34. Уява людини; основні процеси створення образів уяви

Уява – це пізнавальний психічний процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об’єктів та явищ, які вона безпосередньо не сприймала. Образи уяви створюються людиною внаслідок перетворення теперішніх і минулих її вражень від об'єктивної дійсності. Відомі наступні типові прийоми створення образів уяви: Аглютинація — це створен­ня образів шляхом поєднання якостей, властивостей, частин різних об'єктів в єдине ціле. Цей прийом знайшов широке застосу­вання в давньогрецькій міфології, народній творчості, мистецтві, науково-технічному винахідництві. Так, образ русалки виник шляхом поєднання в уяві голови і тулуба жінки з хвостом риби; образ кентавра — голови людини з тулубом коня. Результа­том аглютинації є тролейбуси тощо. При доповненні образ одного об'єкта береться за основу, до якої приєднуються елементи, взяті з образів інших об'єктів. Таким спо­собом було створено, наприклад, радіоприймач із програвачем. Комбінування. Суть його полягає у переробці уявлень двох або низки об'єктів. Комбінування потребує попереднього глибокого вивчен­ня тих об'єктів, із уявлень яких має створитися новий образ. Такий прийом характерний для творчості музикантів, художників, пись­менників тощо. Гіперболізація полягає у значному рівномірному перебіль­шенні у нашій уяві всіх частин образів об'єктів (напри­клад, велетні, Котигорошко тощо) або у збільшенні кількості частин предмета (наприклад, стоголові чудовиська). Завдяки цьому створені образи певною мірою відходять від реаль­ної дійсності. Цей прийом широко застосовують у на­родній творчості, науково-фантастичній літературі. Якщо перетворення відбувається у напрямку нерівномірного перебільшення лише окремих частин та ознак об'єктів чи явищ, його називають акцентуванням. У цьому випадку виділяють лише найхарактерніші ознаки предметів чи явищ з метою звернути на них увагу. Цей прийом широко застосовують у карикатурі і сатирі. Літота — це рівномірне зменшення об'єктів чи явищ в уяві людини (наприклад, хлопчик-мізинчик, карлики тощо). При якісному перетворенні образи уяви, залишаючись, по суті, попередніми, набувають іншого зовнішнього вигляду, який не відповідає природі об'єкта. Наприклад, перетворення героя казки в тварину чи неживий предмет. Особливістю такого перетворення є його раптовість, різка якісна зміна та набуття нових якостей. Типізація полягає у виділенні в образах предметів суттєвого і того, що регулярно повторюється. Другорядні ознаки упускають. Особливо часто типізація застосовується у художній творчості при створенні письменником художніх типів на основі десятків прототипів. У результаті схематизації подібності між образами об'єктів та явищ постають на перший план, а відмінності згладжують. При перенесенні новий образ створюється в результаті пере­несення ознак одних об'єктів на інші, яким ці ознаки не властиві. Так виникли образи розмовляючих тварин і птахів, жива та мерт­ва вода тощо. Шляхом аналогії вибудовується образ, частково схожий на реально існуючий предмет чи явище. Реконструювання — це відтворення цілого об'єкту за його елементами. Наприклад, відтворення обличчя за останками, архітектурної споруди — за розвалинами.