13.1.4. Недискреційна фіскальна політика. Ефект витіснення (для самостійного опрацювання).

Недискреційною фіскальною політикою називають систему вмонтованих чи автоматичних стабілізаторів. Автоматичний стабілізатор – це механізм національної економіки, який збільшує дефіцит бюджету у фазі спаду та профіцит у роки інфляції, не потребуючи додаткових заходів з боку державних інституцій.

Прикладами вмонтованих стабілізаторів можуть слугувати податкова система країни і трансферні платежі.

Більшість податкових систем передбачають стягнення обов’язкових платежів до бюджету за пропорційними та прогресивними ставками. Якщо економіка переходить у фазу спаду ділового циклу, обсяги національного виробництва і доходу зменшуються, спричиняючи дефіцит бюджету. Оскільки ж вилучення з доходів відтепер – менші, це сприяє пожвавленню економічної активності. У фазі піднесення, коли рівень цін та номінальні доходи зростають, збільшуються податкові надходження, що зумовлює профіцит бюджету. Вилучення ж значної частки доходів стримує приватні видатки, сприяючи уповільненню темпів інфляції.

Навпаки, трансферні платежі (наприклад, допомога із безробіття) у фазі спаду зростають, позаяк збільшується кількість осіб, котрі претендують на державну допомогу. Внаслідок цього формується дефіцит бюджету, який стимулює приватні видатки. У фазі піднесення зростання рівня зайнятості звужує коло претендентів на отримання трансферів, що спричиняє бюджетний дефіцит і гальмує інфляційні процеси.

На відміну від дискреційної фіскальної політики автоматичні стабілізатори не усувають економічні коливання, а лише звужують їх діапазон.

Реалізація дискреційної фіскальної політики пов’язана із проблемою, відомою як ефект витіснення. Збільшуючи державні видатки у фазі спаду, уряд спричиняє і збільшення попиту на гроші. З незмінної пропозиції грошей це зумовлює збільшення процентних ставок. Як наслідок, зменшуються інвестиційні видатки приватних фірм та чутливі до процентних ставок споживчі видатки. Відповідно стимулювальний ефект фіскальної політики – незначний чи взагалі відсутній через витіснення приватних видатків державними.

13.2. Суть, знаряддя та види монетарної політики

13.2.1. Суть та знаряддя монетарної політики

Монетарна, або грошово-кредитна, політика, – це заходи центрального банку країни, спрямовані на досягнення макроекономічної стабільності з допомогою регулювання пропозиції грошей. Основними знаряддями монетарної політики є норма резервування, облікова ставка та операції на відкритому ринку.

Норма резервування – це частка депозитів (вкладів), яку комерційні банки зобов’язані зберігати в центральному банку у формі резервів. Розглянемо спрощений баланс комерційного банку, пасиви якого формуються лише завдяки вкладам та позикам центрального банку, тоді як активи складаються лише із резервів, наданих кредитів та придбаних цінних паперів. Якщо комерційний банк залучив вклади у розмірі 100 тис. гр. од. і ще не розпочав надавати позики, його резерви за обсягом дорівнюють депозитам (рис.13.3а). Кредитуючи інших економічних суб’єктів, комерційний банк змушений рахуватись із нормою резервування, встановленою центральним банком країни. За норми резервування 10% комерційний банк зобов’язаний утримувати як резерв 10 тис. гр. од., а решту – 90 тис. гр. од. – може надавати у позику (рис.13.3б).

Якщо ж центральний банк збільшить норму резервних вимог до 20%, максимально можливий обсяг кредитування становитиме 80 тис. гр. од. (рис.13.3в). У цьому разі доступність кредитів знижується, що зумовлює підвищення процентних ставок.

Активи	Пасиви		Активи	Пасиви		Активи	Пасиви
Резерви: 100 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.		Резерви: 10 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.		Резерви: 20 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.
			Кредити: 90 тис. гр. од.			Кредити: 80 тис. гр. од.
Усього: 100 тис. гр. од.	Усього: 100 тис. гр. од.		Усього: 100 тис. гр. од.	Усього: 100 тис. гр. од.		Усього: 100 тис. гр. од.	Усього: 100 тис. гр. од.
а)			б)			в)
Рис.13.3. Вплив норми резервування на кредитну активність комерційного банку

Облікова, або дисконтна, ставка – це процентна ставка, за якою центральний банк кредитує комерційні банки.

Якщо комерційний банк прагне збільшити обсяги кредитування, а обсяги вкладів – недостатні, він може позичити гроші у центрального банку (рис.13.4а). Причому перепозичати можна всю отриману суму без огляду на норму резервування (рис.13.4б). Підвищення облікової ставки зумовлює зменшення запозичення у центрального банку, що обмежує обсяги кредитування комерційного банку і здорожує кредити.

Активи	Пасиви		Активи	Пасиви		Активи	Пасиви
Резерви: 110 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.		Резерви: 10 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.		Резерви: 20 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.
	Позика у центробанку: 10 тис. гр. од.		Кредити: 100 тис. гр. од.	Позика у центробанку: 10 тис. гр. од.		Кредити: 95 тис. гр. од.	Позика у центробанку: 5 тис. гр. од.
Усього: 110 тис. гр. од.	Усього: 110 тис. гр. од.		Усього: 110 тис. гр. од.	Усього: 110 тис. гр. од.		Усього: 105 тис. гр. од.	Усього: 105 тис. гр. од.
а)			б)			в)
Рис.13.4. Кредитна активність комерційного банку за різного рівня облікової ставки

Операції на відкритому ринку – це купівля та продаж центральним банком державних цінних паперів.

Якщо комерційний банк ухвалить використати частину вкладів (наприклад, 10 тис. гр. од.) для придбання державних цінних паперів, то, природно, це позначиться на обсягах його кредитування (рис.13.5а). Збільшення обсягу придбаних у центрального банку цінних паперів відповідно зменшуватиме суму надаваних позик (рис.13.5б). І навпаки, продаж комерційним банком цих активів розширить можливість кредитування (рис.13.5в).

У сучасній економіці операції на відкритому ринку вважають найгнучкішим інструментом монетарної політики, здатним швидко впливати на пропозицію грошей. Натомість норму резервування зазвичай змінюють рідко, позаяк це може створити серйозні труднощі для комерційних банків у процесі виконання нормативних вимог. Облікова ж ставка виконує передусім інформаційну функцію.

Активи	Пасиви		Активи	Пасиви		Активи	Пасиви
Резерви: 100 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.		Резерви: 10 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.		Резерви: 10 тис. гр. од.	Депозити: 100 тис. гр. од.
Державні цінні папери: 10 тис. гр. од.			Державні цінні папери: 20 тис. гр. од.			Кредити: 90 тис. гр. од.
Кредити: 80 тис. гр. од.			Кредити: 70 тис. гр. од.
Усього: 100 тис. гр. од.	Усього: 100 тис. гр. од.		Усього: 100 тис. гр. од.	Усього: 100 тис. гр. од.		Усього: 100 тис. гр. од.	Усього: 100 тис. гр. од.
а)			б)			в)
Рис.13.5. Вплив операцій на відкритому ринку на кредитну активність комерційного банку