5. Теорія когнітивного дисонансу Леона Фестінгера

Поняття когнітивного дисонансу вперше ввів Леон Фестінґер у 1956 році. Когнітивний дисонанс - стан, що характеризується зіткненням у свідомості індивіда суперечливих знань, переконань, поведінкових установок щодо деякого об'єкту або явища. Теорія когнітивного дисонансу успішно пояснює те, що відбувається в тих випадках, коли люди діють всупереч своїм установкам: вони відчувають напругу і, щоб ослабити її, «підганяють» установки під поведінку.

Згідно з теорією когнітивного дисонансу, ми відчуваємо напругу («дисонанс»), якщо дві одночасно сприймані думки або два переконання («когніції») психологічно несумісні. Дисонанс являється феноменом щоденним. Дуже мало на світі рече повністю чорних або повністю білих. Дисонанс виникає через різні причини серед яких прагнення і бажання, логічна несумісність, культурні звичаї, минулий досвід тощо. Для повного усунення дисонансу необхідно змінити визначені когнітивні елементи. Отже, виникнення дисонансу викликає прагнення того, щоб зменшити його. Прояви такого прагнення заклечається в зміні поведінки, ставленні чи у пошуку нової інформації стосовно нявного дисонансу. Наприклад, людина, яка продовжує курити, знаючи, що це шкідливо, може раціоналізувати подібну поведінку декількома способами. Вона вважає, що задоволення від куріння надто велике, щоб кинути; зміни у здоров'ї курця не настільки фатальні, як про це попереджають лікарі, оскільки він ще живий і здоровий; і, на кінець, кинувши курити людина може набрати вагу, що також є погано для здоров'я.

Серйозні випадки дисонансу можуть призводити до неспокою, відчуття провини або сорому, викликати значний стрес, знижену самооцінку, викликати агресію або інші небажані наслідки.

Можливі два шляхи подолання дисонансу індивідом: 1) шляхом зміни власних понять, переконань або поведінки; 2) виправдовуючи власні поняття, переконання або поведінку.

6. Культурна диверситивність людей. Культурні детермінанти особистісного простору

Культурна диверситивність це різноманітність людей, їх потреб, інтересів, звичаїв, орієнтацій тощо. Культура це особливості поведінки, установки звичаїв, які є спільними для великої групи людей і передаються з покоління у покоління. Однак кожна культура містить внутрішню диверситивність, а також є диверситивною порівняно з іншоми культурами.

В кожній культурі властиві свої норми, правила – що визначають прийнятну й очікувану поведінку. Культури також відрізняються один від одного нормами, регулюючи персональний простір. У сер. ХХ ст. америк антрополог Т. Холл досліджував просторові потреби людини. Особистісний простір – це буферна зона, яку людина створює між собою та іншими. Величина простору залежить від ситуації. Люди відрізняються один від одного: одним потрібний більший особистісний простір ніж іншим. Зокрема, це стосується вікових груп людей: дорослим потрібен більший особовий простір, ніж дітям. Чоловіки тримаються на більшій відстаті один від одного ніж жінки. З недосліджених причин вихідці з країн, розташованих поблизу екватора віддають перевагу такій відстані, яка не заважає їм торкатися один одного та обійматися.