12. Поняття соціальної перцепції та перцептивних механізмів.

Соціальна перцепція у сучасній психології означає сприймання соціальних об'єктів, а саме: людей, самого себе, групи та спільноти, ситуації соціальної взаємодії та дає змогу окреслити перспективи міжособистісної взаємодії.

В історії соціальної психології розглядалося чимало механізмів для пояснення специфіки соціального сприйняття. Їх прикладами є: ідентифікація (процес угюдібнення себе іншому, ототожнення з іншим); рефлексія (усвідомлення особою як її сприймають та оцінюють інші); емпатія (емоційне проникнення у внутрішній світ іншого, почуття, думки, очікування, прагнення); децентрація (здатність прийняти погляд іншого, відійти від егоцентризму); каузальна атрибуція (процес приписування причин, що пояснюють поведінку іншої людини або соціальних подій); внутрішньогруповий фаворитизм - тенденція підтримувати у соціальному сприйнятті членів власної групи (вікової, статевої, навчальної тощо) на противагу (інколи не на користь) іншій; фізіогномічна редукція - складність ідентифікації представників іншої соціокультури, коли зовнішньо ці представники здаються подібними між собою до ілюзії повної ідентичності; стереотипізація - спрощення, схематизація, сприйняття соціальної реальності.

Одні з цих механізмів забезпечують міжгрупове сприймання, інші -міжособистісне.

12. Міжособистісна атракція: симпатія, дружба, любов. Чинники атракції. Експерименти з дослідження стереотипу фізичної привабливості.

Атракція – це процес формування привабливості людини, яка сприймається іншою. Атракція забезпечує процес виникнення, підтримки та поглибленн близьких відносин між людьми. Атракція може вбирати  в  себе широку гаму почуттів і проявлятися на кількох рівнях, таких як симпатія, дружба, любов. Симпатія – це стійке позитивне емоційне сприйняття людини людиною, схвальне ставлення людини до інших людей, що проявляється у приязні, привітності, доброзичливості, захопленні, прагненні допомогти, виявленні уваги, підвищеного інтересу. Дружба – вид стійких, добровільних, індивідуально-вибіркових міжособистісних взаємин, що характеризується взаємною прихильністю їхніх учасників, симпатією, посиленням процесів афіліації (приналежності), взаємними очікуваннями відповідних почуттів і наданням переваги. Такі стосунки передбачають не тільки взаємодопомогу, але і внутрішню близькість, відвертість, довіру, любов. Вони засновані на просторовій та духовній близькості, взаємній прихильності, спільній діяльності та інтересах. Любов – високий рівень позитивного емоційно-чуттєвого ставлення, що виділяє його об’єкт серед інших і поміщає у центр життєвих потреб, інтересів суб’єкта.

На думку В.М.Куніциної, серед чинників, які найбільш впливають на процес міжособистісної атракції, можна виділити зовнішні та внутрішні. До зовнішніх відносяться: ступінь вираженості у людини потреби в афіліації (прагнення бути в оточенні ін.); емоційний стан партнерів спілкування; просторова близькість. До внутрішніх відносяться: фізична привабливість партнера по спілкуванню; стиль спілкування, який демонструється; схожість між партнерами по спілкуванню; прояв особистого ставлення до партнера у процесі спілкування.

Позитивне сприймання красивих людей як добрих, щирих, порядних визначає сутність стереотипу фізичної привабливості.

«Ефект контрасту». Після перегляду журналів з фотографіями моделей чоловіки визнавали некрасивими жінок зі свого оточення, які раніше їм подобались.

Феномени асоціативної симпатії (експеримент Павела Левіцкі) або антипатії (А. Маслоу). На першому етапі експерименту П. Левіцкі групі досліджуваних показали фотографії двох жінок і попросили відповісти, яка здається доброзичливішою. Думки учасників експерименту розділилися порівну. На другому етапі іншим учасникам були показані ті ж фотографії вже після того, як вони поспілкувалися з привітною жінкою-експериментатором, яка була схожа на одну із жінок з фотографії. У 6 разів частіше цю особу визнали доброзичливішою. Маслоу (1956) з колегою перевірили вплив естетики зовнішньої обстановки на сприйняття людини. В багато обставленій, добре освітленій кімнаті незнайома людина сприймалася як симпатична, в убогій – як менш симпатична. Можливо тому люди часто обирають естетичні інтер’єри, які сприяють поглибленню взаємної симпатії.