в ковпачки. Після цього ставлять склянки в нормальне положення. В одній склянці відразу ж визначають розчинений кисень. Іншу витримують протягом 5 доби в темряві при температурі 18 – 20С.

Готування розведеної проби.

При обробці води з передбачуваною величиною БСК> 6 мг/л, її розбавляють попередньо приготовленою водою, що розбавляє, у співвідношенні: ХСК: 4 = Х (у скількох разів розбавляти). Готування води для розбавленння: по 1 мл солей на 1 л дистильованої води з додаванням фосфатного буфера до рН = 7,2. Розчини солей готуються розчиненням 21,75 г КНРО₄, 33,4 г Na₂HPO₄, 22,5 MgSO₄ 7 H₂O, 27,5 CaCl₂, FeCl₃6 H₂O, 1,7 KH₂PO₄.

Розрахунок: БСК₅ = З₁-З₂ / V 1000, де З₁ - концентрація кисню в нульовий день; З₂ - концентрація кисню на п'ятий день; V - об'єм стічної води, що міститься в 1 л проби після всіх розведень. Якщо вода не розбавлялася, то розраховують по формулі:

БСК₅ = З₁   – З₂.

ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”

Інститут природничих наук

Кафедра органічної та аналітичної хімії

Методичні вказівки і рекомендації

до виконання лабораторних робіт з курсу

“Промислова екологія”

Лабораторна робота №6

Визначення біхроматної і перманганатної окиснюваємості води

Затверджено на засіданні кафедри органічної т аналітичної хімії

(протокол № 1 від “30” серпня 2013 р.)

Завідувач кафедрою _____________ Миронюк І.Ф.

Підготував викладач ____________ Миронюк І.Ф.

Івано-Франківськ, 2013

Визначення біхроматної окиснюваємості води

Теми та завдання для домашньої підготовки

1. Забруднювач води іон міді (2). З використанням наданих таблиць визначити найбільш перспективну сполуку для зв’язування цього забруднювача в осаді. Написати рівняння дисоціації та математичний вираз ДР для вибраної сполуки. Виходячи з математичного виразу ДР розрахувати концентрацію міді над осадом в моль/л, мг/л та в млн^-1.

2. Навести принципи класифікації природних вод по хімічному складу (по переважному аніону та катіону).