16

ЛЕКЦІЯ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

РОЗДІЛ І ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

§ 1. Поняття та сутність об’єктів права інтелектуальної власності

Правовий режим об’єктів у сфері інтелектуальної власності регулюються окремими положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України (передусім нормами його книги четвертої ”ІІраво інтелектуальної власності"), Кримінального, Митного, Господарського кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та ряду процесуальних кодексів, а також нормами 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності і близько 100 підзаконними актами.

Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері, які є частиною національного законодавства.

На сьогодні в Україні створено сучасну законодавчу базу захисту об’єктів права інтелектуальної власності, яка узгоджується із загальновизнаними на міжнародному рівні підходами щодо забезпечення такого захисту, зокрема з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ГКІР8) Світової організації торгівлі. У рамках міжнародних вимог забезпечується реалізація основних положень законодавства України з охорони і захисту інтелектуальної власності.

Само поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної творчої діяльності.

За часів існування Радянського Союзу чинне законодавство не вживало такого терміну, як "інтелектуальна власність". Вперше його було вжито у Законі СРСР ”Про власність" від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ ’.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність є прийняття Закону України ”Про власність", в якому правовий режим об’єктів інтелектуальної власності містив спеціальний розділ "Право інтелектуальної власності".

Закон України ”Про власність" у пункті 2 ст. 13 містив пряму вказівку на тс,що результати інтелектуальної власності є об’єктами права власності

громадян у цивільному кодексі України, що діє з 1 січня 2004 року, загальним положенням про право інтелектуальної власності присвячена глава 35, а глава 75 присвячена питанню розпорядження майновими об’єктами інтелектуальної власності. На нашу думку, аналіз інституту інтелектуальної власності і, зокрема її об’єкта, необхідно проводити, починаючи від розкриття загальних положень інституту власності і висвітлення на їх тлі особливостей відносин інтелектуальної власності. Відповідно до Угоди ТКІР8 термін "інтелектуальна власність” означає авторське право та суміжні права, товарні знаки, географічні зазначення, промислові зразки, патенти, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, захист нерозголошуваної інформації.

У найширшому розумінні "інтелектуальна власність" означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної творчої діяльності особи. У загальновживаному розумінні "інтелектуальна власність*¹ - це права особи на результати творчої діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об’єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності. Отже, об’єктом інтелектуальної власності може визнаватися не кожен об’єкт інтелектуальної власності, а лише такий результат творчої діяльності, який відповідає вимогам закону, відповідно до якого надається правова охорона.

Інтелектуальна діяльність - є творчою.

Творча діяльність - це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю і суспільною унікальністю. Творчість властива будь-якій діяльності людини: технічній, художній, літературній, науковій, виробничій тощо. За своєю цілеспрямованістю творчість можна умовно поділити на два види:

• духовну творчість;

• науково-технічну творчість.

Усі зазначені результати творчої діяльності об’єднані поняттям "інтелектуальна власність".

Результати творчої діяльності підлягають правовій охороні відповідно до міжнародного та національного законодавства.

Гарантією реалізації права на результати творчої діяльності є насамперед Конституція України. Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Це право набувається в порядку, визначеному законом. Громадянам, у відповідності до ст. 54 Конституції України гарантується свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчою діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без згоди автора, за винятками, встановленими законом.

Особа, яка бажає стати власником відповідного об’єкта права інтелектуальної власності і бажає це зробити, повинна подати заявку на реєстрацію до Державної служби інтелектуальної власності України Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. В залежності від об’єкта права інтелектуальної власності це може бути свідоцтво або патент. За дорученням заявника подати заявку може довірена особа чи патентний повірений.

Заявка повинна відповідати вимогам, які встановлені для об’єктів права інтелектуальної власності. Заявка складається українською мовою і повинна містити певні вимоги передбачені чинним законодавством.

Разом із заявкою повинен надійти документ про сплату збору за реєстрацію. Порядок сплати та розміри цих зборів регулюються "Положенням про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2001 р. № 543.

Датою подання заявки на реєстрацію вважається дата отримання Державною службою інтелектуальної власності України (раніше Державний департамент інтелектуальної власності) правильно оформленої заявки. У випадку невідповідності матеріалів заявки встановленим вимогам заявникові надається термін для їх усунення з дня отримання повідомлення Державною службою інтелектуальної власності України про їх наявність. У разі виправлення матеріалів заявки датою її подання вважається дата отримання Державною службою інтелектуальної власності України виправлених матеріалів. Наступним етапом є експертиза заявки, яка проводиться у встановлений для об’єктів права інтелектуальної власності термін.

Якщо Державна служба інтелектуальної власності України приймає рішення про реєстрацію об’єкта права інтелектуальної власності, то Державною службою інтелектуальної власності України вноситься відповідний запис до Реєстру та проводиться публікація відомості об’єкта права інтелектуальної власності в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України. Після реєстрації Державною службою інтелектуальної власності України видає заявнику свідоцтво або патент.

Заявник може оскаржити будь-яке рішення Державною службою інтелектуальної власності України до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України. Рішення Апеляційної палати є остаточним і може бути скасоване лише в судовому порядку.