Робочі розчини аспартама для побудови калібрувального графіка

Найменування параметра	Номер пробірки
	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Об'єм базового розчину аспартама, см3	2,0	2,5	3,0	3,5	4,0	4,5	5,0	5,5	-
Об'єм дистильованої води, см3	8,0	7,5	7,0	6,5	6,0	5,5	5,0	4,5	10,0
Концентрація ааспартама в робочих, мг/ см3	4,0	5,0	6,0	7,0	8,0	9,0	10,0	11,0	-

Робочі розчини готують у пробірках об'ємом 15 см³, відмірюючи необхідні обєми базового розчину та дистильованої води піпетками (9 пробірок). Для побудови калібрувального графіка із пробірок з робочими розчинами піпеткою відбирають по 6 см³ розчину й поміщають у пробірки об'ємом 10 см³. Потім до них додають 3 см³ нінгідринового розчину й витримують 16 хв. в киплячій бані протягом 20 хв. Далі пробірки охолоджують до 20°С, після чого з кожної пробірки переносять по 3 см³ розчину, додають по 5 см³ 60% етилового спирту та колориметрують.

Оптичну густину розчинів визначають на ФЕК при довжині хвилі 582 нм (фільтр №6) в кюветі з довжиною граней мм. Контрольним розчином слугує розчин пробірки №9 (нульовий розчин) та 60%-ного етилового спирту, змішаних в такій же кількості, як і в інших пробах.

Калібрувальний графік будують на міліметровому папері, відкладаючи по осі абсцис вміст аспартама, а по осі ординат величину оптичної густини.

Із досліджуваного зразка напою при температурі не вище 20°С видаляють вуглекислий газ і фільтрують через фільтр із розміром пор не більше 0,5 мкм.

До мірної колби місткістю 100 см³ піпеткою вносять 20 см³ фільтрату й доводять дистильованою водою до риски.

У пробірки місткістю 10 см³ переносять по 6 см³ кожного розчиненого зразка і до них додають по 3 см³ нінгідринового реактиву. Пробірки витримують 10 хв у киплячій водяній бані, потім протягом 20 хв охолоджують до 20°С, після чого з кожної пробірки в окрему пробірку переносять по 3 см³ розчину та додають по 5 см³ 60% розчину етилового спирту.

Оптичну густину розчинів досліджуваних зразків визначають у порівнянні з нулевою пробою на ФЕК при довжині хвилі 582 нм (фільтр №6).

Вміст аспартаму визначають за оптичною густиною зразків, інтерполюючи за калібрувальним графіком.

Концентрацію аспартаму в напої визначають за формулою:

С=С_Р ^х К, (1.1)

де С_р – концентрація аспартама в розчинених зразках, мг/100 см³;

С – концентрація аспартама в напої, мг/100 см³;

К – ступінь розчинення, що дорівнює 5.

Підрахунок проводять до другого знаку. За результат беруть середнє арифметичне двох паралельних визначень і виражають цілим числом із одним десятковим знаком.

1.3. Поляриметричний метод визначення фруктози

В основу методу визначення фруктози покладено властивість її розчинів відхиляти промінь поляризованого світла, на відміну від розчинів глюкози та сахарози, не вправо, а вліво.

Хід визначення

Для визначення вмісту фруктози в кристалічному продукті беруть наважку масою 5 г або 8 г високофруктозного сиропу. Дослідні зразки зважують у нейзильберовій чашці на технічних терезах і, розчиняючи у дистильованій, кількісно переводять у мірну колбу об'ємом 100 см³. Доводять об'єм розчину до риски і фільтрують. Фільтрат заливають у поляриметричну трубку (l = 200 мм) з кожухом. Трубку під'єднують до термостату і встановлюють у фільтраті температуру 20 ^оС.

Після досягнення в фільтраті заданої температури приступають до знімання показів поляриметра (П).За кінцевий результат приймають середнє значення трьох паралельних вимірювань поляризації. Після цього в досліджуваному розчині за допомогою рефрактометра вимірюють вміст сухих речовин (СР).

Вміст фруктози, тобто доброякісність продукту за фруктозою, визначають за формулою (1.2):

,% (1.2)

, (1.3)

де П – покази поляриметра;

СР – сухі речовини фільтрату;

g – фактор обертання глюкози (дані додаток 1);

f – фактор обертання фруктози (дані додаток 1);

γ₄²⁰ – питома вага фруктозних розчинів (дані додаток 1).