Наукові класифікації фінансово-правових санкцій

Метою класифікації фінансово-правових санкцій є, передусім, потреба в з'ясуванні їх правових особливостей поряд з іншими подібними заходами, визначення функціональних характеристик фінансово-правових санкцій і передбачених способів їх обрахування, а також визначення особливостей законодавчих підстав застосування фінансово-правових санкцій. Класифікація, що ґрунтується на самій системі санкцій, необхідна для розробки співвідношення її елементів та підсистем .

Багатоманітність норм фінансового права зумовлює наявність різних фінансово-правових санкцій, які можуть класифікуватися за різними критеріями. Враховуючи неоднозначний підхід до самого поняття «фінансово-правова санкція», погляди вчених щодо класифікації також розходяться, хоча їй приділяли увагу науковці різних періодів.

Професор Ю. А. Ровинський виділяв такі види фінансово-правових санкцій:

пеня і штраф;

припинення фінансування капітального будівництва;

примусове стягнення невнесених .у строк податків і податкових платежів;

грошове нарахування.

На мою думку, об'єднані в зазначену вище класифікацію види санкцій, які виділені Ю. А. Ровинським, визначені з ураху­ванням правовідносин різного характеру, що не дозволяє порів­нювати їх, ґрунтуючись на однакових підставах. Крім того при­пинення фінансування є заходом фінансово-правового примусу, який не є фінансово-правовою санкцією, оскільки не накладає додаткових обтяжень майнового характеру на порушника. В свою чергу, примусове стягування недоїмки, як стадію реаліза­ції фінансово-правової відповідальності, не можна ототожнюва­ти з окремою фінансово-правовою санкцією.

Як зазначалося раніше, Р. А. Усенко поділяє фінансово-правові санкції на такі види. За способом накладання — на санк­ції нарахування і санкції вилучення. Санкції нарахування — це фінансові санкції, розмір яких визначається за встановленим за­конодавцем алгоритмом (штраф і пеня). Для санкцій вилучення характерним є те, що певна грошова сума підлягає вилученню з огляду на її походження через застосування санкції у вигляді вилучення незаконно отриманого доходу. З цим немож­ливо погодитися, оскільки в чинному фінансовому законодавстві України відсутня така фінансово-правова санкція як вилучення незаконно отриманого доходу.

За ступенем визначеності Р. А. Усенко фінансово-правові санкції поділяє на:

абсолютно визначені, тобто такі, що не можуть бути змен­шені чи збільшені органом, що їх застосовує;

відносно визначені, тобто такі, які мають вищу та нижчу межу розміру;

фінансові санкції як складові кумулятивних санкцій (такі, що включають в себе заходи юридичної відповідальності різного роду).

Також, на думку Р А. Усенка, можливим є розподіл фінансово-правових санкцій за розрахунковими ознаками:

ті, що обраховуються у фіксованій сумі; кратні до певної суми;

в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

З таким поділом слід погодитися.

З певними уточненнями можна також використовувати класифікацію, яка була запропонована О. С. Тітовим. Зокрема однією з підстав для поділу фінансово-правових санкцій пропо­нується суб'єктний критерій. Таким чином, всі вони поділяються на санкції, які застосовуються:

до організацій, установ і підприємств;

до посадових осіб;

до громадян.

Заперечення викликає лише виділення посадових осіб у якості окремого суб'єкта, адже загальновизнаним є той факт, що посадові особи не є суб'єктом фінансово-правової відпові­дальності.

О. А. Музика фінансово-правові санкції поділяє на групи за їх однорідністю:

порушення бюджетного законодавства;

порушення порядку ліцензування;

порушення податкової дисципліни та податкового зако­нодавства;

порушення касової дисципліни;

порушення законодавства про цінні папери та фондову біржу тощо.

Стосовно викладеного необхідно зауважити, що третій пункт помилково диференціюється на два явища, тому що по­рушення податкової дисципліни поглинаються порушеннями по­даткового законодавства. Крім того, погоджуючись з існуванням правових явищ, за якими здійснений поділ, слід зазначити, що подібна детальна класифікація призводить до надмірного дро­блення і розмивання груп фінансово-правових санкцій.

