§ 5. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності

Характеризуючи об’єкти права інтелектуальної власності, яким у відповідності до чинного законодавства надається правова охорона, слід зазначити, що інтелектуальну власність поділяють на об’єкти авторського права і суміжних прав та об’єкти права промислової власності, спільною істотною ознакою яких є те, що об'єктами авторських прав та прав промислової власності виступають саме результати творчої діяльності людини.

Крім традиційних об’єктів, що охороняються авторським правом і суміжними правами, а також правом промислової власності, правовій охороні підлягають чимало результатів інтелектуальної діяльності, які умовно вважаються нетрадиційними об’єктами права інтелектуальної власності, зокрема секрети виробництва, до них можна віднести зокрема наукові відкриття, сорти рослин та породу тварин, які відіграють важливу роль в аграрному секторі економіки України, комерційні таємниці, раціоналізаторські пропозиції, наукові відкриття ноу-хау тощо.

Згідно ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

літературні та художні твори;

комп'ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

виконання;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

раціоналізаторські пропозиції;

сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування;

торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

географічні зазначення;

комерційні таємниці.

Перелік об’єктів права інтелектуальної власності, що вищенаведений, не є вичерпним. У Цивільному кодексі України наведено перелік об’єктів права інтелектуальної власності згідно з положеннями Стокгольмської конвенції, що відбулася 14 липня 1967 року. Стокгольмською конвенцією була заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності. Проте, вона не містить вичерпаного переліку об’єктів інтелектуальної власності.

Згідно із пунктом 2 Стокгольмської конвенції, інтелектуальна власність включає права, що стосуються:

• літературних, художніх і наукових творів;

• виконавська діяльність артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач;

• винаходів в усіх сферах людської діяльності;

• наукових відкриттів;

• раціоналізаторські пропозиції;

• промислових зразків;

• товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень;

• захисту проти недобросовісної конкуренції.

До об’єктів інтелектуальної власності Стокгольмська конвенція зараховує також усі інші права, що стосуються інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Згідно ст. 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену ЦК України, іншим законом чи договором.

Країни, що приєдналися до Стокгольмської конвенції, не зобов’язані у своєму законодавстві передбачати правову охорону всіх перерахованих об’єктів права інтелектуальної власності, а самі визначають коло цих об’єктів, яким надається правова охорона.

З огляду на пункт 2 Стокгольмської конвенції правова охорона може надаватися й іншим об’єктам інтелектуальної власності, які на даний час не включені до переліку об’єктів права інтелектуальної власності згідно ст. 420 ЦК України.

Отже, пункт 2 Стокгольмської конвенції та ст. 420 ЦК України дає підстави зазначити, що зазначена стаття практично відтворює перелік об’єктів інтелектуальної власності яким надається правова охорона.

Проте чинний Цивільний кодекс України не може в повній мірі підмінювати інші закони, які регулюють цивільні правовідносини у сфері інтелектуальної власності. Він виконує єднальну роль головного нормативного акта системи цивільного законодавства, містить лише норми, які мають загальне значення, і детально не регламентує правовідносини у сфері інтелектуальної власності.