Які з перерахованих методів променевої діагности­ки можуть бути використані для дослідження пато­логії скелета?

рентгенографічні методи;

УЗД;

КТ;

МРТ;

усі перераховані.

Показанням до використання радіонуклідної діа­гностики при дослідженні скелета є:

визначення активності запальних процесів скелета;

виявлення метастазів;

виявлення злоякісних пухлин;

все перераховане.

Ріст трубчастої кістки в довжину забезпечується:

метаепіфізарним хрящем;

діафізом;

епіфізом;

апофізом.

У довгій трубчастій кістці розрізняють:

епіфізи;

діафіз;

метафізи;

апофіз;

всі перераховані елементи.

Найбільша товщина компактної речовини довгих трубчастих кісток знаходиться:

в середній третині діафіза;

у проксимальній третині діафіза;

у дистальній третині діафіза;

товщина компактного шару рівномірна.

З’єднання кісток можуть бути:

рухомими;

малорухомими;

нерухомими;

всі перераховані.

Які існують типи нерухомих з’єднань кісток?

сполучнотканинні;

хрящові;

кісткові;

всі перераховані.

Симптоми кісткової патології, які супроводжу­ються зменшенням кісткової речовини в одиниці об’єму:

остеопороз;

атрофія;

деструкція;

здуття;

всі перераховані.

Симптоми кісткової патології, які супроводжу­ються збільшенням кісткової речовини в одиниці об’єму:

остеосклероз;

гіперостоз, паростоз;

періостит;

бластоматозний ріст;

всі перераховані.

Остеопороз характеризується:

зменшенням щільності кістки;

стоншенням кісткових балок та зменшення їх кількості в одиниці об’єму кістки;

стоншенням компактного шару;

розширенням кістковомозкового каналу в ділян­ці діафіза;

всіма перерахованими ознаками.

Остеосклероз характеризується:

збільшенням щільності кістки, зникненням губ­частої структури кістки;

стовщенням кісткових балок та збільшенням їх кількості в одиниці об’єму кістки;

стовщенням компактного шару;

звуженням чи повним зникненням кістковомоз- кового каналу;

всіма перерахованими ознаками.

Атрофія характеризується:

зменшенням кісткової речовини в одиниці об’єму зі зменшенням діаметра кістки;

стоншенням компактного шару зі зменшенням кістковомозкового каналу;

поєднується з остеопорозом;

всіма перерахованими ознаками.

Гіперостоз характеризується:

збільшенням кісткової речовини в одиниці об’єму зі збільшенням діаметра кістки;

розширенням компактного шару;

поєднується з остеосклерозом;

всіма перерахованими ознаками.

Деструкція характеризується:

руйнуванням кісткової тканини та заміщенням її патологічною тканиною;

виникненням дефекту нормальної структури кістки;

наявністю в дефекті кістки секвестрів;

всіма перерахованими ознаками.

Періостит характеризується:

підвищенням щільності окістя з відкладанням солей кальцію;

локалізацією в діафізі і частково в метафізі;

причиною періоститу є запальний процес;

всіма перерахованими ознаками.

Здуття характеризується:

збільшенням об’єму кістки з одночасним зменшен­ням кісткової речовини в одиниці об’єму кістки;

стоншенням кіркового шару, що не переривається;

відсутністю реакції періосту;

всіма перерахованими ознаками.

Бластоматозний ріст характеризується:

хаотичним нагромадженням злоякісних кістко­вих структур у міжбалкових проміжках кістки та субперіостально;

руйнуванням кіркового шару;

голчастим або козирковим періостозом;

всіма перерахованими ознаками.

Синдром запального захворювання кісток може ха­рактеризуватися:

деструкцією кісткової тканини;

періоститами;

остеопорозом;

остеосклерозом;

всіма перерахованими ознаками.

Рентгенологічні ознаки гострого гематогенного ос­теомієліту з’являються на:

10-12 день захворювання;

2-й день після появи клінічних проявів;

20-30 день захворювання;

5-6 день захворювання.

Туберкульозний остит рентгенологічно виявляєть­ся як:

вогнище деструкції 1,2-2,5 см в епіметафізі з не­чіткими контурами з губчастим секвестром у по­рожнині деструкції, періостальна реакція відсутня;

вогнище деструкції 1,2-2,5 см у діафізі з чіткими контурами з кірковим секвестром у порожнині деструкції, лінійний періостит;

вогнище деструкції 1,2-2,5 см у метадіафізі з не­чіткими контурами без секвестра, торочковий періостит.

Туберкульозний спондиліт характеризується:

зниженням висоти міжхребцевого диска;

зниженням висоти тіла хребця;

деформацією хребта з утворенням горба;

тінню натічного абсцесу;

всіма перерахованими ознаками.

