12. Мотивація особистості, її структура та спрямованість

Для характеристики поняття «мотивації» необхідно визначити сутність основних категорій, які безпосередньо стосуються змісту поведінки людей в процесі їх діяльності. Потреби – переживання людиною необхідності у чомусь, що стає джерелом її активності. Значна роль потреб полягає в тому, що вони спонукають лю­дей до дії. Характер походження потреб є досить складним, але в їх основі лежать дві визначальні причини. 1) має фізіологічний характер, тому що людина як жива істота потребує певних умов і засобів до існування. 2) є результатом суспільно­го існування. Потреби можна розмістити ієрархічно у вигляді піраміди наступним чином (за Маслоу): фізіологічні, безпеки, філіації (потреба у соціальних контактах), самоповаги, самоактуалізації.

Потреби у свідомості людини перетворюються на мотив, який і спонукає людину до певної цільової дії. Мотиви розрізняють за їхньою усвідомленістю. Неусвідомленими мотивами є потяги і установки. Потяги — це енергія, яка ак­тивізує поведінку людини, наприклад, сексуальний потяг. Це пер­винний емоційний прояв потреби людини у чомусь. Установка є психічним станом готовності суб'єкта до певної діяльності або до певної реакції. Наприклад, викладач може мати установку на те, що студент, який пропускає багато занять, не може мати високої навчальної успішності. Усвідомленими мотивами є інтереси, прагнення та переконан­ня. Інтерес — це емоційно забарвлене ставлення до навколишньо­го. Він є постійним спонукальним механізмом пізнання. Другим і третім різновидами усвідомлених мотивів є прагнення і переконання. Прагнення — це сильне бажання, хотіння. Воно вказує на те, чого індивід хоче досягти у своєму житті. Переконання — це система стійких принципів особистості.

Мотиви зазвичай утворюють певну систему в структурі особи­стості. Систему мотивів, яка визначає конкретні форми діяль­ності або поведінки людини, називають мотивацією. Мотивація може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня мотивація лю­дини нав'язана, наприклад, студент вчиться тому, що за це отримає схвалення батьків і викладачів. Внутрішня мотивація ґрун­тується на власному виборі і особистому бажанні, наприклад, студент вчиться тому, що йому цікаво або він прагне досягти досконалості у вибраній спеціальності.

Під спрямованістю розуміють систему домінуючих мотивів. Провідні мотиви підпорядковують собі всі інші й характеризують будову всієї мотиваційної сфери людини. Виникнення ієрархічної структури мотивів є передумовою стійкості особистості. У структуру спрямованості входять, передусім, усвідомлені мотиви поведінки. Їхня стійка ієрархія дає змогу в певних межах передбачити загальну спрямованість особистості, її вчинків. Проте на поведінку людини впливають не тільки усвідомлені, а й малоусвідомлені мотиви. Їхнє співвідношення визначає поведінку людини в новій ситуації.

13. Система внутрішніх мотивів

Систему мотивів, яка визначає конкретні форми діяль­ності або поведінки людини, називають мотивацією. Внутрішня мотивація ґрун­тується на власному виборі і особистому бажанні, наприклад, студент вчиться тому, що йому цікаво або він прагне досягти досконалості у вибраній спеціальності.

До внутрішніх мотиві навчання належать:

− суспільна значущість навчання;

− професійні мотиви, що відображають значення навчальної діяльності для оволодіння майбутньою професією;

− пізнавальні, пов'язані з проблемою в нових знаннях.

