1. Професійна деформація юриста та шляхи її подолання.

Професійна деформація юриста - це негативне соціальне явище, що постає у вигляді найрізноманітніших особистісних поведінкових проявів, які надають деструктивний вплив на процес і результат службової діяльності. Професійна деформація юристів постає як багаторівнева система адаптації особистості до умов професійної діяльності і як спосіб активного перетворення власної життєдіяльності в конкретній ситуації, відповідно до психологічного досвіду особистості.

Одним з моментів професійної деформації юриста є те, що метою впливу може бути патологічна редукція одного з його елементів, як, наприклад, взаємодія співробітників. Мова, перш за все, йде про редукції, що ініціюють якусь помилкову схему, хоча і продуктивну у тому розумінні, що вона дозволяє особистості юриста діяти тільки для свого блага. Особистість юриста з професійною деформацією націлена на зміну раціональності партнера по взаємодії до типології власної особистості і, по суті, спрямована на розвиток негативних аспектів його психічного досвіду.

Шляхи подолання професійних деформацій

1. Саморегуляція професійної діяльності, що передбачає здійснення цілеспрямованої діяльності, попереднє психологічне програмування дій та їх регуляцію в ході самої діяльності.

2. Самоконтроль професійної діяльності. Одним із провідних механізмів забезпечення надійності суб'єкта діяльності, що відображає ступінь його професійної придатності, є самоконтроль за своїми діями щодо управління та регулювання трудового процесу, а також за результатами діяльності.

3. Професійна компенсація. Подолання негативних явищ у професійному становленні людини (деформацій, наслідків криз) здійснюється шляхом компенсації і реабілітації. Компенсація - це зрівноваження, відшкодування недорозвинених або порушених психічних функцій шляхом використання збережених або перебудови частково порушених функцій.

2. Психологія взаємодії людей у сфері цивільно-правової регуляції.

Цивільне право - галузь права, регулююча основні економічні та особистісні відносини. Об'єктом цивільних правовідносин є предмет діяльності його учасників, тобто існуючі матеріальні (засоби виробництва, предмети споживання, нерухоме майно тощо) та ідеальні (невід'ємні права особистості, її свобода, честь і гідність) блага і процес їх створення.

Цивільне право регулює економічні відносини (товарно-грошові відносини, відносини купівлі-продажу, передачу майна в орендне користування, надання послуг за винагороду та ін). Основну частину таких відносин, становлять майнові відносини, тобто відносини власності. Ставлення людини до речей, майна, власності - фундаментальна сфера соціальних відносин. Від цієї категорії відносин залежить весь уклад людського життя. Господарська діяльність людини стає ефективною лише за умови, якщо господарюючий суб'єкт відноситься до речей як до своєї власності, тобто як до своїх.

У виробництві для позначення відмінності товарів і послуг одних підприємців від однорідних товарів і послуг інших підприємців використовуються товарні знаки. До товарних знаків прирівнюються і всі знаки обслуговування (емблеми готелів, туристичних бюро, транспортних підприємств). Психологічно товарний знак виступає як символ якості певного товару. Якщо товарний знак відступається за договором іншому підприємству, то закон зобов'язує ліцензіата випускати товар не нижче якості аналогічного товару, що випускався ліцензії. Якщо права власника товарного знака порушені, вони підлягають відновленню в судовому порядку.

Благополуччя людей, їх повсякденне настрій і світовідчуття, психологія їх взаємодії, спілкування в значній мірі визначається якістю їх обслуговування і придбаних ними товарів. У системі ринкових відносин формується сукупність нормативних актів, спрямованих на забезпечення належної якості продукції, що випускається підприємствами продукції, виконуваних ними робіт, наданих послуг, споруджуваних об'єктів будівництва - сукупність законів, що забезпечують права споживача.

Принцип рівноправності суб'єктів цивільних правовідносин означає рівність їх цивільно-правової відповідальності. Цивільне правовідношення виникає в результаті свідомого, вольового акту - укладення договору. Це передбачає створення всім учасникам цивільно-правових відносин усіх необхідних умов для їх вільного волевиявлення і тут цивільно-правове регулювання безпосередньо взаємодіє з психологією людської поведінки. Процес цивільно-правового регулювання в більшості випадків виступає як процес узгодження волевиявлень суб'єктів правовідносин. Цивільне право стимулює доброчесну поведінку людей, соціально-відповідальне ставлення до їх виробничої діяльності.

Багато життєвих колізій регулюються не конкретними правовими нормами, а загальноправовими принципами. Це потребує значної широти правосвідомості юриста, розвиненості його правової інтуїції, здатності до справедливого і законного погодженням різноспрямованих інтересів суб'єктів правовідносин, здатності припиняти зловживання свободою і рівноправністю.