11. Структура особистості

Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервовоі системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічне соціальному в особистості не можна. Природні аспекти та риси існують у структурі особистості як соціально зумовлені її елементи. Біологічне та соціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.

У структурі особистості розрізняють типове та індивідуальне. Типове характеризує особистість узагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційно-вольові прояви тощо, тобто є тим, чим одна людина схожа на інших людей. Індивідуальне — це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тощо, тобто те, чим одна людина відрізняється від інших людей.

Психолог К. Платонов у структурі особистості виокремлює чотири підструктури. Перша підструктура — спрямованість особистості: моральні якості, установки, стосунки, з іншими. Визначається суспільним буттям людини. 2) підструктура досвіду (знання, вміння, навички, звички), який набувається у процесі навчання й виховання. Провідним у набутті досвіду є соціальний чинник. 3) підструктура форм відображення, що охоплює індивідуальні особливості психічних процесів, які формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності людини. 4) біологічно зумовлені психічні функції особистості. Об'єднує типологічні властивості особистості, статеві й вікові особливості та їх патологічні зміни, що великою мірою залежать від особливостей мозку. Петровським була висунута думка про те, що особистість розкладається на ендопсихічну та екзопсихічну. Ендопсихіка як підструктура особистості виражає внутрішню взаємозалежність психічних елементів і функцій, ніби внутрішній механізм людської особистості, що ототожнюється з нервово-психологічною організацією людини. Екзопсихіка визначається відношенням людини до зовнішнього середовища. За З. Фрейдом, структура особистості складається із трьох компонентів, або рівнів: «Воно» - несвідома частина психіки людини, скупчення інстинктивних потягів, або сексуальних, або агресивних, які спонукають до негайного задоволення незалежно від ставлень суб'єкта до зовнішньої реальності. «Я» відповідає свідомості. Це, як правило, самосвідомість людини, сприймання і оцінювання нею самою власної особистості і поведінки. «Я» орієнтується на реальність. «Над-Я» являє собою систему моральних почуттів і вимог до поведінки, вчинків і рішень «Я» суб'єкта. «Над -Я» керується ідеальними уявленнями - прийнятими у суспільстві нормами моралі і цінностями. Несвідомі потяги дуже часто призводять до конфлікту між «Воно» і «Над-Я», який розв'язується за допомогою «Я», тобто свідомості, яка, діючи відповідно до принципів реальності і раціональності, прагне максимально задовольнити потяги «Воно» і водночас не відступитися від моральних норм.