О. П. Орлюк поділяє фінансово-правові санкції за харак­тером впливу: безпосереднє покарання — санкції, що вплива­ють безпосередньо на платника, його майновий стан (штраф); опосередковане покарання — санкції, які безпосередньо не за­вдають майнових втрат платникові, проте зменшують його над­ходження у перспективі або обмежують його діяльність (арешт рахунку, тимчасове припинення діяльності підприємства тощо).

Автор не погоджується з такою класифікацією, оскільки в даному випадку помилково змішуються фінансово-правові санк­ції з іншими мірами державного примусу.

Надалі сукупність існуючих санкцій О. П. Орлюк ділила на групи за їх однорідністю, зокрема: санкції за порушення по­рядку ліцензування, санкції за порушення податкової дисциплі­ни, касової дисципліни тощо. З практичної точки зору згадана українська дослідниця виділяла такі санкції: пеня, штрафна санкція (штраф), примусове стягнення. Л М. Капаєва та М. С. Лях до цього переліку також додають податковий борг. На думку автора, в цій інтерпре­тації не повністю зрозумілою є класифікація по групах за одно­рідністю, оскільки такий розподіл не враховує правову природу фінансово-правових санкцій в цілому.

Особливу групу представляють фінансово-правові кумуля­тивні санкції, тобто санкції, що містять два обов'язкових види покарання (стягнення), які повинні бути застосовані до право­порушника. Кумуляція у фінансовому законодавстві про­являється в тому, що одночасно із штрафом з правопорушника стягується пеня.

М. Будько в якості критерію класифікації фінансово-правових санкцій обрав специфіку сфери їх застосування. За цим критерієм фінансово-правові санкції поділяються на: бюджетні, валютні, касові, платіжні (податкові і неподаткові).

Як уже зазначалося, санкції всіх видів є засобами впливу і застосовуються: валютні — за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю; касові — за невиконання правил прийому, видачі і зберігання готівки; санкції, пов'язані з податковими і неподатковими платежами — при несплаті або несвоєчасній сплаті податкових і неподаткових платежів тощо.

При цьому автор не погоджується з віднесенням 3. М. Будь­ко бюджетних санкцій до фінансово-правової відповідальності, оскільки в даному випадку відсутні додаткові грошові обтяжен­ня, якими і є за своєю природою фінансово-правові санкції. З цієї ж причини автор не погоджується з російським науковцем А. В. Андрєєвим, який вказував на існування бюджетних, бан­ківських (кредитних і касових) санкцій.

За результатами аналізу нормативно-правових актів усіх перерахованих вище груп можна виділити декілька видів фінансово-правових санкцій.

Штраф:

фіксований штраф;

штрафи, що обраховуються в неоподаткованих мініму­мах доходів громадян (передбачають стягнення у сумі від 1 до 500 нмдг);

штрафи, що обраховуються як частина податкового зобов'язання, недоплати, вартості торгового патенту, валютних цінностей тощо;

штраф у сумі порушення.

Також слід зауважити, що частина штрафів має максималь­не обмеження (наприклад, до 50% від суми нарахованого подат­кового зобов'язання).

Пеня:

пеня, що встановлюється з урахуванням облікової ставки Національного банку України (120 % річних, подвій­на облікова ставка);

пеня, що визначається як частина суми (0,1 % простро­ченого платежу, 0,2 % недоїмки, 0,3 % неодержаної виручки).

Крім того, був виявлений новий різновид фінансово-правових санкцій із розподілом на основні та додаткові.

Отже, можна виділити такі основні види фінансово-правових санкцій:

залежно від видів фінансових правопорушень санкції можна класифікувати на податкові, валютні, банківські, а також санкції за порушення грошово-касових операцій та у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування; по суб'єктах, що їх застосовують, — на санкції, що застосо­вуються судом, податковими органами, Національним банком України, органами контрольно-ревізійної служби, орга­нами валютного регулювання й валютного контролю тощо;

залежно від різновидів нормативно-правових актів санкції можна класифікувати на такі, що містяться в законах Укра­їни та підзаконних актах;

залежно від визначеності розмірів покарання санкції можна поділити на абсолютно визначені (з чітким встановленням покарання — в неоподаткованих мінімумах доходів грома­дян, гривнях) та відносно визначені (передбачають лише мінімальний та максимальний розмір); з урахуванням способу призначення та пріоритету застосу­вання — основні та додаткові;