11.1.3. Переміщення кривої сукупного попиту

Зазначені ефекти є ціновими чинниками сукупного попиту. Через їхній вплив змінюється величина сукупного попиту, і відбувається переміщення вздовж стабільної кривої сукупного попиту. На сукупний попит впливає низка нецінових чинників, не пов’язаних із зміною рівня цін, які примушують домогосподарства, фірми, державу та іноземців змінювати плани щодо закупівель товарів і послуг, вироблених у країні. На плани покупців національного продукту впливають заходи монетарної та фіскальної політики, очікування економічних суб’єктів й зовнішньоекономічні чинники. Такі чинники чинять тиск на споживчі, інвестиційні, державні видатки, на видатки іноземців, індукуючи зміну сукупного попиту. Через нецінові чинники крива сукупного попиту переміщується. Якщо нецінові чинники збільшують сукупний попит, крива сукупного попиту переміщується вправо, а зменшення сукупного попиту через нецінові чинники переміщує криву сукупного попиту вліво.

Зміна споживчих видатків відбувається через коливання реальної вартості фінансових (банківські рахунки, цінні папери) та фізичних (будинки, земля) активів, споживчої заборгованості та ін. Зростання чи зниження процентних ставок і податків, зміна технологій чи сподівань фірм змінюють інвестиції. Коливання державних видатків визначені характером фіскальної політики. Коливання темпів економічного зростання в інших країнах, курсу національної валюти або цін на імпортовані товари індукують зміни чистого експорту та сукупного попиту.

Істотна споживча заборгованість змушує домогосподарства скорочувати видатки на споживчі блага задля сплати боргів. Це зменшує сукупний попит і переміщує криву сукупного попиту вліво. Аналогічне переміщення кривої сукупного попиту відбувається через підвищення податкових ставок на прибуток фірм та процентних ставок. Адже інвестиції фірм та сукупний попит зменшуються. У відкритій економіці крива сукупного попиту переміщується вліво й тоді, коли в інших країнах уповільнюється економічне зростання або зростає курс національної валюти. Зниження податкових чи процентних ставок, економічне зростання у країнах – партнерах або зниження курсу національної валюти збільшує сукупний попит і переміщує його криву вправо.

11.2. Макроекономічний аналіз сукупної пропозиції

11.2.1. Сукупна пропозиція. Крива довгострокової сукупної пропозиції

Вагомим параметром національного товарного ринку, поряд із сукупним попитом, є сукупна пропозиція, що формують виробники національного продукту. Сукупна пропозиція – це обсяг реального, ВВП, який бажають виробити і запропонувати фірми за кожного можливого рівня цін за інших сталих умов. Криву сукупної пропозиції отримують агрегуванням кривих ринкової пропозиції кінцевих благ.

Ціни на кінцеві блага негнучкі у короткостроковому періоді, утім гнучкі у довгостроковому періоді. Тому форма кривої сукупної пропозиції залежить від аналізованого періоду часу. Крива довгострокової сукупної пропозиції є вертикальною і показує обсяг виробництва, що називають природним ВВП. Нагадаємо, що природний ВВВ (У* на рис.) – це такий рівень виробництва, який економіка здатна продукувати за повної зайнятості (за природної норми безробіття). Усі чинники, які змінюють обсяг природного ВВП або природну норму безробіття переміщують криву довгострокової сукупної пропозиції (крива LRAS на рис. 11.1).