Тема 6. Порядок легалізації місцевих об'єднань громадян та реєстрації інших юридичних осіб

Питання для самостійного вивчення

Повторити спеціальні правила державної реєстрації. Дати характеристику правових актів, що застосовуються при легалізації місцевих об'єднань громадян та реєстрації інших юридичних осіб у порядку, встановленому чинним законодавством України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Конституція України в частині 1 ст. 36 чітко визначила, що громадяни України для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об'єднання в політичні партії та громадські організації. Отже, на конституційному рівні в Україні закріплене існування двох видів об'єднань громадян.

До громадських організацій частина 3 цієї ж статті Конституції відносить професійні спілки. Професійні спілки об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Участь громадян у професійних спілках допускається тільки з метою захисту власних трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Норми Конституції України, що стосуються об'єднань громадян, конкретизуються і деталізуються в інших законах і підзаконних актах. Їх сукупність (включаючи Конституцію) становлять специфічну систему і є законодавством про об'єднання громадян (ст. 5 Закону «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 p.).

До таких нормативних актів насамперед належать:

- Закон «Про об'єднання громадян»;

- Положення «Про порядок легалізації об'єднань громадян» від 26 лютого 1993 p.;

- Положення «Про порядок реєстрації символіки об'єднань» від 26 лютого 1993 p.;

- Закон «Про захист прав споживачів» у редакції від 12 травня 1991 p. (розділ 3 даного Закону прямо названо: «Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)». У статтях 25 і 26 визначаються цілі і права цих об'єднань);

- Закон «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 p. (ст. 1 визначає благодійну діяльність як діяльність, що не передбачає отримання прибутків, ст. 2 прямо вказує на громадський характер діяльності благодійних організацій; ст. 5 передбачає заснування благодійної організації громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, що відповідає ст. 11 Закону «Про об'єднання громадян»; ця ж стаття забороняє органам державної влади, органам місцевого самоврядування, державним і комунальним підприємствам, установам, організаціям, які фінансуються із бюджету, виступати засновниками благодійних організацій; ст. 5 передбачає можливість створення членських благодійних організацій, що відповідає вимогам ст. 12 Закону «Про об'єднання громадян»; ст. 10 забороняє реорганізацію благодійної організації в юридичну особу, метою діяльності якої є отримання прибутку.

Отже, благодійні організації відповідно до Закону «Про об'єднання громадян» треба визнати громадськими організаціями в таких випадках: якщо їх засновники не є юридичними особами, а членство в них встановлене згідно зі ст. 12 цього Закону та інші.

Згідно ст. 15 Закону України «Про об’єднання громадян» та п. 3 Порядку легалізації об’єднань громадян» для реєстрації громадської організації необхідно подати такі документи:

- заява встановлено зразка, підписана не менше як трьома засновниками об’єднання громадян або іншими уповноваженими представниками. Їх підписи повинні бути засвідчені в установленому порядку

- до заяви додаються статут (положення) в двох примірниках

- протокол установчих зборів, з’їзду (конференції), які прийняли статут (положення);

- відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи);

- дані про наявність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів);

- документ про сплату реєстраційного збору;

- відомості про засновників об’єднань громадян із зазначенням (для громадян – прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання; для спілок об’єднань громадян – назви об’єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також додатково копія документа про легалізацію);

- документ, який підтверджує місцезнаходження об’єднання громадян:

(підтвердження юридичної адреси (гарантійний лист власника приміщення, договір оренди тощо). У разі надання під юридичну адресу займаної квартири подається довідка про склад сім’ї та заяви повнолітніх членів сім’ї про свою згоду).

Відповідно до Порядку підготовки та оформлення рішень щодо легалізації об’єднань громадян та інших громадських формувань, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 07.12.2006 року № 92/5, Головне управління юстиції у Тернопільській області та його територіальні органи приймають рішення стосовно реєстрації об’єднання громадян. Реєстрація об’єднань громадян полягає у проведенні правової експертизи установчих документів на їх відповідність Конституції та іншим актам законодавства України, прийняття рішення про реєстрацію об’єднання громадян, присвоєння йому реєстраційного номера, видачі свідоцтва та занесенні відомостей до відповідного реєстру.

Заява про реєстрацію місцевої громадської організації розглядається в триденний термін з дня надходження документів.

Головне управління юстиції та його територіальні органи (далі – легалізуючий орган) зобов’язані у строк, визначений законами України, прийняти одне з таких рішень:

- про реєстрацію об’єднання громадян та видати відповідне свідоцтво, реєстрацію змін (погодження або взяття до відома) до статутних документів із видачею (у разі потреби) нового свідоцтва про державну реєстрацію;

- про легалізацію профспілки на відповідність заявленому статусу;

- про відмову в легалізації об’єднання громадян, реєстрації (погодженні або взятті до відома) змін до статутних документів;

- про скасування запису про реєстрацію (легалізацію) об’єднання громадян.

