19.Природа та різновиди упереджень (дискримінація, расизм, сексизм).

Упередження — установка, що перешкоджає адекватному сприйманню повідомлення чи дії; невиправдано негативна оцінка якої-небудь групи. Підґрунтям упереджень є установки та стереотипи. Відтак упередження є поєднанням установок (емоцій, почуттів та готовності до дій) та стереотипів (переконань). Стереотип використовується як штамп для інтерпретації поведінки інших. Оцінкові стереотипи – це бдумки про особисті якості людей певної групи, надмірно узагальнені та нечутливі до нової інформації.

Дискримінація – невиправдано негативна поведінка у ставленні до групи чи її членів. Термінами расизм і сексизм позначаються проявм упереджених установок індивіда, упрередженої або репресивної інституційної практики. Расизм - світогляд, а також політичні теорії і практичні дії, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду, і різному ставленні до людей та їхніх спільнот залежно від приналежності до цих груп (рас). Сексизм — ідеологія, яка встановлює нерівні права чоловіків і жінок, або ж статеву дискримінацію. Проте у сучасному світі ґендерні ролі переживають інверсію, репертуар чоловічих та жіночих ролей взаємодоповнюється. (Дослідження проф.уявлення студентів ЛНУ щодо предмету викладання).

Соціальні джерела упереджень. Соц. ситуація породжує і підтримує упередження різними способами. Група, яка одержує вигоду від свого вищого соц. та ек. Статусу нерідко виправдовує його, формуючи відповідні переконання. Люди виявляють вразливість до стереотипів стосовно них, це викликає тривогу та напруження, що погіршує поведінку. Відтак упередження ніби само справджується. Істинно віруючі люди демонструють менше забобонів. Джерелом забобонів може бути соц. ідентифікація, схильність думати на користь своєї групи та знецінювати інші групи. Сформувавшись, упередження існує частково завдяки інституційній підтримці, зокрема з боку ЗМІ.

Емоційні та когнітивні джерела упереджень. Упередження мають емоційне коріння. Фрустрація (негативний емоційний стан, обумовлений мотиваційним конфліктом) підживлює агресію, яка може виявлятися у вигляді пошуку «цапа-відбувайла», а деколи у савленні до конкурентів. Посилені відчуттям соціальної переваги, упередження здатні також маскувати невпевненість у власних силах. Люди, схильнів до авторитаризму, нерідко є носіями різних упереджень.

Відомий когнітивний психолог Джорж Келлі виокремлює такі типи людей відповідно до їхніх конструктів: упереджений тип (користується невеликою кількістю категорій для опису світу, типу «добре-погано», «чорне-біле»); стереотипний (користується узагальненими поняттями, прийнятими в його середовищі стереотипами); передбачувальний (користується значною кількістю понять). Властиво останній тип найменше схильний до упереджень.

20.Соціально-психологічне знання та практика регулювання соціальних конфліктів. Поняття та типи конфліктів. Пошуки причин конфліктів та способів їх розв’язання соціальними психологами.

Щодня у світі відбуваються певні соц. конфлікти. Конфлікт як соціальнопсихологічпе явище - це очевидна несумісність дій, активне протиборство, зіткнення конкуруючих потреб, мотивів, цілей, інтересів різних груп.

Існують такі типи конфліктів: внутрішньоособистісні (пере­живання людиною боротьби потреб, мотивів, докорів сумління, прийняття життєво важливих рішень); міжособистісні (переш­кода на шляху взаєморозуміння та сумісних дій; суперечливі дії окремих осіб щодо загальних норм); внутріпшьогрупові (переш­кода на шляху досягнення основних цілей діяльності або соціаль­но корисних результатів праці, мобілізації зусиль членів групи). Розрізняють міжгрупові, етнічні тощо конфлікти, у яких люди вступають у протиборство, відстоюючи несумісні цінності, цілі, норми, або прагнуть присвоїти певні блага.

У соціально-психологічному сенсі конфлікти можуть бути деструктивними (ускладнюють взаємодію та взаємовідносини учасників груп, зміщують дієву активність з прийнятгя компромісних рішень на емо­ційне протиборство) та конструктивними, якщо отримують справедливу оцінку, що сприяє їхньому вирішенню. Конфлікт, що виявлений та ґрунтовно проаналізований може стимулювати оновлення і поліпшення людських відносин. Розгляд і рішен­ня проблем рідко обходиться без конфліктів. Мир - це наслідок творчо розв'язаного конфлікту, в якому сторони зближують позиції, що здавалися раніше несумісними, і досягають справжньої згоди.

Співпраця чи відособлення? Стратегія відособлення може мати руйнівні наслідки для всіх. Проте, обидві сторони можуть бути у виграші, якщо співпрацюватимуть.

Со­ціальні психологи досліджували способи налаштування людей на співпрацю, серед них: 1. Регулювання соціальними інститутами (правовими, ос­вітніми тощо) просоціальної поведінки громадян (екологічної, правової, моральної відповідальності). 2. Формувати груп з оптимальною для прийняття рішення кількістю учасників. У менших за кількістю учасників співтовариств кожен індивід відчуває себе відповідальнішим і ефективнішим. 3. Щоб не потрапити у соціальну паску, люди також повинні посилити комунікацію. Вона приводить до співпраці. У процесі обговорення дилеми виробляється групова ідентифікація, що підсилює турботу про благополуччя групи. 4. Зміна системи винагород. Коли співпраця стає економічно вигідною, популярність кооперації зростає. 5. Зверненість уваги людей до альтруїстичних норм. Люди стають менш егоїстичними, коли відчувають більшу відповідальність за інших. Апеляція до тичних мотивів певною мірою підштовхує людей до суспільно корисігих вчинків.

Отже, таким чином люди мають можливість мінімізувати деструктивні наслідки соціальних дилем.