1.3. Теоретичні засади аналізу орендних операцій
Відносини, що виникають у зв’язку з орендою, характеризують з позиції багатогранності підходів до його суті та походження. Для оренди характерні фінансово-комерційні, правові та технічні аспекти. Як свідчить світова практика, оренда розглядається як форма матеріально-технічного забезпечення, активний інструмент маркетингу. Необхідність здійснення аналізу об’єктів оренди витікає із предмету договору оренди.
Мета економічного аналізу – визначити найбільш сприятливий механізм здійснення орендних операцій за умови найменших втрат.
Проте, основною метою аналізу орендних операцій є визначення їх ролі для підприємства як додаткового джерела отримання доходів, залучення нових коштів та пошук невикористаних резервів підвищення рівня їх [14, 261].
Аналіз орендних операцій буде проводитися на ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна», у зв’язку з цим ми акцентуватиме увагу на аналізі оренди основних засобів, приміщень, земельних ділянок.
Досягнення цієї мети відбувається через здійснення таких завдань:
визначення масштабів орендних операцій на підприємстві;
оцінка динаміки та структури орендних операцій;
аналіз дохідності та рентабельності орендних операцій;
визначення ризикованості орендних операцій.
При здійсненні аналізу орендних операцій виділяють три етапи роботи:
перший етап (підготовчий) включає в себе роботи організаційного характеру, що гарантують достатню глибину й оперативність аналізу (планування, визначення об’єктів аналізу, складання програми та ін.);
другий – основний етап – це аналітичні роботи (збір і обробка даних, їх систематизація і зіставлення, виявлення впливу факторів і т. д.);
третій (підсумковий) етап – узагальнюють і оформлюють результати аналізу, а також розробляють пропозиції щодо їх реалізації.
Повнота і достовірність результатів аналізу здійснення орендних операцій залежать від ступеня досконалості бухгалтерського обліку, від урегульованості системи реєстрації операцій з об’єктами орендних операцій, повноти заповнення облікових документів, точності віднесення об’єктів до облікових класифікаційних груп, достовірності інвентаризаційних описів, глибини розробки і ведення реєстрів аналітичного обліку.
Аналіз операцій та правила здійснення орендних операцій в обліковій системі залежить від повноти використання рахунків для реєстрації отриманої інформації та подальшого опрацювання її на всіх етапах здійснення [34, 147].
Джерела інформації, необхідні для проведення аналізу основних засобів, як об’єктів орендних відносин наведено в табл. 1.3.
Таблиця 1.3
Інформаційна база для аналізу основних засобів, як об’єктів оренди
Група |
Джерела даних |
1 |
2 |
Первині документи |
Рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, угоди, акти прийому-передачі, заявки на одержання кредиту, замовлення на об’єкти лізингу від орендарів, протоколи правління та інші. |
Облікові регістри |
Оборотно-сальдові відомості за рахунками обліку лізингових операцій та майна, головна книга |
Фінансова звітність |
ф. № 1 «Баланс», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», ф. № 3 «Звіт про власний капітал», ф. № 4 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 5 «Примітки до річної фінансової звітності». |
Інші джерела |
Інвентарні картки, картки обліку основних засобів, відомості нарахування амортизації, відомості відвантажених послуг та інші. |
Перераховані джерела інформації використовуються для проведення ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз проводиться за даними первинного бухгалтерського обліку. Прогнозний аналіз ефективності використання лізингових операцій застосовується при оцінці відповідних альтернативних управлінських рішень [29, 273].
Повнота і достовірність результатів аналізу проведення орендних операцій та нематеріальних активів залежать від ступеня досконалості бухгалтерського обліку, від урегульованості системи реєстрації операцій з об’єктами оренди, повноти заповнення облікових документів, точності віднесення об’єктів до облікових класифікаційних груп, достовірності, інвентаризаційних описів, глибини розробки і ведення реєстрів аналітичного облік.
Аналіз оренди операцій, на наш погляд, – це функція організаційно-економічного механізму управління, яка передбачає здійснення з боку орендаря.
Модель аналізу забезпечення ефективності оренди, наведений на рис. 1.3. та показує основні його інструменти, які відображають реалізацію основної мети аналізу.
Рис. 1.3. Модель аналізу забезпечення ефективності оренди
Основними інструментами аналізу оцінки ефективності є: матеріали інвентаризації, матеріали поточного аналізу орендатора, експертні оцінки, аудиторські звіти, акти оцінки, критерії ефективності, структура методики розрахунку показників (первинні документи, зведені регістри, звітні форми), засоби контролю за правильністю розрахунків ті здійснення оцінки.
Вищевказана інформація повинна бути своєчасною, оперативною, деталізованою, зрозумілою, аналітичною, систематизованою [9, 212].
Інвентаризацію, аналіз та оцінку виділено у якості інструментарію для здійснення аналізу за об’єктами оренди та послідовності оцінки, яка при цьому проводиться.
Отже, характеризуючи сучасний стан розвитку аналізу орендних операцій, можна зауважити, що їх значення як важливої функції управління орендними операціями на підприємстві зростає, а вони потребують удосконалення.
Проте, можна стверджувати організаційно-економічний механізм управління ефективністю використання орендних операцій має складну структуру та є досить недосконалою.
На наш погляд, істотними умовами, які впливають на характер та структуру організаційно-економічного механізму управління ефективністю орендних операцій є:
1. Існуюча практика використання підприємствами галузі орендованого державного майна в господарській діяльності.
2. Встановлений законодавством України порядок укладання договорів оренди, подовження цих договорів та їх припинення.
3. Основні ознаки оренди майна.
4. Якісна характеристика предмету оренди.
5. Зобов’язання орендаря щодо об’єкту оренди.
6. Результати аналізу ефективності використання орендованого майна.
На нашу думку, процес формування орендних операцій можна поділити на 3 етапи, які потребують ретельного вивчення, а саме:
– укладання договору оренди;
– експлуатація об’єктів оренди;
– повернення об’єкта оренди після закінчення терміну оренди.
Що стосується порядку укладання договорів оренди, регулюючим законодавством, передбачено:
здійснення інвентаризації орендованого майна;
здійснення аудиту орендованого майна;
оцінка орендованого майна;
оцінка ефективності використання орендованого майна;
нотаріальне посвідчення договору оренди;
передача майна в оренду на конкурсних засадах.
Ці вимоги потребують від потенційного орендаря додаткових витрат, в’язані з оплатою послуг аудитора, оцінювача, нотаріуса тощо. До того ж, за таких умов орендар має впевненість, що договір оренди де подовжений на наступний термін тільки при ефективному використанні орендованого майна. Таким чином, метою орендаря має ти прагнення підвищення ефективності використання орендованого майна.