
- •Основні методи досліджень в соціальній психології.
- •2. Особливості розвитку української соціальної психології
- •Самоефективність та локус контролю (дослідження а.Бандури, г. Маркуса, Дж.Ротера)
- •Поняття установки в соц. Психології. Експериментальне дослідження установок. Вплив неправдивого джерела інформації (е.Джоунз та г.Сігал) на установки
- •5. Теорія когнітивного дисонансу Леона Фестінгера
- •6. Культурна диверситивність людей. Культурні детермінанти особистісного простору
- •7.Культурна схожість людей. Ідентичність особи. Рольова ідентичність. Ролі з високим і з низьким статусом. Інверсія (зміна) ролей.
- •Підходи до вивчення ґендерно-рольової поведінки. Постсучасність та диверситивність статевої поведінки.
- •9. Спілкування як обмін інформацією. Вплив „комунікатора” та зміст повідомлення. Канал передачі інформації та адресат повідомлення (ауд.)
- •10.Агресія як деструктивна взаємодія. Різновиди агресії. Теорія інстинктивної агресії. Агресія в теорії соціального научіння а.Бандури.
- •Поняття соціальної перцепції та перцептивних механізмів.
- •Міжособистісна атракція: симпатія, дружба, любов. Чинники атракції. Експерименти з дослідження стереотипу фізичної привабливості.
- •Загальна характеристика процесів соціального пізнання. Каузальна атрибуція.
- •Мала група в соціальній психології: поняття, межі, класифікації. Психологічна структура та динамічні процеси групи. Лідерство в групах.
- •18.Вплив групи. Соціальна фасилітація...
- •19.Природа та різновиди упереджень (дискримінація, расизм, сексизм).
- •20.Соціально-психологічне знання та практика регулювання соціальних конфліктів. Поняття та типи конфліктів. Пошуки причин конфліктів та способів їх розв’язання соціальними психологами.
10.Агресія як деструктивна взаємодія. Різновиди агресії. Теорія інстинктивної агресії. Агресія в теорії соціального научіння а.Бандури.
Агресія - це фізична або вербальна поведінка, метою якої є спричиняти шкоди іншим людям. Існують різновиди агресії: фізична (нанесення тілесних ушкоджень) та вербальна (словесні образи). Диференціюють „ворожу" та „інструментальну" агресію. Джерелом ворожої агресії є гнів, її остаточна мета - заподіяти шкоду. Якщо спричинення шкоди не є самоціль, а лише засіб досягнення якої-небудь іншої мети, то така агресія називається інструментальною.
Більшість вбивств є результатом ворожості. Подібні вбивства імпульсивні, вони відбуваються унаслідок емоційних вибухів - тому навіть покарання агресора смертною карою (за даними 110 країн) не зменшує загальної кількості таких.
Розрізняють також агресію контактну (рукоприкладство, насильство, використання холодної зброї тощо) та дистантну (зазвичай за допомогою вогнепальпої зброї). Крім цього агресія поділяється на зовнішню (автоагресію), скеровану на середовище та внутрішню (аутагресію), скеровану людиною на саму себе.
Теорія інстинктивної агресії. Фрейд, засновник психоаналізу, вважав, що джерелом людської агресії є саморуйнівні, деструктивні імпульси. Лоренц, що вивчав поводження тварин, розглядав агресію скоріше як адаптивне, а не як саморуйнівне поводження. Але обоє вчених погоджувалися з тим, що агресивна енергія має інстинктивну природу. На їхню думку, якщо вона не знаходить розрядки, то накопичується доти, поки не відбувається руйнівний для оточеня емоційний вибух. Хоча Лоренц (1976), крім усього іншого, вважав, що в нас немає уроджених механізмів гальмування агресії, тому що вони зробили б нас беззахисними. Той факт, що, будучи обдаровані «бійцівським інстинктом», ми не маємо засоби його гальмування, викликав у нього серйозні побоювання.
Теорія агресії як інстинкту не пояснює варіацій агресивності в різних людей і в різних культурах.
Сутність теорії соціального научіння (А. Бандура) стосовно агресії полягає в тому, що людина засвоює агресивну манеру поведінки так само, як і більшість соціальних навичок, спостерігаючи за діями оточення, імітуючи ці дії, зауважуючи наслідки цих дій, під впливом винагород і покарань.
11.Альтруїзм — надання допомоги, не пов'язане свідомо із власними егоїстичними інтересами; вчинки, спрямовані на благо іншої людини; допомога іншому, що здійснюється без винагороди, без свідків, ціною можливих власних втрат. Існують 3 підходи до вивчення альтруїзму. Опорою першого є концепція символічного інтеракціонізму Герберта Блумера. Згідно з ним суспільство визначається як символічна взаємодія індивідів.люди діють з опорою на значення (смисли), які приписують речам. Сенс не належить речам самим по собі, він виникає у процесі людських трансакцій. З погляду на це, альтруїзм обґрунтовується психологічною теорією соц. обміну. Другий підхід – соціологічний. Автор феноменологічної соціології Альфред Шютц наголошував, що суспільство розвивається у процесі духовної взаємодії. Тому соц. ідея – це осмислена поведінка людини в її духовній взаємодії з іншими людьми. В руслі соціологічного підходу альтруїзм розглядають в руслі дії двох соц. норм: взаємності та соц. відповідальності. Третій підхід до розуміння альтруїзму пропонує еволюційна психологія. У межах еволюційної теорії безкорисливу поведінку пояснюють вродженими механізмами: захист роду та пошук взаємної вигоди.
Експерименти. Людина-очевидець часто не інтерпретує інцидент як нещасний випадок, коли поруч є інші люди. Випадок 1. У кімнатах гуртожитку розмістили студентів, де вже були люди, а також – наодинці. До кімнат підводили дим. Студенти, які перебували в кімнаті самі – значно частіше реагували на дим, ніж ті, які були з кимось. Останні наслідували поведінку інших, які залишалися спокійними. Випадок 2. Коли студенти заповнювали опитувальники, жінка експериментатор пішла в сусідню кімнату, щоб взяти папери із верхньої полиці. коли роздався гуркіт стільця і крик жінки (інсценація нещасного випадку), 70% студентів, що працювали наодинці і 40% студентів, які працювали парами побігли на допомогу. Виявився ефект очевидця – чим більше очевидців – тим менше шансів, що хтось один надасть допомогу.
Особистісні чинники надання допомоги. Відчуття провини (компенсація заподіяної шкоди: зречення, піст, сповідь тощо). Настрій (дорослі знаходять задоволення в самому альтруїстичному вчинку, тобто він дає їм внутрішню винагороду у вигляді задоволення; люди починають краще про себе думати). Особистісні якості (емоційні, емфатичні, соц. активні люди з високим рівнем самоконтролю схильні до надання допомоги). Релігійність надійніше прогнозує поведінку людини, коли йде мова про надання довготривалої допомоги в межах волонтерських організацій бідним, людям похилого віку, інвалідам, хворим тощо.
Соціалізація альтруїзму. Згідно теорією соціального обміну, надання допомоги, як і будь-яка інша соціальна поведінка, мотивується бажанням мінімізувати витрати та оптимізувати винагороду. Інші ж психологи вважають, що до надання допомоги спонукає також справжній безкорисливий альтруїзм. Теорія соціальних норм виходитьз того, що надання допомоги пов'язане з існуванням у суспільстві певних правил. Норма взаємності спонукає нас відповідати добром а не злом тим, хто прийшов нам на допомогу. Норма соціальної відповідальності примушує нас піклуватися про тих, хто потребує.