3. Хвороби плодів і овочів, що викликаються мікроорганізмами

Погіршення якості і втрати плодів і овочів в процесі зберігання можуть бути викликані різними причинами, у тому числі і різними хворобами, як інфе­кційними, так і фізіологічними, або функціональними, що виникають без участі інфекцій.

Багато інфекційних хвороб зачинають розвиватися ще в саду або в полі, в період вегетації, а також під час збору урожаю при підготовці його до транспо­ртування або закладки в сховищі.

Залежно від виду хвороби і особливостей її збудника, одні захворювання в період зберігання повільно розвиваються або зовсім припиняють розвиток, інші швидко розвиваються і легко поширюються на сусідні плоди при прямому контакті або через повітря.

Плоди і овочі під час вегетації, транспортування і зберігання вражаються різними хворобами, які діляться на фітопатологічні і фізіологічні.

Фітопатологічні хвороби викликаються мікроорганізмами-бактеріями і грибами, фізіологічні хвороби пов'язані з порушеннями нормальних фізіологіч­них процесів обміну речовин, дихання, що відбуваються в плодах і овочах.

Фітопатологічні хвороби.

Хвороби картоплі. Найбільш поширені хвороби картоплі: фітофтора, фу-зариум, кільцева і мокра гнилизна, парші, рак.

Фітофтора: збудник - грибок Phitophtora, вражує рослину і бульби в пе­ріод зростання, прибирання і зберігання. Видимі ознаки хвороби: темно-бурі плями на поверхні бульби і коричневі ділянки м'якоті, що йдуть від периферії до центру, утворюється через 20-25 днів після зараження.

Фузаріум (суха гнилизна): збудники - грибки з роду Fusarium.

На хворій бульбі спочатку утворюється бура втиснута пляма, потім буль­ба зморщується, на її поверхні з'являються білі, рожеві або жовті подушечки-грибниці і спори грибка. Паренхимна тканина бульби висихає, перетворюється на в'ялу водянисту масу. Фузаріум передається на здорові бульби до кінця збе­рігання, особливо навесні.

Мокра бактерійна гнилизна. Уражені бульби спочатку стають водянис­тими, м'якими, тканина їх швидко розм'якшується, перетворюючись на слизову оболонку, масу що тхне. Зараження відбувається в полі або в сховищі. Хвороба заразлива, швидко передається.

Кільцева гнилизна викликається бактеріями. Хвороба виникає спочатку у вигляді темного кільця ураженої м'якоті на подовжньому розрізі бульби. На по-гнилих зсередини бульбах до весни з'являються тріщини. При зберіганні зі зниженою вологістю погнилі тканини висихають, і кіркова частка бульби відді­ляється від центральної.

Рак картоплі - небезпечне грибкове захворювання, що приводить до втрати урожаю, вражає бульби в полі. На бульбах біля очок утворюються наро­сти, які, збільшуючись, приводять до повного руйнування бульби. З районів, де виявлений рак, картоплю необхідно вивозити, дотримуючи карантинні правила.

Парші вражає тільки шкірку і рідше зачіпає верхні шари м'якоті бульби.

Звичайна парші особливо сильно вражає картоплю, вирощену на піщаних ґрунтах, в сухі роки. На шкірці бульби утворюються неправильного контуру поверхневі виразки різної величини. Парші інколи покриває значні ділянки по­верхні бульби, яка залишається сухою, але шорсткою.

Хвороби коренеплодів. Коренеплоди найчастіше вражаються білою, сі­рою і чорною гнилизною, фомозом (морква і буряк).

Біла гнилизна вражає моркву, петрушку, пастернак, селеру, батат, топі­намбур, огірки, помідори, капусту. На ураженому овочі з'являється білий на­літ - міцелій грибка, на якому через деякий час утворюються розміром з горо­шину чорні желвачки-склероції. Уражена гнилизною тканина перетворюється на драглисту масу.

Сіра гнилизна вражає моркву, петрушку, буряк, капусту, селеру. Перші видимі ознаки хвороби - сірувато-попелястий бавняноподібний наліт на повер­хні овочів. Хвороба передається на здорові овочі. У сховища вона заноситься із зараженими овочами, тарою.

Чорна гнилизна моркви виявляється у вигляді чорних втиснутих плям на бічній поверхні або голівці коренеплоду. Зараження відбувається через місця механічних пошкоджень під час прибирання, перевезення. При зберіганні мор­кви хвороба швидко поширюється на здорові коренеплоди.

Фомоз моркви виявляється в покритті коренеплодів темними плямами. М'якоть руйнується, стає трухлявою, усередині коренеплодів утворюються по­рожнечі.

