Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zagalna_psikhologiya_kraschy_variant.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
374.78 Кб
Скачать

35. Розвиток уваги. Індивідуальні особливості уваги

Розглянемо три види уваги, які у практичній діяльності людини є взаємопереплетені, які вважають трьома ступенями розвитку уваги, і які виявляють індивідуальні особистісні особливості уваги.

Отже, залежно від характеру цілей діяльності увагу поділяють на ми­мовільну, довільну та післядовільну. Мимовільна увага (первинна, пасивна) — це такий вид уваги, коли людина не прикладає зусил­ля волі, щоб бути уважною, а також не ставить перед собою цілі бу­ти уважною. Це є простий і генетично первинний вид уваги, який даний людині від народження. В його основі — орієнтувальна діяльність людини.

Зосередження на предметах чи явищах у цьому випадку відбувається в результаті дії зовнішніх або внутрішніх чинників мимовільної уваги, до яких належать: 1)інтенсивність подразника: будь-який достатньо сильний подразник, наприклад, сильний звук, яскраве світло, різкий запах тощо мимоволі привертає увагу людини; 2)контрастність подразників: об'єкт більший (або менший) за величиною порівняно з оточуючими, початок чи припинення дії подразника мимоволі привертає увагу; 3)новизна подразника: поки не вичерпаний елемент новизни, увагу можна підтримувати достатньо довго; 4)переривчастість подразника: подразник, який то з'являється, то зникає, то посилюється, то послаблюється, привертає увагу; 5)рухомість подразника: подразник, що рухається, більше при­вертає нашу увагу, ніж нерухомий; 6)структурованість подразника: до об'єднаних у цілісну струк­туру подразників увага привертається швидше і легше; 7)відповідність подразника нашому внутрішньому стану: ми за­уважуємо те чи інше явище, коли воно стає співзвучним нашим почуттям, потребам, намірам тощо; 8)інтерес до діяльності: чим вищий інтерес, тим більша зосере­дженість мимовільної уваги; 9)суб'єктивна значущість подразника: чим більша суб'єктивна значущість впливу, тим сильніша мимовільна увага до нього; 10)установка: чим більша готовність до діяльності, тим країни увага; 11)потреби: те, що збігається з потребами особистості, насампе­ред привертає увагу; 12)емоційна забарвленість подразника чи діяльності: подразник, який несе або позитивну, або негативну емоційну забарвленість, мимоволі викликає увагу; 13)вплив минулого досвіду: чим більше знань, навичок, звичок пов'язано з подією, до якої ми мали б виявити увагу, тим легше підтримувати мимовільну увагу.

Довільна увага (вторинна, активна) — це такий вид уваги, коли людина прикладає зусилля волі, щоб бути уважною, а також ста­вить перед собою мету бути уважною. Це вищий вид уваги порівняно з мимовільною, вій формується протягом життя люди­ни і є результатом свідомої активності суб'єкта. Довільна увага пов'язана з вольовою регуляцією суперечливих мотивів, спону­кань та інтересів. Вольові зусилля слід прикладати періодично, інакше довільна увага згасає.

Вольові зусилля на предметах та явищах допомагають підтри­мувати наступні зовнішні та внутрішні чинники: 1)практичні дії: якщо у процес діяльності включені практичні дії, увагу підтримувати легше. Наприклад, лекцію легше уважно слухати, якщо одночасно її конспектувати; 2)розуміння завдання: якщо завдання, яке виконується, люди­на розуміє, на ньому легше сконцентрувати увагу; 3)формулювання питань: якщо формулюється питання щодо об'єкта діяльності, увагу підтримувати легше; 4)інтерес до діяльності: чим вищий інтерес, тим більша зосере­дженість довільної уваги; 5)успіх у діяльності: неуспішно виконане завдання продовжує привертати увагу; 6)завершеність діяльності: незавершена діяльність сприяє підтриманню довільної уваги; 7)інтелект людини: легше зосередити увагу тій людині, яка мас вищий інтелектуальний розвиток; 8)словесна регуляція: підтримує довільну увагу словесне нага­дування самому собі про цілі діяльності; 9)емоційна збудженість: якщо об'єкт уваги викликає помірне емоційне збудження, на ньому легше зосередити увагу; 10)звичка людини: якщо людина звикла працювати зосереджено у різних умовах, її увагу легше підтримати довільно; 11)вплив минулого досвіду: чим більше знань, навичок, звичок пов'язано з подією, до якої ми мали би виявити увагу, тим легше підтримувати довільну увагу; 12)психічний стан людини: наприкінці робочого дня, а також в кінці тижня увага послаблюється.

Післядовільна увага (похідна первинна) — це такий вид уваги, для якого характерне зниження вольових зусиль при збереженні мети бути уважним. На перших етапах діяльності задіяна довільна увага, тобто потрібні зусилля волі для досягнення поставленої мети, а надалі в резуль­таті залучення внутрішніх чинників для підтримання мимовільної уваги вольові зусилля послаблюються. На цьому етапі довільна увага переростає у післядовільну. Чинники післядовільної уваги є ті ж самі, що й для мимовільної та довільної. Основним із них є інтерес до діяльності. Післядовільна увага — це такий прояв спрямованості особистості, коли сама діяльність переживається як потреба, а її результат є особистісно значимий для людини. У виникненні післядовільної уваги відіграє також роль звичка людини трудитися.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]