Вищезазначені рішення приймаються залежно від результатів правової експертизи в межах установленого строку виключно на підставах, встановлених законами, а також прийнятими на їх виконання актами Кабінету Міністрів України та наказами Мін’юсту.

В разі прийняття рішення легалізуючим органом про реєстрацію об’єднання громадян, таке рішення оформляється наказом.

До наказу додається висновок про реєстрацію. Висновок є невід’ємною частиною наказу.

Відповідно до Регламенту передачі Міністерством юстиції та його територіальними органами державним реєстраторам даних про юридичних осіб, який затверджено спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства юстиції України від 27.02.2007 року № 23/74/5, легалізуючий орган передає дані про зареєстровані юридичні особи – об’єднання громадян.

Дані подаються у формі реєстраційних карток, затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.04.2007 року № 54 «Про затвердження форм реєстраційних карток», а саме про зареєстровані юридичні особи (реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи, – форма № 1).

Ці дані передаються для внесення державним реєстратором відповідних записів до Єдиного державного реєстру (надалі – ЄДР), оформлення свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (надалі – свідоцтво) та передачі його легалізуючому органу для видачі юридичній особі (її уповноваженому представнику).

Державний реєстратор, легалізуючий орган організовують передачу даних та свідоцтв таким чином, щоб забезпечити реєстрацію особи у можливий найкоротший термін.

На останній сторінці реєстраційної картки ставиться підпис посадової особи легалізуючого органу та проставляється штамп (печатка) відповідного органу.

Дата надходження реєстраційної картки вноситься реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Легалізуючий орган одержує зазначені вищі дані про юридичну особу з реєстраційних карток, заповнення яких Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (надалі – Закон) покладено на засновника (засновників) або уповноважених ним осіб (далі – заявник). Відповідальним за достовірність даних є засновник чи керівник юридичної особи.

Легалізуючий орган може вимагати від заявника подання (надіслання) відповідних реєстраційних карток у день подання документів або наступного (робочого) дня після дня прийняття рішення легалізуючим органом про державну реєстрацію організації, реєстрацію змін до статуту, узяття до відома змін до статутних документів (складу керівних органів) тощо відповідно до законодавства. Протягом наступного робочого дня з дня одержання заповнених реєстраційних карток передає відповідну реєстраційну картку або дані, що зазначені в реєстраційній картці (у разі зміни найменування та/або місцезнаходження юридичної особи також свідоцтво), у одному примірнику на адресу державного реєстратора відповідного виконавчого комітету міської чи районної ради.

Державний реєстратор зобов’язаний у день надходження реєстраційної картки внести до ЄДР запис про проведення відповідної реєстраційної дії щодо юридичної особи в порядку, встановленому Законом, оформити свідоцтво відповідно до вимог Закону та надіслати (передати) це свідоцтво відповідно до легалізуючого органу.

Державний реєстратор може надіслати свідоцтво поштою (рекомендованим листом) або передати кур’єром. Разом зі свідоцтвом надсилається заповнена остання сторінка реєстраційної картки. Після видачі свідоцтва заявнику легалізуючий орган направляє державному реєстратору копію останньої сторінки відповідної реєстраційної картки з відміткою про видачу свідоцтва.

Свідоцтво може бути видано державним реєстратором заявникові на його письмову вимогу з одночасним повідомленням легалізуючого органу.

Для легалізації громадської організації шляхом повідомлення про її заснування до легалізуючого органу подається наступний документ:

- заява, підписана не менше як трьома засновниками громадської організації або її уповноваженими представниками. В заяві вказується прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, назва організації та місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності громадської організації. Підписи в заяві повинні бути завірені в установленому законом порядку.

Також рекомендуємо пропонувати заявникам подавати такі документи:

- статут;

- протокол установчих зборів, з’їзду (конференції);

- відомості про засновників об’єднань громадян із зазначенням (для громадян – прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання; для спілок об’єднань громадян – назви об’єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також додатково копія документа про легалізацію);

- відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи).

Легалізуючий орган зобов’язані у строк, визначений законами України, прийняти одне з таких рішень:

- про легалізацію об’єднання громадян шляхом письмового повідомлення та видати відповідне підтвердження;

- про відмову в легалізації об’єднання громадян шляхом письмового повідомлення.

Вищезазначені рішення приймаються залежно від результатів правової експертизи в межах установленого строку виключно на підставах, встановлених законами, а також прийнятими на їх виконання актами Кабінету Міністрів України та наказами Мін’юсту.

