19. Психологія характеру: провідні риси, типологія

Характер – це сукупність стійких індивідуально-типологічних особливостей особистості, в яких виражається типове ставлення до навколишнього світу і до себе у типових ситуаціях. Виділяють такі провідні риси характеру: моральні, вольові, емоційні та інтелектуальні. Моральні риси є визначальними у ставленні до оточуючих людей (ввічливість, відповідальність, непринциповість тощо). Вони відіграють провідну роль в утворенні цілісного характеру. Саме від сформованості вольових рис залежить сила характеру людини. Якщо людині потрібно емоційно оцінити себе, інших людей або навколишню дійсність, то найяскравіше виявляються емоційні риси (напр. чуйність, щирість, черствість). Інтелектуальні риси (напр. допитливість, вдумливість, кмітливість).

Якщо в характері домінує одна чи декілька несуперечливих рис (напр. вдумливість, рішучість і відповідальність) такий характер називають цілісним. Суперечливому характеру властиво домінування несумісних рис (напр. принциповість і нерішучість). Якщо домінуючі риси відсутні або мало виражені, характер називають невизначеним.

Сукупність рис характеру, спільну для більшості людей у даному суспільстві, називають соціальним характером. Національний характер – це сукупність соціально-психологічних рис, що властиві національній спільності на певному етапі її розвитку і проявляється у ціннісних ставленнях до навколишнього світу, а також у культурі, традиціях. Для українського національного характеру відносять релігійність.

Залежно від орієнтації (запропонував вперше у XX столітті Еріх Фромм) вирізняють такі типи характеру: рецептивний (орієнтація на те, що хтось з оточуючих надасть бажане у готовому вигляді), експлуататорський (орієнтація на оволодіння вартостями силою або хитрощами), користолюбний (орієнтація на збагачення і економію), ринковий (орієнтація на те, що людина – товар).

Характер, насамперед, формується від умов життя, виховання та самовиховання і тому піддається коригуванню; певною мірою характер визначається і фізіологічними задатками людини.

20. Акцентуації темпераменту і характеру

Найбільшої популярності в психології набули 4 типи темпераменту, запропоновані Гіппократом-Галеном. 1. Сангвініки Сильним боком є те, що вони придатні до роботи з сильними і несподіваними подразниками за умов змагань; слабкими – те, що вони переоцінюють себе, недостатньо зосереджені, можуть бути легковажні. Слід виявляти до них довіру і давати вихід їхній внутрішній енергії, спрямовуючи на корисні справи. Недоцільно доручати монотонну роботу. Доцільно виховувати терпіння і цілеспрямованість, навчити дорожити дружбою. 2.Холерики Сильною с. є те, що вони придатні до роботи у стресовій ситуації, енергійні, мають організаторські здібності; слабкою  їхня недисциплінованість, конфліктність, нестриманість. Рекомендовано захопити їх цікавою справою; навчити бути стриманими; спрямовувати їхню енергію у правильне русло; спілкуватися з ними спокійно і впевнено. У зв’язку зі схильністю до агресії виховувати у них співчуття. 3. Флегматики Сильною с. є дисциплінованість, стабільність і систематичність у роботі, витримка, пунктуальність; слабкою – повільність дій, зовнішня байдужість, погане переключення уваги. Рекомендовано давати більше часу для виконаннь завдань, а переключати від однієї звичної дії до іншої слід поступливо; давати додатковий інструктаж, уникати доручень, пов’язаних із високим темпом діяльності. Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів. 4. Меланхоліки Сильною с. є їхня співчутливість, глибина і стійкість почуттів; слабкою – надмірна вразливість, занурення у власні переживання, сором’язливість, замкнутість, повільність, швидка втомлюваність. Рекомендовано виявляти розуміння стану людини. Схвалювати найменший вияв активності. Виховувати почуття власної цінності. Навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час між роботою і відпочинком. Людина з будь-яким темпераментом може досягти значних успіхів у житті і лише окремі професії накладають жорсткі вимоги щодо типу темпераменту.

Типами акцентуації характеру вперше почали займатися психіатри Леонгард, Личко, Ганнушкін та ін., у зв’язку з питанням про норму-патологію характеру. Крайній варіант норми характеру називається акцентуацією, яка з віком змінюється: в підлітків і юнаків кількість акцентуації збільшується, а в дорослих – зменшується. У різних типологіях вказують різну кількість акцентуацій. В середньому їхня кількість близько 10. 1) Провідною рисою демонстративного типу є егоцентризм, постійна потреба в увазі до своєї особи. Вони дуже заздрісні і цінують лише свою винятковість. Їхня самооцінка завищена, а статус в групі – низький. Такі люди роблять усе можливе, щоб викликати до себе симпатію, або намагаються викликати до себе співчуття. 2) педантичного типу є нерішучість і сумніви. Такі люди мають проблеми в особистому житті, нав’язливі страхи, думки, побоювання (боязнь за здоров’я). Спілкуючись з такими людьми слід уникати покарань та залякування, підтримувати їхню активність та самостійність. 3) застрягаючого типу Ці люди злопам’ятні, мстиві; починають страждати від уявного ставлення до себе і одночасно втрачають довіру до інших людей. 4) збудливого типу є поганий настрій і роздратованість. Таких людей не можна провокувати; у спілкуванні дотримуватися доброзичливого тону. Можна викликати таку людину на відверту бесіду, давши їй можливість висловити свої переживання, відчуття, проблеми тощо. 5) гіпертимного типу задоволенні життям, активні, надмірно балакучі. Легко адаптуються до нових умов; схильні до зміни професії і місця праці. Самооцінка стійка, завищена, спрямована на майбутнє. 6) дистимного типу Більше зосереджені на негативному, ніж на позитивному. На першому плані у них високі почуття, які несумісні з людським егоїзмом. Події, які їх глибоко зворушили, можуть призвести до депресії. 7) циклоїдного типу є періодичні безпідставні коливання настрою і життєвого тонусу (у дітей віком 13-21років). Циклоїди вразливі до змін (місця проживання, навчання, втрати друзів, близьких). Самооцінка то висока, то низька. 8) екзальтованого типу є різке мотивоване коливання настрою. Цей тип можна назвати типом тривоги та щастя. Найменші переживання супроводжується фізіологічними проявами: потовиділенням, тремтіння. Цей тип властивий зазвичай художникам та поетам. Любов до музики, мистецтва, природи, пошуки сенсу життя – все це здатне захопити екзальтовану людину до глибини душі. 9) тривожного типу є нездатність відстояти свою позицію. Такі люди відрізняються несміливістю, покірністю, приниженістю, невпевненістю та лякливістю. Їх слід оберігати від насмішок і приниження. 10) емотивного типу є надмірна чутливість і вразливість. Людей цього типу називають м’якосердими, жалісливими, задушевними. Всі ці якості виявляються у зовнішніх реакціях: міміці, жестах, плаксивості.