
- •Основні напрямки сучасної психології
- •Основні етапи розвитку психологічної науки
- •Загальнопсихологічні принципи психологічних досліджень
- •Методи дослідження психології
- •Проблема розвитку психіки у філогенезі та онтогенезі
- •Основні властивості психіки людини
- •Особливості індивідуальної свідомості людини
- •8. Самосвідомість людини та її основні функції
- •9. Психофізична та психофізіологічна проблеми: шляхи їх вирішення
- •10. Теоретичні напрями персонології
- •11. Структура особистості
- •12. Мотивація особистості, її структура та спрямованість
- •13. Система внутрішніх мотивів
- •15. Ціннісні орієнтації особистості
- •18. Психологія темпераменту: провідні риси, типологія
- •19. Психологія характеру: провідні риси, типологія
- •20. Акцентуації темпераменту і характеру
- •21.Психологія здібностей: природа, різновиди
- •22. Особливості особистості обдарованої людини. Талант. Геніальність
- •Основні теоретичні підходи до вивчення емоцій і почуттів
- •Емоційні стани як форми переживань людини
- •Вольова діяльність особистості: вольові дії, етапи вольових дій
- •Психологічні механізми вольової регуляції
- •Відчуття людини; їхні основні закономірності
- •Сриймання людини: основні особливості
- •Пам'ять людини; її основні процеси
- •Розвиток пам'яті. Індивідуальні особливості пам'яті
- •Мислення людини; розвиток мислення в онтогенезі
- •32. Основні мисленнєві операції, індивідуальні особливості мислення
- •Уява людини; основні процеси створення образів уяви
- •Мовлення людини; його основні види та функції
- •35. Увага людини; її основні особливості
- •35. Розвиток уваги. Індивідуальні особливості уваги
Основні напрямки сучасної психології
Різнобічні трактування природи психіки людини у XX ст. породили низку нових психологічних напрямів. Головними з них були біхевіоризм, або психологія поведінки (засновник – америк. вчений Дж. Уотсон), який психологію визначив як науку про поведінку; психоаналіз, (австр. психіатр З. Фрейд), який вивчав несвідомі прояви психіки людини. Складові частини психоаналізу – це вчення про витіснення, дитячу сексуальність, трактування сновидінь та сублімацію. Найвідоміший з послідовників Фрейда, швейцарський психіатр, психолог і філософ К. Г. Юнг розширив концепцію несвідомого і заснував юнгіанський аналіз. Гештальтпсихологія почала розвиватися в Німеччині на початку XX ст. (Макс Вертгеймер, Курт Коффкі і Вольфганг Келлер). На думку теоретиків, предмети, що складають наше оточення, сприймаються не у вигляді окремих об’єктів, а як організовані форми. Гештальт — це цілісна структура, яка формується у свідомості людини при сприйнятті об'єктів або їхніх образів. Когн. псих. – (америк. вчені Дж. Брунер, П.Ліндсей, Д.Норман), яка вивчала пізнавальні процеси людини. Гуман. псих. сформувалася протягом в 50-60-х роках і була спрямована на розуміння неповторної людської індивідуальності. Основу гуман. псих. заклали такі всесвітньо відомі мислителі, як А. Маслоу, К. Роджерс та ін. (Е. Фромм, Г. Олпорт). Відповідно до уявлень гуманістичної психології, людина наділена вродженим прагненням до самореалізації і самоактуалізації, причому важливий, як внутрішній потаємний рівень свідомості так і рівень самосвідомості в просторі соціуму. Кожен із цих напрямів мав свою психотерапевтичну практику. Психоаналіз зазвичай проводитися у формі одногодинної сесії. Це тривалий процес, що складається з десятків або навіть сотень сесій, які проводяться протягом багатьох місяців або навіть років. Гештальттерапія, основні ідеї якої розробив Ф. Перлз, грунтується на здатності психіки до саморегуляції, на творчому пристосуванні організму до навколишнього середовища і на принципі відповідальності людини за всі свої дії, наміри і очікування. Основна роль терапевта полягає в тому, щоб фокусувати увагу клієнта на усвідомленні того, що відбувається «тут і зараз». Когн. псих. у своїй практичній частині, побудована на принципах терапії розробленої А. Беком. В основі методу лежить пізнання, яке є головною детермінантою виникнення тих чи інших емоцій, що визначають зміст цілісної поведінки. При цьому виникнення психічних порушень (неврози, депресії та інші негативні стани) пояснюється за рахунок неправильно побудованого опису своєї особистості. Відповіді на питання: «Яким я бачу себе?», «Яке майбутнє мене чекає?», тощо, безумовно, не мають стандартних рішень, тим не менш, можуть бути, як адекватними, так і неадекватними реальності. Неадекватні відповіді приводять людину до помилкових дій і відповідно до «катастрофи». Гуманіст. псих. представлена гуманіст. психоаналізом Фромма. Причини психічних розладів: необхідність психотерапії не окремої особи, а суспільства в цілому. Дія ранніх дитячих вражень та сім'ї в цілому на психічний та особистісний розвиток. Цілі психологічної допомоги: задоволення базисних, екзистенційних потреб.