1.2 Другий період другої світової війни

а) Загальне становище сторін

22 червня 1941 р. германські війська і її союзники (Угорщина, Італія, Румунія, Фінляндія) розпочинають бойові дії проти Радянського Союзу, чим розпочався новий етап в ІІ світовій війні - Велика Вітчизняна війна.

Велика Вітчизняна війна включає в себе три періоди: І – червень 1941 – 18 листопада 1942 рр., ІІ – з 19 листопада 1942 – до грудня 1943 рр., ІІІ – січень 1944 – травень 1945 рр.

Німецькі війська планували, у відповідності до плану “Барбароса“, розгромити Радянську армію в швидкотемпній кампанії ще до того як буде закінчена війна проти Англії. План розроблений в 1940 році передбачав блискавичний розгром основних сил Червоної Армії на захід від річок Дніпро і Західна Двина, а потім вихід на лінію Архангельськ — Волга — Астрахань. Війну передбачалося виграти протягом 2-3 місяців.

Разом з європейськими союзниками Германія зосередила для нападу на СРСР 191,5 дивізій; сили супротивника налічували 5,5 млн. чоловік, біля 4,3 тис. танків і штурмових гармат, 47,2 тис. гармат і міномети, біля 5 тис. бойових літаків, 192 кораблі. Німеччина планувала проти СРСР «блискавичну війну» («бліцкриг»).

Зусилля СРСР в 30-е роки по створенню системи колективної безпеки не увінчалися успіхом. Пакт про ненапад з Німеччиною (1939р, серпень) дозволив відтягнути початок війни. Проте обороноздатність країни була підірвана проводимою тоталітарним режимом соціально-економічною політикою, масовими репресіями, що охопили і військові кадри, а також крупними прорахунками у військовому будівництві, у визначенні вірогідних термінів початку війни, головна вина в чому лягає на І. В. Сталіна і його найближче оточення.

До червня 1941 Червона Армія мала 187 дивізій; в її складі було близько 3 млн. чоловік, більше 38 тис. гармат і мінометів, 13,1 тис. танків, 8,7 тис. бойових літаків; в Північному, Балтійському і Чорноморському флотах налічувалося 182 кораблі і 1,4 тис. бойових літаків. Радянські війська не були повністю укомплектовані особовим складом, танками, літаками, зенітними засобами, автомобілями, інженерною технікою; війська і командний склад мали низький рівень підготовки.

б) Перший період Великої Вітчизняної війни

Перший період включає три кампанії: літнє-осінню оборонну кампанію 1941 р., зимню наступальну 1941/42 рр. та літнє-осінню оборонну кампанію 1942 р.

Літнє-осіння кампанія 22 червня – 4 грудня 1941 р.

22 червня 1941 фашистська Німеччина віроломно напала на СРСР. Створивши на напрямі ударів переважну перевагу, агресор прорвав оборону радянських військ, захопив стратегічну ініціативу і панування в повітрі. Прикордонні битви і початковий період війни (до середини липня) в цілому привели до поразки Червоної Армії. Вона втратила убитими і пораненими 850 тис. чоловік, 9,5 тис. гармат, близько 6 тисяч танків, близько 3,5 тис. літаків; в полон потрапило біля 1 млн. чоловік. Ворог окупував значну частину країни, просунувся вглиб до 300-600 км, втративши при цьому 100 тис. чоловік убитими, майже 40% танків і 950 літаків.

23 червня була створена Ставка Головного Командування (з 8 серпня — Ставка Верховного Головнокомандування). Вся повнота влади була зосереджена в створеному 30 червня Державному Комітеті Оборони (ГКО). З 8 серпня І. В. Сталін став Верховним Головнокомандуючим. Основними військовими подіями літньо-осінньої кампанії 1941 були Смоленська битва, оборона Ленінграда і почало його блокади, військова катастрофа радянських військ на Україні, оборона Одеси, початок оборони Севастополя, втрата Донбасу, оборонний період Московської битви. Червона Армія відступила на 850-1200 км, проте ворог був зупинений на основних напрямах під Ленінградом, Москвою і Ростовим і перейшов до оборони.

Зимня кампанія 1941/42 рр. (5 грудня 1941 – квітень 1942 рр. )

Зимова кампанія 1941-42 почалася контрнаступом радянських військ на західному стратегічному напрямі. В ході неї здійснені контрнаступ під Москвою, Любанськая, Ржевсько-Вяземська, Барвенківсько-Лозовська і десантна Керченсько-Феодосийська операції. Радянські війська зняли загрозу Москві і Північного Кавказу, полегшили становище Ленінграда, повністю або частково звільнили територію 10 областей, а також більше 60 міст. Стратегія «бліцкригу» провалилася. Було розгромлено близько 50 ворожих дивізій.

