18.Вплив групи. Соціальна фасилітація...

Розглянемо 3 приклади групового впливу: соціальну фасилітацію, соц. лінощі і деіндивідуалізацію. Важливими для розуміння є також приклади соц. впливу в групах, учасники яких взаємодіють між собою: групової поляризації та впливу меншості. Фасилітація – це посилення домінантних реакцій у присутності інших. Вперше соціальна фасилітація була зафіксована і описав ще в кінці XIX століття (В. М. Бехтерєв, Ф. Олпорт, Л. В. Ланге та ін.) Одним з випадків виявлення феномену соціальної фасилітації була ситуація, зафіксована спостерігачами на велосипедному треку. Виявилося, що незалежно від обумовлених з тренером тактичних планів боротьби за першість у заїзді, саме перед трибунами з глядачами спортсмени мимоволі прискорюються. «Соціальні лінощі» - тенденції докладати менше зусиль у ситуації спільної діяльності та відсутності контролю за індивідуальним внеском кожного учасника. Однак, на думку самих дослідників, прояв цього феномену, а також ступінь його вираженості істотно залежать від ситуативних і соціокультурних факторів (Д. Майерс, 1997). Умови, за яких зменшуються соціальні лінощі у групах: 1. Неординарно важкі проблеми, які можуть згуртувати гру­пу і стимулювати кожного її члена працювати з повною віддачею. 2. Зацікавленість усіх членів групи в кінцевому результаті сумісних зусиль. 3. Наявність у групі хороших ділових стосунків. 4. Врахування і оцінка внеску кожного члена групи в зага­льну працю, тобто відсутність знеособлення. 5. Наявність спеціальної домовленості в групі працювати на повну силу. 6. Наявність загальногрупового еталона діяльності і продук­тивності, якому всі члени групи прагнуть відповідати. 7. Наявність не тільки важкого, але й цікавого для всіх за­вдання. Деіндивідуалізація - це процес втрати індивідом у групових ситуаціях почуття індивідуальності і стримуючих норм самоконтролю. Чим більша група, тим сильніше деіндивідуалізація і тим ймовірніший прояв актів насильства, вандалізму й інших асоціальних дій. Групова поляризація - це тенденція прийняття більш радикальних рішень після дискусії у групі, на відміну від тих, які кожний з учасників групи хильний прийняти наодинці. В експерименті С. Московіті та М. Заваллоні підтверджують факт існування групової поляризації: у більшості випадків обговорення підсилює усереднену думку членів групи. Унаслідок обговорень посилилося початкове позитивне ставлення французьких студентів до свого президента і початкове негативне ставлення до американців. Поняття «вплив меншості» означає вплив нечисленної групи людей, що дотримуються однакових поглядів. С. Московічі виявив такі вирішальні чинники впливу меншості: Послідовність. Меншість, що послідовно відстоює свою позицію, впливовіша, ніж меншість, яка сумнівається. Під час дискусії меншість швидко опиняється в центрі уваги, тому отримує можливість навести значно більше аргументів на заїхист своєї позиції. Впевненість в собі. Демонструючи свою твердість, меншість здатна підштовхнути більшість до перегляду позиції. Перехід представників більшості на сторону меншості. Коли меншість систематично висловлює сумніви щодо правомірності дій більшості, останні починають вільніше виражати свої сумніви і можуть приєднатися до меншості.