Фомоз (серцевинна гнилизна) буряка вражає голівку коренеплоду ще в полі. Під час зберігання грибок проникає всередину коренеплоду, викликаючи потемніння тканин. Хворі коренеплоди заражають здорові.

Хвороби лука і часнику. Лук і часник найчастіше вражаються сірою шийковою гнилизною лука, фузаріозною гнилизною донця лука і часнику, чор­ною цвіллю, бактерійною гнилизною.

Сіра шийкова гнилизна. При ураженні грибком цибулина спочатку ро­биться немовби вареною, а потім на її поверхні утворюється сіро-бурий наліт з чорними склероціями. Хвороба переходить від хворих до здорових цибулин.

Чорна цвіль. Хвора цибулина покривається темними плямами з шилопо­дібним нальотом - спорами грибка. Останні легко поширюються, заражаючи цибулини, що мають пошкодження.

Фузаріозна гнилизна лука і часнику. Грибок вражає частіше донце, на якому спостерігаються потемніння і чорні плями. До фузаріозу приєднуються інші хвороби, і цибулина згниває.

Хвороби капусти. Найчастіше капустяні овочі вражаються сірою і білою гнилизною.

Сіра гнилизна, біла гнилизна. Це найбільш небезпечні хвороби, що вра­жають капусту і інші овочі з сімейства хрестоцвітих. Уражене листя ослизню-ються і покриваються сірим (сіра гнилизна) або білим (біла гнилизна) нальотом. Склероції і міцелій грибка, поширюючись, заражають здорові качани.

Хвороби гарбузових овочів. Антракноз (мідянка) - найбільш поширена хвороба динь і кавунів. Хвороба виявляється у вигляді водянистих втиснутих плям на поверхні плодів, на яких потім з'являються рожеві дрібні подушечки-спори гриба. М'якоть розм'якшується і робиться гіркою на смак.

Бактеріоз огірків викликається бактеріями. Хворі плоди покриваються водянистими округлими плямами, які заглиблюються і утворюють виразки. Хвороба передається комахами.

Хвороби томатів. Томати вражаються фітофторою, фузаріозом.

Фітофтора. Плоди захворюють на рослині. На вершині плоду утворю­ються тверді, злегка втиснуті плями, з темно-брунатною тканиною.

Фузаріоз. На уражених ділянках плоду з'являються рожеві або білі бавно-подібні подушечки. Плоди, що загнили, перетворюються на драглисту масу, що тхне.

Хвороби плодів. Плоди найчастіше вражаються: парші, грибком сажі, плодовою гнилизною, блакитною і зеленою цвіллю, сірою гнилизною.

Парші вражає плоди насіннячок. На яблуках і грушах з'являються округлі темно-сірі плями, які, зливаючись, утворюють велику пляму неправильного ко­нтуру. Ураження часто обмежується шкіркою. На ураженій ділянці утворюєть­ся тканина у вигляді корку, що закриває доступ мікроорганізмам і випару воло­ги. На парші з'являються тріщини, що проникають в м'якоть плоду, відкриваючі шлях іншим хворобам і найчастіше плодовій гнилизні. Під час зберігання парші не розвивається і на здорові плоди не передається.

Грибок сажі вражають яблука, груші, цитрусові, особливо у вологих ра­йонах і в дощові роки. Плоди покриваються чорним точковим нальотом, що псує зовнішній вигляд плоду. Шкірка і м'якоть не зачіпаються, плоди зберіга­ються нормально.

Плодова гнилизна вражає яблука, грушу, айву, абрикоси, персики, сливи, вишні і інші плоди. На поверхні уражених плодів спочатку з'являється темно-брунатна пляма, яка, збільшуючись, може захопити весь плід. Потім на ураже­ній ділянці з'являються сіруваті подушечки - органи плодоносіння грибка, роз­ташовані концентричними колами.

Блакитна і зелена цвіль цитрусових. Це основні хвороби апельсинів, ма­ндаринів, лимонів під час зберігання і перевезення.

Блакитна цвіль виявляється у вигляді втиснутої плями, зморщеної, водя­нистої, на якій з'являється білий порохуватий міцелій блакитного відтінку, м'я­коть плоду розм'якшується.

Зелена цвіль за характером ураження має багато спільного з блакитною, відрізняючись від неї кольором - зеленим нальотом міцелію. За наявності пора­нень на шкірці цвіль легко передається від хворих плодів до здорових.

Сіра гнилизна ягід вражає виноград, малину, суницю, кісточкові плоди. Грибок руйнує плодову тканину за допомогою пектолітичних ферментів і ферме­нтів, що руйнують клітковину. М'якоть плодів, розм'якшуючись, швидко згниває.