13.1.2. Способи збалансування дефіцитного державного бюджету (для самостійного опрацювання)

Якщо бюджетні доходи дорівнюють державним видаткам, бюджет називають збалансованим. Надлишок чи профіцит бюджету спостерігаємо, коли акумульовані урядом кошти перевищують бюджетні видатки. Більшість країн мають справу з дефіцитом бюджету – мобілізовані з допомогою податків кошти не покривають увесь обсяг державних видатків. Відсоткове відношення обсягу дефіциту до ВВП називають рівнем дефіцитності бюджету.

Виокремлюють три основні способи збалансування дефіцитного державного бюджету:

1) підвищення податків;

2) додаткова емісія грошей;

3) запозичення на фінансових ринках.

Фінансування дефіциту державного бюджету через підвищення податкових ставок виправдовує себе лише частково. Вплив податкових ставок на величину бюджетних доходів відображає крива Лафера (рис.13.1). Початково збільшення ставок оподаткування забезпечує щораз більше наповнення бюджету. Але з певного моменту, коли приватний сектор вважатиме рівень оподаткування надмірним, спостерігатиметься зменшення податкових надходжень через тонізацію господарської діяльності.

Д одаткова емісія грошей, або монетезація дефіциту, забезпечує вигоду для держави у формі сеньйоражу – емісійного доходу. Однак наслідком цього способу збалансування дефіцитного державного бюджету є прискорення темпів інфляції.

Запозичуючи гроші на внутрішньому чи зовнішньому фінансових ринках, уряд не змінює поточного податкового навантаження та не сприяє розгортанню інфляційних процесів. Натомість зростає державний борг і видатки на його обслуговування. Крім того, продаючи власні цінні папери, уряд конкурує з приватним сектором, утруднюючи йому доступ до дешевих позик.

13.1.3. Дискреційна фіскальна політика та її види

Дискреційна фіскальна політика – це система заходів, що передбачає цілеспрямовані зміни в рівні державних видатків і податків для впливу на обсяг національного виробництва, зайнятість та рівень цін. Залежно від обраної урядом мети дискреційна фіскальна політика може бути стимулювальною чи стримувальною.

Стимулювальна фіскальна політика скеровується на збільшення національного обсягу виробництва та рівня зайнятості. Для цього уряд збільшує державні видатки, зменшує податки або ж комбінує ці знаряддя у доцільній пропорції.

Збільшення державних видатків спричиняє переміщення кривої сукупного попиту вправо, причому на більшу віддаль, аніж безпосередній приріст сукупних видатків (пунктирна лінія на рис.13.2а) завдяки ефекту мультиплікатора.

Як наслідок – реальний обсяг національного виробництва та рівень зайнятості зростають.

Подібний результат може забезпечуватись зниженням податків. Зменшення податкового навантаження на приватний сектор стимулює збільшення його видатків і зумовлює переміщення кривої сукупного попиту (з AD₁ до AD₂), що сприятливо позначається на обсягах виробництва та зайнятості.

Стимулювальна фіскальна політика може виявитись менш ефективною, якщо уряд фінансує дефіцит бюджету за рахунок запозичень на внутрішньому ринку цінних паперів. Зменшуючи тим самим доступність позик для приватних підприємств та домогосподарств, він позбавляє економіку частини потенційних сукупних видатків. Тому приріст національного виробництва і зайнятості буде меншим. Емісійне покриття дефіциту бюджету позбавлене цього недоліку, але створює умови для прискорення темпів зростання цін.

Стримувальна фіскальна політика спрямована на уповільнення інфляції. Для цього уряд зменшує державні видатки, збільшує податки або ж комбінує ці знаряддя у доцільній пропорції.

Зменшення державних видатків (відстань від кривої AD₁ до пунктирної лінії на рис.13.2б) за рахунок ефекту мультиплікатора спричиняє істотне скорочення сукупних видатків та переміщення кривої сукупного попиту вліво. Унаслідок цього, темпи зростання цін уповільнюються.

Такого ж ефекту досягають збільшенням податків, що забезпечує скорочення обсягу приватних видатків і стримує зростання загального рівня цін.

Стримувальна фіскальна політика завжди зумовлює спад виробництва та зростання рівня безробіття, але не гарантує повернення рівня цін до попереднього рівня.