6. Мито

Митний кодекс України в статті 271 визначає мито як загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Але порівняно з класичними податками мито володіє певними особливостями, що і породжує дискусії стосовно можливості віднесення його до останніх.

По-перше, на відміну від податків, які в статті 6 Податкового кодексу України визначаються як безумовні платежі, мито є умовним платежем, умовою виникнення обов’язку його сплати є переміщення через митний кордон товарів та інших предметів.

По друге, введення мита, на відміну від податків, може переслідувати не тільки фіскальні, але і економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні та інші цілі. На відміну від податків, політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Введення мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави чи надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Фіскальне значення мита може мати другорядне значення. На думку Е.В. Кудряшової мито одночасно є і податком, й інструментом торгової політики².

Однак мито скоріше є обов’язковим платежем податкового характеру, які Податковим кодексом України визначаються як збори, ніж податком.

Якщо розглядати спільні ознаки мита з податками, то найбільш наближеним є даний платіж до непрямих податків, а саме акцизного податку.

Мито, як і акцизний податок: 1. збільшує ціну реалізації товарів; 2. ставки і мита, і акцизного податку диференційовані за групами товарів. 3. Але сплачується мито тільки при переміщенні через митний кордон України, 4. перелік товарів, що підлягають митному обкладенню є набагато ширшим, ніж в акцизного податку. Особливістю справляння мита є також те, що 5. контроль за правильністю та своєчасністю його сплати до бюджету здійснюють не податкові, а митні органи.

Виділяють наступні різновиди мита:

вивізне, ввізне, сезонне, особливі види мита (спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне).

Платниками мита є:

1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України;

2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;

3) особа, на яку покладається обов’язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;

4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом;

5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;

6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 Митного кодексу України.

Об’єктами оподаткування митом є:

1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 100 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами, крім випадків, передбачених статтею 234 Митного кодексу України;

2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до статті 234 та розділу XІІ Митного кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 Митного кодексу України.

Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є:

1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів;

2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

В Україні застосовуються такі види ставок мита:

1) адвалорна – у відсотках до встановленої бази оподаткування;

2) специфічна – у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування;

3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Ставки мита визначаються Митним тарифом України і є диференційованими в залежності від товарної позиції, якій відповідає імпортований товар. Крім того, в залежності від країни походження товару, може бути застосована преференційна, пільгова чи повна ставка мита.

Датою виникнення податкових зобов’язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання митним органом.

Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов’язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, коли такий обов’язок відповідно до законодавства України покладається на митні органи. Нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.

При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Пільги можуть надаватись у формі:

1) звільнення від сплати мита визначених категорій платників;

2) зменшення ставок мита;

3) повернення раніше сплачених сум мита;

4) звільнення від мита певних предметів.

У разі ввезення чи вивезення товарів суми митних платежів підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, коли товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами. При розміщенні товарів на тимчасове зберігання митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня закінчення строку тимчасового зберігання. При зміні митного режиму митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня випуску товарів у наступному митному режимі.

Суми митних платежів підлягають сплаті до державного бюджету платником податків безпосередньо на єдиний казначейський рахунок. Мито сплачується в готівковій формі через касу митного органу чи фінансової установи або у безготівковій формі через фінансову установу.