18.3. Ізокоста. Рівновага виробника

18.3.1. Ізокоста

Купівля фірмою необхідних у процесі виробництва ресурсів неминуче передбачає відповідні витрати.

Обсяги виробництва, яких може досягати виробник за допомогою залучення тої чи іншої кількості ресурсів, відображає карта ізоквант, а пов’язані з цим витрати – ізокоста. Ізокоста (iso – такий самий, cost -- витрати) – лінія, що відображає різні комбінації факторів виробництва, які можна придбати за певного рівня витрат (ТС) та незмінних цін факторів (рис. 18.7).

Якщо припустити, що фірма для виготовлення продукції використовує лише два фактори виробництва – працю і капітал, – то рівняння ізокости можна записати:

TC = P_K•K + P_L•L,

де P_K – ціна одиниці капіталу; P_L – ціна одиниці праці; K – кількість одиниць залученого у виробництво капіталу; L – кількість одиниць залученої у виробництво праці.

Економічний зміст ізокости та її властивості подібні до розглянутої в попередній темі бюджетної прямої:

• зміна загальних витрат фірми за незмінних цін факторів виробництва переміщує ізокостну лінію вліво чи вправо паралельно;

• що далі від початку координат розміщена ізокоста, то більшими є загальні витрати фірми;

• максимальна кількість фактора виробництва, яку може придбати фірма, визначають як відношення загальних витрат до його ціни:

, ;

• зміна цін факторів виробництва змінює нахил ізокости, який визначають співвідношенням цін факторів виробництва ( );

• якщо одночасно зміняться ціни обох факторів виробництва, то те, як переміститься ізокоста, залежатиме від зміни відносних цін цих факторів (див. рис. 18.7).

18.3.2. Правило мінімізації витрат виробництва

Фактори виробництва відрізняються цінами та продуктивністю. Зауважуючи це, виробник прагне досягати стану рівноваги, тобто придбавати таку комбінацію факторів, яка б забезпечила йому потрібний обсяг виробництва з найменшими витратами.

Для визначення комбінації факторів виробництва, що забезпечить виготовлення потрібної кількості продукції з мінімальними загальними витратами, потрібно поєднати аналіз ізокости й ізокванти. Це дасть змогу виявити точку дотику їхніх ліній, яку називають точкою рівноваги виробника. У цій точці витримуються умови оптимізації витрат виробництва:

1. На придбання факторів виробництва має бути використаний увесь передбачений для цього бюджет, тобто комбінація факторів виробництва має розміщатися на ізокості (TC = P_K•K + P_L•L).

2. Нахил ізокости повинен бути таким самим, як і нахил ізокванти, тобто має виконуватися рівність:

.

Очевидно, що для досягнення стану рівноваги виробникові доцільно заміщувати дорожчі ресурси дешевшими доти, доки їхні граничні продукти не стануть пропорційними до їхніх цін. Звідси можна записати умову мінімізації витрат, яку називають також еквімаржинальним принципом, або принципом рівності зважених граничних продуктів:

.

Витрати виробництва, зображені ізокостою TС₁ (див. рис. 18.8) не дають змоги досягнути потрібного обсягу випуску продукції Q₁. У точках перетину ізокванти Q₁ і ізокости TС₃ (B i D) витрати виробництва певної кількості продукції Q₁ є надто високими TС₃. І лише точка А відображає комбінацію факторів виробництва (K₁; L₁), яка допомагає виготовити кількість продукції Q₁ з мінімальними витратами виробництва TС₂.