13.2.2. Види монетарної політики. Політика дорогих і дешевих грошей

Залежно від мети монетарну політику поділяють на стимулювальну та стримувальну.

Стимулювальна монетарна політика, або політика “дешевих грошей”, скеровується на збільшення національного обсягу виробництва та зниження рівня безробіття. Реалізовуючи її, центральний банк країни:

1) купує державні цінні папери, що збільшує обсяг резервів комерційних банків, які можуть використовуватись для кредитування економіки;

2) зменшує норму резервування, що вивільняє частину наявних обов’язкових резервів для надання позик;

3) знижує облікову ставку, спонукаючи комерційні банки збільшувати кредитування економіки коштом позик узятих у центральному банку.

Наслідком цих дій є збільшення пропозиції грошей, що здешевлює позики і збільшує обсяг чутливих до процентних ставок сукупних видатків. Зростання сукупного попиту прискорює економічне зростання та знижує рівень безробіття.

Стримувальна монетарна політика, або політика “дорогих грошей”, має на меті уповільнити темпи зростання цін в економіці. Для цього центральний банк країни:

1) продає державні цінні папери, вилучаючи частину понаднормативних резервів комерційних банків;

2) збільшує норму резервування, змушуючи комерційні банки обмежити обсяги кредитування;

3) збільшує облікову ставку, знеохочуючи запозичення в центральному банку.

Внаслідок цих дій пропозиція грошей зменшується, що здорожує позики і зменшує сукупні видатки. Як наслідок, зростання загального рівня цін відбувається меншими темпами.

13.2.3. Передавальний механізм та ефективність монетарної політики (для самостійного опрацювання)

Передавальний механізм монетарної політики – це канали, через які пропозиція грошей впливає на ділову активність у національній економіці. Основний потік макроекономіки виділяє такі головні ланки монетарного передавального механізму:

1) зміна реального обсягу пропозиції грошей унаслідок використання центральним банком інструментів монетарної політики;

2) зміна процентних ставок;

3) зміна чутливих до процентної ставки компонентів сукупних видатків;

4) зміна основних макроекономічних показників (реального ВВП, рівня безробіття та загального рівня цін) як реакція на зміну сукупних видатків.

Найчутливіше на зміну процентних ставок (i) реагують інвестиційні видатки (I). Стримувальна монетарна політика, що передбачає зменшення пропозиції грошей (М), спричиняє збільшення процентних ставок. Тому підприємці скорочують інвестиційні видатки, що своєю чергою зменшує сукупний попит (AD), а отже і обсяг національного продукту (Y), зайнятість (Е) та рівень цін (Р). Схематично цей вплив можна подати у формі:

М↓ – і↑ – І↓ – AD↓ –Y↓Е↓Р↓

Стимулювальна монетарна політика забезпечує протилежний ефект:

М↑ – і↓ – І↑ – AD↑ –Y↑Е↑Р↑

Зміна процентної ставки позначається також на валютному курсі, а отже на величині чистого експорту. За політики “дорогих грошей” зростання процентних ставок стимулює попит на національну валюту, і її курс (е) зростає. Це здорожує експорт, зменшуючи його обсяги, але здешевлює та збільшує імпорт. Як наслідок, чистий експорт (NX), сукупні видатки та основні макроекономічні змінні зменшуються:

М↓ – і↑ – е↑ – NX↓ – AD↓ –Y↓Е↓Р↓

Крім валютного курсу, впливу процентних ставок зазнають курси цінних паперів (Рs). Збільшення процентних ставок зменшує курси цінних паперів, що, з одного боку ускладнює фінансування інвестицій коштом емісії акцій (зменшується q Тобіна), а з іншого – зменшує майно домогосподарств, нагромаджене у фінансових активах (W), змушуючи їх відкласти на майбутнє частину споживчих видатків (С). Відтак, гальмуються темпи зростання цін одразу кількома каналами:

М↓ – і↑ – Рs↓ – W↓ – С↓ – AD↓ –Y↓Е↓Р↓

М↓ – і↑ – Рs↓ – q↓ – І↓ – AD↓ –Y↓Е↓Р↓

Завдяки множинності каналів передавального механізму монетарна політика володіє значними перевагами:

1) є достатньо гнучко, тобто може бути швидко змінена у відповідності із поточною ситуацією в економіці;

2) демонструє виняткову ефективність у боротьбі з інфляцією;

3) захищена від політичного тиску, щоправда, лише за умови високого рівня незалежності центрального банку.

Реалізація монетарної політики пов’язана з певними труднощами:

1) у відкритій економіці зусилля центрального банку можуть не впливати на процентні ставки, котрі узалежнені від міжнародного руху капіталу;

2) якщо швидкість обігу грошей змінюється у протилежному до зміни пропозиції грошей напрямку, політика може виявитись недієвою;

3) політика “дешевих грошей” створює стимули для збільшення обсягу запозичень, але не гарантує його;

4) інвестиційні видатки залежать від групи чинників, а тому можуть слабше реагувати на процентні ставки;

5) в країнах з розвинутою системою небанківських фінансових інституцій контроль центрального банку за пропозицією грошей слабшає.