По-справжньому позитивно впливають на діяльність студентів внутрішні мотиви. Окрім навчальної діяльності, студентам властива ще й дослідницька діяльність. До групи внутрішніх мотивів, які впливають на ефективність дослідницької діяльності відносять прагнення пізнати нове, оволодіти певною інформацією, збагатити власні знання, розширити кругозір, виявити інтелектуальну активність, збагатити власний духовний потенціал та ін. Подані мотиви підвищують ефективність пошукової роботи, з іншого боку, за певних обставин створюються, породжуються в роботі. Такий мотив, як інтерес, здатний забезпечувати формування певних почуттів, думок, дій, що відрізняється впливом на результат дослідницької діяльності. Інтерес до пошукової роботи здатний породити інтелектуальну напругу, творчу активність, натхнення, вдумливість, відповідальність за об’єктивність отриманих результатів дослідження. Інтерес — це емоційно забарвлене ставлення до навколишньо­го. Він є постійним спонукальним механізмом пізнання. Вирізня­ють такі види інтересів:

- за метою: 1) безпосередній інтерес спричинює емоційна привабливість об'єкта (наприклад, інтерес до комп'ютерних ігор, до привабливої однокурсниці); 2) опо­середкований інтерес виникає щодо результату діяльності, а сам процес може і не спричинювати інтерес (наприклад, інтерес до ре­зультату контрольної роботи, до перемоги на конкурсі);

- за глибиною: 1) поверхневі забезпечують знайомство лише з найзагальнішим змістом явища (наприклад, студент цікавиться лише зовнішніми проявами фізичного явища); 2) глибокі — з його суттю (наприклад, студент цікавиться зако­номірностями фізичного явища);

- за широтою: 1) широкі інтереси охоплюють різноманітні сфери діяльності (наприклад, студент цікавиться і своїм фахом, і мистецтвом, спортом, політикою); 2) вузькі сконцент­ровані на одній сфері (наприклад, студент цікавиться лише своєю спеціальністю). В умовах, коли розширюються міждисциплінарні зв'язки, спеціалісти з широкими інтересами мають більше можли­востей для професійного росту;

- за стійкістю: 1) стійкі зберігаються упродовж тривалого часу (наприклад, інтерес до математики в абітурієнта механіко-математичного факультету з'явився ще в дитячі роки); 2) нестійкі мінливі у часі (наприклад, інтерес до біології з'явився за півроку до вступу на біологічний факультет і вже до кінця першо­го семестру зник).

14. Стимули та їхній вплив на мотивацію особистості

Стимул  спонукання до дії (матеріаль­не, моральне тощо), яке має цільову спрямованість. Стимулюван­ня  це процес використання конкретних засобів на користь люди­ни й один із способів, за допомогою якого здійснюється мотивація її діяльності. До морально-психологічних стимулів належать наступні.

Досягнення. Потреба в досягненні визначається як потреба в успіху змагання, виміряна в порівнянні з особистими трудовими внесками високої якості. Стимулювання досягненням може відбуватися за рахунок надання людям можливості виконувати свою роботу в умовах зростаючого простору для використання їх навичок та здібностей. Визнання. Це один з найбільш сильних спонукальних стимулів. Людям необхідно знати не тільки те, наскільки добре вони досягли своєї мети або виконали свою роботу, але також і те, що їх досягнення оцінені належним чином. З іншого боку, хвалити треба вчасно, а похвала має бути пов'язана з конкретними досягненнями. Є й інші форми визнання, такі як нагороди за довгу службу, річні відпустки та закордонні подорожі  все це може бути частиною загальної системи винагороди. Визнання також можуть дати керівники, прислухаються до пропозицій членів своїх команд і здійснюють їх і, що важливо, виражають вдячність за їхній внесок. Інші дії, які означають визнання,  це просування по службі, включення в престижний проект, розширення робочого простору для забезпечення більш цікавою і винагороджуваною роботи тощо. Відповідальність. Можна створити у людей спонукальні мотиви, надавши їм більшу відповідальність за їх власну роботу. Характеристики роботи, що можуть послужити для створення спонукальних стимулів, полягають у тому, що, по-перше, працівники мають отримати наочний зворотний зв'язок, що стосується їх продуктивності, переважно шляхом оцінки їх власної продуктивності і позначенням того, що їм потрібно, по-друге, люди повинні відчувати, що для того щоб виконувати роботу ефективно, вони повинні використовувати здібності, які вони самі цінують, і, по-третє, люди повинні відчувати, що їм наданий високий рівень самоконтролю при постановці своїх цілей і визначенні шляхів руху до них. Вплив. Спонукальним мотивом для людей може бути прагнення до влади.