4. Проблема розвитку психіки у філогенезі та онтогенезі

Існують наступні теорії, які пояснюють історичний розвиток (філогенез) психіки: 1. Еволюційна  поступовий розвиток (Дарвін). 2. Діалектично-матеріалістична – перехід кількісних змін у якісні (стрибкоподібний розвиток) (Леонтьєв, Лурія, Виготський). 3. Синтетична (Фішер, Райт, Холдейн) – популярна зараз концепція, згідно з якою еволюція відбувається під впливом двох факторів: внутрішнього – генетичний матеріал, і зовнішнього – мінливі зовнішні умови. 4. Натуралістична – психіка людини суттєво не відрізняється від психіки тварини, лише кількісно відрізняються механізми пристосування. 5. Суспільно-історична – визначає важливу роль знаходження людини в суспільстві, набування нею культурних цінностей та впливу на неї історичних умов епохи. 6. Марксистська – психіка виникла завдяки еволюції, але вирішальну роль у її формуванні відіграла суспільна праця (інструменти, мета праці, мовлення). Але психіка людини перебуває у зв’язку із суспільством, тому психічні явища мають класовий характер. Онтогенез – це індивідуальний розвиток (тоді як філогенез є розвитком виду загалом). Біологічний онтогенез є копіюванням філогенезу. Соціалізуючи онтогенез людської психіки, можна стверджувати, що ця відмінність остаточно зумовлюється впливом суспільства. Онтогенез людини вивчають загальна і вікова психологія. Онтогенез людини вікова психологія поділяє на сенситивні періоди, кожен з яких сприяє появі в людини певних психічних новоутворень. В українській психології переважає загальний погляд на психіку як функцію мозку. Мозок людини – це один з найдосконаліших приладів, витворений природою, він не породжує психіку індивіда, а лише є тим інструментом, на основі якого можливі відчуття, сприймання, трансформація зовнішньої психічної енергії, її розкодування й трансформування та зворотний зв'язок, а також «пробудження», «запуск» психічної спадковості. Так само телевізор не «виробляє» різних картинок, які ми бачимо на екрані, а приймає електромагнітні хвилі, у котрих закладено відповідну інформацію.

4. Основні властивості психіки людини

Психіка людини  це така форма активного відображення людиною об’єктивної реальності, яка виникає у процесі взаємодії людини із зовнішнім світом і характеризується єдністю свідомого та несвідомого, суб’єктивного та об’єктивного, частини й цілого, стану й процесу, біологічного та соціального. Основні властивості психіки людини: 1. Єдність свідомого та несвідомого. Свідома діяльність людини підкоряється соціальним законам суспільства, несвідома – принципу задоволення. Свідомість – це не лише знання людини про світ та про себе; це також знання людини про сам факт свого знання. Несвідоме складається з інстинкту життя та інстинкту смерті. 2. Єдність ідеального та матеріального. Думка людини звернена на природу, на матеріальний світ, повинна перетворити саму себе в об’єкт свого дослідження, визначити свою власну природу. 3. Єдність суб’єктивного та об’єктивного. Психіка людини несе на собі відбиток окремої особистості, її індивідуальних особливостей, відображаючи своєрідність її життєвого досвіду, інтересів, установок, емоцій тощо. Саме через те, що у психіці відбувається певне спотворення дійсності, вона і є суб’єктивною. Об’єктивність психіки трактують і як її адекватність, і як біологічну безсторонність. Адекватність виявляється у частковій відповідності психічного відображення об’єктивно існуючій інформації про предмети та явища, які відображаються. Біологічна безсторонність виявляється у тому, що в психіці відображаються об’єктивно тривкі властивості зовнішнього та внутрішнього середовища достатньо незалежно від суб’єктивного ставлення до нього з боку людини. 4. Єдність частини і цілого. Гештальтпсихологи (Лейбніц, Келлер, Вертгеймер) обстоювали структурно-цілісне трактування природи психіки. Вони вважали, що психічне є цілісним утворенням і не зводиться до „психічних атомів”. 5. Єдність стану і процесу. Психіка є процесом (актом судження, актом свідомості, актом поведінки тощо), або структурою (елементами свідомості, рисами характеру тощо). Психіка водночас виявляється і як процес, і як стан. Психічний процес є динамікою, зміною психічного стану, а стан – це момент процесу. 6. Єдність біологічного і соціального. На роль біологічного і соціального у психіці людини в сучасній психології виникли різні концепції: біологізаторська, соціологізаторська, концепція двох факторів та діалектико-матеріалістична. Біологізаторська концепція велику увагу надає природним, біологічним умовам та факторам у формуванні психіки людини. Соціологізаторська, навпаки, основну роль віддає суспільству. Концепція двох факторів припускає наявність двох незалежних паралельних детермінант у розвитку психіки людини: і біологічної, і соціальної. Діалектико-матеріалістична концепція визнає роль і біологічних факторів, і суспільства у їх взаємодії, вважаючи, що психічна діяльність формується залежно від природних даних людини під впливом суспільних умов та виховання.