1.2. Методологія економічної теорії

Метод науки – сукупність прийомів, способів, принципів, за допомогою котрих визначають шляхи досягнення певної мети, розв’язання конкретного завдання; це шлях до істини.

До основних методів, що використовують економісти в процесі дослідження економічних явищ, належить метод наукової абстракції. Він означає абстрагування, очищення уявлень людини про процеси, які вивчають, від випадкового, перехідного, швидкоплинного, одиничного до виокремлення в них сталого, типового.

Першим джерелом економічного знання є спостереження (живе споглядання економічних явищ) і вивчення даних економічної історії. Унаслідок збирання та систематизації фактів економічна дійсність стає відомою, але ще не пізнаною. Збирання фактів називають описовою або емпіричною економічною наукою. Для пізнання ж взаємозалежності економічних явищ, виведення законів і теорій потрібний економічний аналіз, що передбачає систематизацію, тлумачення й узагальнення фактів. Розрізняють два методи економічного аналізу – індуктивний і дедуктивний.

Індуктивний метод розпочинається зі збирання, систематизації й узагальнення фактів з конкретної проблеми, яка підлягає економічному аналізові. Отже, індукція – рух від фактів до теорії, від часткового до загального.

Дедуктивний метод передбачає формулювання гіпотез. Для перевірки правильності потрібне багаторазове дослідження фактів. Отже, дедукція – це рух від теорії до фактів.

До методів, що застосовують для вивчення явищ і процесів економічного життя, належить експеримент, зокрема «контрольований експеримент», коли дослідник через поділ населення на дві або більше груп вивчає кожну з них одним і тим самим способом, за винятком одного чинника, і вимірює вплив цього чинника за інших однакових умов.

У процесі економічного аналізу будують моделі. Модель – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне узагальнення відповідних фактичних даних. Якщо залежності між економічними змінними виражають за допомогою таблиць або графіків, то маємо табличні чи графічні моделі, якщо за допомогою рівнянь – економіко-математичні.

Унаслідок економічного аналізу економісти формулюють категорії, принципи, теорії та закони.

Економічні закони відображають сталі причиново-наслідкові зв’язки між економічними явищами. Економічні закони поділяють на емпіричні та теоретичні. Емпіричні закони очевидні, але без них не можна відкривати й перевіряти теоретичних законів та розвивати економічну науку. Теоретичні економічні закони виражають сталі причинно-наслідкові зв’язки між абстрактними узагальненнями

Процес раціонального мислення утруднюють перешкоди. По-перше, економічна наука вчить, що із часткових спостережень не можна робити загальних висновків. По-друге, більшість людей розглядає економічне явище як результат тільки однієї причини. Насправді чимало економічних явищ і процесів – це наслідок дії декількох чинників. По-третє, в економіці причинно-наслідкові зв’язки не самоочевидні, й економістові потрібно добре подумати, перш ніж дійти висновку, що подія А спричинила подію В, бо передувала їй. По-четверте, потрібно пам’ятати про неминучий суб’єктивізм у власному підході.

Економісти аналізують речі з позиції економічного сприйняття. Економічне сприйняття ґрунтується на таких обставинах: обмеженість благ; раціональна поведінка; порівняння вигід і витрат.

З факту обмеженості ресурсів випливає, що обсяги товарів і послуг також обмежені або рідкісні. Ця обмеженість зумовлює потребу вибору.

За раціональної поведінки люди робитимуть різний вибір, ґрунтований на різних можливостях та інформації.

Споживачі й фірми ухвалюють рішення, порівнюючи додаткові (граничні) вигоди і додаткові (граничні) витрати. Якщо граничні вигоди перевищують граничні витрати, вибір раціональний. Якщо ж, навпаки, граничні витрати перевищують граничні вигоди, вибір нераціональний.