ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ
(УКООПСПІЛКА)
Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут
Розглянуто та затверджено на засіданні
кафедри товарознавства та торговельного підприємництва
протокол № __ від _______ 20__ р.
Завідувач кафедри
_____________ к. т. н., доцент Кулик В. М.
Спеціальність: 6.140101 Готельно-ресторанна справа Курс I
Дисципліна: "Мікробіологія"
Лекція 8
Лекція-презентація
Тема. Мікробіологія плодоовочевих товарів
Навчальна мета: вивчити мікрофлору продуктів, її походження, властивості окремих представників, їхню біохімічну діяльність, умови розвитку для запобігання мікробному псуванню продуктів при транспортуванні, зберіганні та реалізації, а також з метою профілактики харчових отруєнь мікробної природи.
Виховна мета: Формувати якості особистості студентів та пізнавальний інтерес.
Розвивальна мета: Спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення.
Методична мета: Використання презентації на занятті як засобу активізації процесу навчання.
План лекції
Класифікація овочевих культур.
Класифікація мікроорганізмів плодів і овочів.
Хвороби плодів і овочів, що викликаються мікроорганізмами.
Класифікація хвороб плодів і овочів.
Зовнішні ознаки захворювань.
Мікробіологія квашених (солоних, мочених) овочів і плодів.
Технічні засоби навчання:
Інтерактивна дошка
Мультимедійний проектор
Персональний комп’ютер
Наочність:
Тематична презентація в Power Point.
Опорний конспект до лекції №6
Уривок навчального відефільму
Міждисциплінарні зв’язки:
Забезпечувані: Товарознавство продовольчих товарів, Санітарний контроль, Товарознавство непродовольчих товарів, Технологія приготування їжі.
Забезпечуючі: харчова хімія, хімія, екологія.
Література: Основна
1. Рудавська Г. Б., Демкевич Л. І. Мікробіологія: Підручник. – 2-ге вид., перероблене та доповнене. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 407 с.
2. Малигіна В. Д. Мікробіологія та фізіологія харчування. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І – ІV рівня акредитації. – К.: Кондор, 2009. – 242с.
3. Білоруська Й. С. Основи мікробіології, санітарії та гігієни: Навч. Посібник. – К.: Техніка, 2003. – 128 с.
Додаткова
4. Векірчик К. М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.:Либідь, 2001.- 312 с.
5. Азаров В. М. Основи мікробіології та санітарії: Підручник. – Москва: Економіка, 1986. – 207 с.
1. Класифікація овочевих культур
Асортимент овочевих культур, що вирощуються в нашій країні, включає близько 70 видів. Кожна культура відрізняється специфічними біологічними особливостями і пред'являє певні вимоги до умов зовнішнього середовища. В той же час деякі рослини мають і якісь спільні властивості. Це дозволяє групувати їх по певних ознаках, полегшує вивчення особливостей зростання і розвитку, а також відношення до умов навколишнього середовища.
Групують, або класифікують, овочеві рослини за ботанічними ознаками; за органами, що споживаються; за тривалістю життя.
За ботанічними ознаками вирощувані в Україні овочеві рослини об'єднуються в 12 родин:
1. Капустяні, або Хрестоцвіті: види капуста (білокачанна, червонокачанна, савойська, брюссельська, цвітна, пекінська, китайська, кольрабі), коренеплоди (редис, ріпа, редька, бруква, катран), а також листова гірчиця, крес-салат, кореневищні (хрін).
Селерові, або Зонтичні: морква, петрушка, пастернак, селера, кріп, коріандр (кінза), кервель та ін.
Гарбузові: огірок, гарбуз, кабачок, патисон, кавун, диня.
Пасльонові: томат, перець, баклажан, фізаліс, картопля.
Маревні: столовий буряк, мангольд, шпинат.
Бобові: боби, горох, квасоля.
Айстрові, або Складноцвіті: салат, естрагон, салатний цикорій, скорцонера, вівсяний корінь, артишок.
Гречані: щавель, ревінь.
Цибульні, або Лілейні: луки (ріпчастий, порей, шалот, часник, батун, багатолітній багатоярусний, слизун, шнітт, запашний).
Мятликові, або Злакові: цукрова кукурудза.
Ясноткові, або Губоцвіті: м'ята перцева, чабер, базилік, іссоп, майоран, меліса.
Спаржеві: спаржа.
У практичному овочівництві доцільніше групувати рослини по тому, які органи використовуються в їжу (коренеплоди, листя, коріння, цибулини і т. д.). Таке угрупування рослин дозволяє розробляти певні агротехнічні заходи для конкретної групи рослин, хоча вони і відносяться до різних ботанічних родин.