23. Вольова діяльність особистості: вольові дії, етапи вольових дій

Вольовими діями називають дії, скеровані на досягнення свідо­мо поставленої мети, які спонукаються конкуруючими мотивами і пов'язані з перешкодами, для подолання яких необхідно приклас­ти зусилля. Основними ознаками власне вольових дій є: 1) свідоме подолання перешкод на шляху до досягнення мети. Іноді зусилля волі прикладаються не стільки для того, щоб подолати си­туацію, скільки щоб подолати самого себе; 2) ініціювання самою людиною (вольові дії спонукаються самою людиною і завжди нею приймаються); 3) наявність конкуруючих мотивів (коли людина підсилює мотивацію, яка йде від свідомо поставленої мети, і гальмує протилежну); 4) поява додаткового смислу дії, який утво­рюється тоді, коли попередній є недостатнім для спонукання до дії; 5) наявність вольових зусиль (стан емо­ційного напруження, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мислення тощо) і створює допоміжні мотиви до дії).

Вольові дії передбачають усвідомлення мети в її відношенні до мотиву діяльності. Можуть бути простими і складними. Для простої вольової дії характерним є те, що спонукання до дії майже автоматично пере­ходить у дію; для складної суттєвим є те, що дії передує боротьба мо­тивів і прийняття рішення з урахуванням наслідків цієї дії. Проста вольова дія має два етапи: 1) виникнення спонукання та попередня постановка мети; 2) досягнення мети, тобто виконання рішення. Складна вольова дія складається з чотирьох етапів: 1. Виникнення спонукання та попередня постановка мети. Залежно від ступеня усвідомленості спонукання поділяють на: а)Потяги — це неусвідомлені мотиви діяльності людини, і доки людина перебуває під їхнім впливом, у неї волі немає. Б)Бажання — це мотиви поведінки, що характеризуються достатньою усвідомленістю потреб. В)Хотіння розглядають як цілеспрямоване прагнення діяти певним чином, долаючи зовнішні та внутрішні перешкоди. Отже, щоб спонукання спричинили вольо­вий акт, людина повинна хотіти досягти поставленої мети. 2. Обмірковування та боротьба мотивів. Ця стадія передбачає зважування всіх «за» і «проти», оцінку суперечливих бажань, аналізу обставин тощо. Боротьба мотивів передбачає подолання внутрішніх перешкод, цінностей, які можуть конфліктувати між собою. Цей етап закінчується прийняттям рішення. 3. Прийняття рішення — це остаточний вибір поставленої мети, який потребує докладання вольових зусиль. Прийнявши рішення людина одночасно має приписати комусь (чомусь) відповідальність за результати своїх дій, тобто здійснити локус контролю. Схильність людини пояснювати причини своїх дій та вчинків внутрішніми чинниками (наприклад, характером, особливостями пам'яті, спадковістю, втомою тощо) називають внутрішньою, або інтернальною локалізацією контролю; зовнішнім чинникам (наприклад, матеріаль­ним труднощам, долі, обставинам тощо) називають зовнішньою, або екстернальною. Встановлено, що екстернали менш впевнені у своїх здібностях, тривожні, не доводять свої наміри до кінця, менш відповідальні та непослідовні. 4. Виконання рішення. Під час виконання людина стикається з реальними труднощами. В їхньому подоланні суттєвого значення набуває здатність до вольового зусилля. Про волю людини судять не за її гуманними намірами, а за реальними вчинками.