Найбільш характерна рентгенівська ознака раннього природженого сифілісу:

сифілітичний остеохондрит;

сифілітичні періостити;

гумозні ураження;

сифілітичні фалангіти;

Всі перераховані.

Ураження кісток при пізньому природженому сифі­лісі виявляються у вигляді:

множинних періоститів;

оститів;

шаблеподібної деформації великогомілкових кіс­ток;

Будь-якої з перерахованих.

Остеолітична остеогенна саркома характеризується:

Ділянкою деструкції в метаепіфізі трубчастої кістки з нерівними контурами, козирковим пері- остозом;

ділянкою остеосклерозу в метаепіфізі трубчастої кістки з нерівними контурами, голчастим періос- тозом;

ділянкою деструкції в діафізі трубчастої кістки з чіткими контурами, періостальна реакція від­сутня;

всіма перерахованими ознаками.

Остеобластична остеогенна саркома характеризу­ється:

бластоматозним ростом у вигляді плямистих тіней різної форми і величини в місці ураження, голчастим чи дашкоподібним періостозом;

ділянкою деструкції в метаепіфізі трубчастої кістки з нерівними контурами, дашкоподібним пері­остозом;

ділянкою деструкції в діафізі трубчастої кістки з чіткими контурами, періостальна реакція від­сутня;

всіма перерахованими ознаками.

При мієломній хворобі розрізняють наступні фор­ми ураження скелета:

множинно-осередкову;

дифузно-поротичну;

остеосклеротичну;

ізольовану (солітарну);

всі перераховані.

Загоєння переломів кісток відбувається у кілька ета­пів шляхом утворення мозолів. Яка послідовність утворення мозолі є вірною?

сполучнотканинна, остеоїдна, кісткова, зворот­ний розвиток мозолі;

зворотний розвиток мозолі, остеоїдна, кісткова, сполучнотканинна;

сполучнотканинна, зворотний розвиток мозолі, остеоїдна, кісткова;

сполучнотканинна, кісткова, остеоїдна, зворот­ний розвиток мозолі.

Пошуки метастазів у скелет слід починати з методу:

МРТ;

рентгенологічного;

УЗД;

радіонуклідного (ОФЕКТ).

Який метод виявлення метастазів у скелет є найчутливішим:

денситометрія;

рентгенологічний;

радіонуклідна остеосцинтиграфія;

МРТ.

Стійке звуження просвіту стравоходу характерно для:

езофагіту;

варикозного розширення вен;

хімічного опіку.

Пульсійні дивертикули стравоходу виникають у ре­зультаті:

спайкового процесу;

локального недорозвинення м’язового шару стінки стравоходу та підвищення внутрішньо- стравохідного тиску.

Тракційні дивертикули стравоходу виникають у ре­зультаті:

спайкового процесу в білястравохідній клітковині;

підвищення внутрішньостравохідного тиску.

Сторонні тіла стравоходу частіше локалізуються в:

шийній частині стравоходу;

грудній частині;

черевній частині.

Рак стравоходу частіше локалізується у:

верхній третині стравоходу;

середній третині стравоходу;

нижній третині стравоходу.

Значне дифузне розширення стравоходу характерно для:

пухлини;

ахалазїї кар дії ІУстадії;

опіку;

варикозного розширення вен.

Для екзофітної ракової пухлини стравоходу харак­терно:

обрив складок слизової оболонки біля краю пух­лини;

ригідність складок слизової оболонки;

потовщення складок слизової оболонки.

До прямих рентгенологічних ознак виразкової хво­роби шлунка відноситься:

функціональний спазм;

ніша” в стінці;

симптом “вказівного пальця”.

До прямих рентгенологічних ознак виразкової хво­роби шлунка відноситься:

запальний виразковий вал;

функціональний спазм;

симптом “вказівного пальця”.

До прямих рентгенологічних ознак виразкової хво­роби шлунка відноситься:

функціональний спазм;

симптом “вказівного пальця”;

конвергенція складок.

До непрямих рентгенологічних ознак виразкової хвороби шлунка відноситься:

запальний виразковий вал;

ніша в стінці;

симптом “вказівного пальця”.

Евакуація зі шлунка порушується у випадку локалі­зації ракової пухлини у:

склепінні шлунка;

тілі шлунка;

пілорусній частині.

Антральний відділ шлунка концентрично звуже­ний, контури його нерівні, стінки ригідні, воротар зяє, складки слизової оболонки неможливо просте­жити. Ваш висновок:

ендофітний рак;

рубцево-виразковий стеноз воротаря;

ригідний антральний гастрит;

здавлення шлунка ззовні.

Чоловік 24 років поступив до приймального відді­лення із скаргами на раптове виникнення сильного болю в животі. При дослідженні визначені симпто­ми подразнення очеревини. Страждає на виразкову хворобу шлунка 10 років. На оглядовій рентгенограмі органів черевної порожнини визначається вільний газ під правим склепінням діафрагми. Ваш діагноз?