Літнє-осіння кампанія 1942 р. (травень – 18 листопада 1942 р. )

В літньо-осінній кампанії 1942 радянські війська мали нереальну задачу: повністю розгромити супротивника і звільнити всю територію країни. Основні військові події розвернулися на південно-західному напрямі: поразка Кримського фронту, військова катастрофа радянських військ в Харківській операції, Воронезько -Ворошиловградська, Донбасівська, Сталінградська оборонні операції, битва на Північному Кавказі. На північно-західному напрямі Червона Армія провела Демянську і Ржевсько-Сичевську наступальні операції. Супротивник просунувся на 500-650 км, вийшов до Волги, захопив частину перевалів Головного Кавказького хребта. Була окупована територія, де до війни проживало 42% населення, проводилося ^1/3 валової продукції, знаходилося більше 45% посівних площ. Економіка перекладалася на військові рейки. В східні райони країни була перебазована велика кількість підприємств де в 1-м півріччі 1942 було випущено 10 тис. літаків, 11 тис. танків, близько 54 тис. гармат, а 2-му півріччі їх випуск збільшився більш ніж в 1,5 рази.

Ядро антигітлерівської коаліції оформилось радянсько-англійською угодою від 12 липня 1941, Московською конференцією представників СРСР, США і Великобританії (29 вересня — 1 жовтня 1941), Декларацією 26 держав від 1 січня 1942 про військовий союз країн, що билися проти фашизму, радянсько-американською угодою від 11 червня 1942 року.

в) Військове мистецтво в І періоді

Під час літнє-осінньої кампанії 1941р. оборона складалась з одного ешелону + резерви + фронтова авіація.

З середини 1942 р. в деяких фронтах з’являються оборона в 2 ешелони. Фронтові резерви зростають і застосовуються в основному для контрударів.

В кінці періоду в арміях стали створюватись армійські тилові та зенітно-артилерійські групи, групи гвардійських мінометних частин, артилерійський, артилерійський протитанковий, танковий та інженерний резерви. Глибина оперативної побудови досягала 25-30 км, при середній щільності 10-12 км на дивізію. Зростає кількість артилерії та танків (з 5-6 до 16-18 гармат) та (з 1-3 до 6-7 танків) на 1 км фронту.

Вдосконалювалось і інженерне обладнання місцевості. В літнє-осінній кампанії 1941 р. з-за відсутності часу звичайно обладнувалась тільки головна полоса. В кінці кампанії на відстані 20-25 км від переднього краю на окремих ділянках готувався армійський рубіж, а на глибині до 30 км створювались райони, які оборонялись загальновійськовими та спеціальними резервами. В фронті на глибині 40-50 км від фронту - райони розміщення фронтових резервів.

Створюються ААГ – армійські артгрупи. Починає проводитись артилерійська контрпідготовка, але поки що за відсутністю снарядів і вона проводилась на вузьких ділянках фронту.

Для контрударів спочатку використовуються - мехкорпуси, потім танкова бригада. З 1942 р. основний засіб контрудару - танкові та механізовані корпуси та танкові армії (змішаного складу).

Авіація спочатку використовувалась невеликими групами, потім із створенням повітряних армій дії авіації організовувались в масштабі фронту.

Глибина наступу фронту була до 100 км. Ближня задача армії була 20-25 км, подальша 50-80 км і більше. Час на операцію 6-8 діб з темпом наступу 7-10 км/добу.

Оперативна побудова фронту на протязі всього часу була одно ешелонна, спочатку з невеликими резервами (2-3 дивізії), потім декілька танкових та кавалерійських корпусів. З травня 1942 р. створюються повітряні армії фронтів.

З’являється нова форма застосування ВПС в операціях авіаційний наступ.

Наступ розпочинався з прориву оборони, який в основному проводився з участю всіх родів сухопутних військ та авіації. Але техніки мало, тому темпи прориву низькі (1,5-2,5 км/добу) та з великими втратами тому що основну частину бою на своїх плечах виносила піхота.

На етапі розвитку успіху, прорив розширювався. Для цього в бій вводились резерви + другі ешелони, В зимній кампанії 1941/42 рр. вводились рухомі групи армій, а пізніше й фронтів на різній глибині (від 2 до 35 км). Найкраще їх було вводити коли прорив тактичної зони оборони був завершений або близький до завершення.

На початку війни основу оборони складали батальйонні райони, між якими залишались значні проміжки. Оборона була пунктовою, що не давало достойної стійкості. Тому вже з осені 1941 р. на окремих ділянках все частіше почали створювати переривчасті, а потім і суцільні траншеї на передньому краю оборони. Так поступово створювалась перша позиція. В літнє-осінній кампанії 1942 р. другі ешелони стрілецьких полків та дивізій стали готувати в глибині оборони батальйонні райони, де окремі стрілецькі окопи з’єднувались траншеями по фронту спочатку в межах взводних, а потім ротних і батальйонних районів, чим було покладено початок організації в головній полосі другої та третьої позицій.

На початку кампанії (в літнє-осінній 1941 р. ) система вогню в основному організовувалась перед переднім краєм. Пізніше вона створюється вже й в глибині оборони, при цьому вогонь всіх засобів зосереджувався на танках.

Для підсилення стійкості оборони робився маневр резервами та другими ешелонів.

Артнаступ складався з трьох періодів:

• артпідготовки атаки;

• артдідтримки атаки;

• забезпечення дій піхоти та танків при бої в глибині оборони ворога.

При наступі польовий порядок ешелонувався в глибину, але в умовах недостачі сил та неглибокій обороні противника він не відповідав можливостям військ і тому був осінню 1942 р. змінений на одно ешелонну побудову військ від роти до дивізії з виділенням резервів 1/9 сил. Для відділення та взводу вводився цеп.