11.2.2. Крива короткострокової сукупної пропозиції

Погляди економістів щодо форми кривої короткострокової сукупної пропозиції не збігаються (крива SRAS на рис.). Багато економістів наголошує на тому, що крива короткострокової сукупної пропозиції є висхідною. Економісти, що уважають економічні коливання регулярними явищами, виокремлюють три відрізки кривої сукупної пропозиції – кейнсіанський, висхідний та класичний (позначені І, П та Ш на кривій SRAS – рис.). Кейнсіанський відрізок відображає економіку за спаду виробництва, коли збільшення сукупного попиту сприяє зростанню обсягу виробництва на тлі майже сталих цін. Проміжний відрізок стосується піднесення виробництва, за якого зростання сукупного попиту супроводжує збільшення обсягу виробництва і рівня цін. Класичний відрізок показує обсяг виробництва, що відповідає природному ВВП (У*). Він відображає економіку за повної зайнятості («перегріту економіку»), в якій збільшення сукупного попиту спричиняє підвищення цін, утім не змінює обсяг виробництва.

Cитуацію в економіці на проміжному і класичному відрізках кривої сукупної пропозиції ускладнює ефект храповика – негнучкість цін щодо зниження. Додатний нахил кривої сукупної пропозиції пояснюється впливом на сукупну пропозицію цінових чинників. Цінові чинники сукупної пропозиції сприяють або протидіють збільшенню витрат виробництва та рівня цін зі зростанням обсягу національного виробництва. До цінових чинників сукупної пропозиції належать: природні та структурні умови виробництва (залучення дорогих ресурсів, які зазвичай не використовують); інституційні чинники (екологічні нормативи, ставки непрямих податків); запровадження мита і квот на імпортовані ресурси.

11.2.3. Переміщення кривої короткострокової сукупної пропозиції

Сукупна пропозиція зазнає впливу з боку певних нецінових чинників. Виокремлюють реальні та номінальні нецінові чинники сукупної пропозиції. Реальні чинники визначають сукупну пропозицію у довго – і короткостроковому періодах. До них належать: обсяг та ефективність ресурсів; додаткові витрати на підприємницьку діяльність (надмірні кошти на отримання дозволів тощо); зростання рівня відкритості економіки. Номінальні чинники впливають лише на короткострокову сукупну пропозицію. До номінальних чинників належать ціни на ресурси – рівень заробітної плати, земельної ренти, структура ринків та цін, очікування фірм.

Через зміну нецінових чинників крива сукупної пропозиції переміщується вліво або вправо. На відміну від цього, цінові чинники сукупної пропозиції індукують переміщення вздовж стабільної кривої сукупної пропозиції.

Збільшення витрат виробництва через подорожчання ресурсів, монополізацію певних ринків тощо зменшує сукупну пропозицію та переміщує її криву вліво. Підвищення ефективності ресурсів або рівня відкритості економіки, навпаки, збільшує сукупну пропозицію, оскільки витрати виробництва зменшуються. Тому крива сукупної пропозиції переміщується вправо.

11.3. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції

11.3.1. Рівноважний рівень цін. Рівноважний обсяг виробництва

В аналізі макроекономічної ситуації у країні поєднують сукупний попит та сукупну пропозицію.. Графічну модель, що поєднує сукупний попит і сукупну пропозицію називають «модель АD – АS». Така модель дає змогу виявити, за якої комбінації рівня цін та обсягу реального ВВП досягається макроекономічна рівновага, а водночас рівноважний обсяг виробництва та рівноважний рівень цін. Як засвідчує рис., сукупний попит і сукупна пропозиція є однакові лише у точці Е. Рівень цін, що сприяє збалансуванню сукупного попиту та сукупної пропозиції, вважають рівноважним рівнем цін. Обсяг виробництва за рівноважного рівня цін становить рівноважний обсяг виробництва. На рис. рівноважний рівень цін та рівноважний обсяг виробництва позначені через Ре та Уе відповідно. Рух економіки до рівноваги відбувається через взаємодію сукупного попиту та сукупної пропозиції.

За будь – якого рівня цін, що є вищий чи нижчий від рівноважного рівня (Ре) , економічна рівновага відсутня, бо обсяг сукупного попиту та сукупної пропозиції не збігаються. За рівня цін Р1 покупці бажають придбати більший обсяг кінцевих товарів, аніж запропонований виробниками. Тому ціни зростають, сукупний попит зменшується, сукупна пропозиція збільшується, а дефіцит національного продукту зникає. За рівня цін Р2 через надлишкову пропозицію товарів ціни знижуються, сукупний попит зростає, а сукупна пропозиція зменшується. В обох випадках зрештою досягається баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції. У випадку переміщення через нецінові чинники кривої сукупного попиту або криво укупної пропозиції переміщується й точка економічної рівноваги, а рівноважний рівень цін та рівноважний обсяг виробництва змінюються.