В разі прийняття рішення легалізуючим органом про легалізацію об’єднання громадян шляхом письмового повідомлення про заснування, таке рішення оформляється наказом.

Для реєстрації політичної партії до Міністерства юстиції України разом з заявою додаються:

1) статут і програма політичної партії;

2) протокол установчого з’їзду (конференції, зборів) політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за створення політичної партії;

3) підписи громадян України, зібрані відповідно до вимог цього Закону на підтримку рішення про створення політичної партії та засвідчені особами, які збирали підписи;

4) відомості про склад керівних органів політичної партії;

5) платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору;

6) назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.

Міністерство юстиції України здійснює реєстрацію політичної партії після перевірки поданих матеріалів.

Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи.

Політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим.

Реєстрація застав рухомого майна здійснюється з метою:

- здійснення переважного права заставодержателя у задоволенні вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав;

- надання в інтересах юридичних та фізичних осіб інформації про заставлене рухоме майно або про відсутність застав рухомого майна.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована в Державному реєстрі шляхом внесення відповідного запису. Підставою внесення запису до Державного реєстру є заява заставодержателя або заставодавця.

Реєстрація застави рухомого майна може здійснюватись будь-яким реєстратором за вибором заявника.

Заява за підписом заставодавця або заставодержателя, подається реєстратору.

У заяві зазначаються:

- відомості про заставодавця та заставодержателя;

- загальний опис предмета застави (якщо предметом застави є рухоме майно, що підлягає державній реєстрації відповідно до законодавства (транспортні засоби: автомобілі, причепи, катери, судна, літаки тощо), до загального опису включаються відомості щодо серійного номеру транспортного засобу, назви моделі та року виробництва);

Відомості про заставодавця та заставодержателя повинні містити:

для юридичних осіб:

резидентів – їх найменування, юридичну адресу та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі – код в ЄДРПОУ);

нерезидентів – їх найменування, юридичну адресу та країну, де зареєстрована особа;

для фізичних осіб:

громадян України – прізвище, ім'я, по батькові, адресу їх постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб;

для іноземців – прізвище, ім'я, по батькові (у разі наявності такого), адресу їх постійного місця проживання за межами України;

Під час подання заяви заявник пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує його особу, а у разі, коли він діє від імені заставодавця або заставодержателя, – відповідну довіреність.

До заяви додається документ про внесення плати за здійснення запису до Державного реєстру.

Реєстратору забороняється вимагати подання додаткової інформації, що не зазначена в пункті 4 цього Порядку, а також вимагати нотаріального посвідчення заяви.

Реєстратор відмовляє у внесенні запису до Державного реєстру у разі, коли:

відсутній документ про внесення плати за здійснення запису;

плату внесено не в повному обсязі;

у заяві відсутні, неповністю або нечітко визначені відомості, зазначені у пункті 4 цього Порядку;

заявник не пред'явив паспорта, іншого документа, що засвідчує його особу, чи довіреності.

Відмова у внесенні запису надається у письмовій формі з зазначенням причин відмови.

Про прийняття заяви реєстратор видає заявнику довідку, у якій зазначаються відомості про реєстратора, заставодавця або заставодержателя, за заявою якого внесено запис, дату прийняття заяви.

Реєстратор протягом двох днів з дати прийняття заяви вносить запис до Державного реєстру.

Датою реєстрації застави рухомого майна в Державному реєстрі вважається дата внесення до нього відповідного запису

Протягом двох робочих днів з дати реєстрації застави рухомого майна реєстратор поштою направляє заставодержателю та заставодавцю витяги, що свідчать про внесення відповідного запису до Державного реєстру. Заставодержателю надсилається також примірник заяви про внесення змін до запису для заповнення у разі виявлення помилок у витягу.

У разі виявлення помилок у витягу заставодержатель може протягом п'яти днів звернутися до реєстратора з заявою про внесення змін до запису у Державному реєстрі. Заява подається відповідно до пунктів 10-12 цього Порядку.

У разі виявлення помилок у витягу заставодавцем він може протягом п'яти днів повідомити про виявлені помилки заставодержателя або держателя Державного реєстру.

Держатель Державного реєстру після отримання повідомлення від заставодавця про виявлені помилки перевіряє відповідну інформацію в Державному реєстрі, а в разі підтвердження помилок повідомляє заставодержателя про необхідність внесення змін до запису в Державному реєстрі.

Заставодержатель протягом п'яти днів з моменту отримання повідомлення заставодавця або Держателя реєстру зобов'язаний подати реєстратору заяву про внесення змін до запису у Державному реєстрі.

Виправлення помилок здійснюється безоплатно у разі, коли такі помилки зроблено з вини реєстратора чи адміністратора.